Справа № 753/14450/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1444/2023
14 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29 листопада 2021 року у складі судді Сирбул О.Ф.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" про стягнення недорахованої заробітної плати,-
03 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ДП «УкрДАГП» за вирахуванням податку та обов'язкових платежів:
- вихідну допомогу в сумі 43 585 грн 92 коп.,
- недораховану заробітну плату до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року в сумі 23 943 грн 12 коп.,
- надбавку за роботу в умовах режимних обмежень з 2 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року в сумі 18 701 грн 76 коп.,
- надбавку за звання «Почесний геодезист України» з 2 січня 2014 року по 7 квітня 2017 року в сумі 52 251 грн 10 коп.,
- премію за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня в сумі 1 564 грн 72 коп.,
- компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на 1 серпня 2020 року в сумі 48 566 грн 96 коп.,
- середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 24 січня 2018 року по 1 вересня 2020 року в сумі 460 664 грн 07 коп.
Вимоги обґрунтовано тим, що з 30 вересня 1975 року по 07 квітня 2017 року позивач перебував у трудових відносинах з ДП «УкрДАГП».
З серпня 2014 року роботодавець призупинив виплачувати позивачу заробітну плату, недораховував, без його згоди встановлював скорочений робочий день та тиждень.
30 березня 2017 року у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов Колективного договору позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з правом отримання вихідної допомоги у розмірах визначених ст. 44 КЗпП України.
Наказом №15-к від 04 квітня 2017 року ДП «УкрДАГП» позивача звільнено з 07 квітня 2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України без права отримання вихідної допомоги в розмірі не менше трьох середніх заробітків. А саме, звільнено з інших підстав та в інший термін ніж зазначено у заяві про звільнення.
Мінімальний посадовий оклад головного інженера підприємства відповідно до Колективного договору (п. 2.3 Положення про організацію праці та заробітну плату працівників ДП «УкрДАГП» та додатку № 3 Кратності місячного розміру мінімальної заробітної плати у розмірі посадових окладів керівників, працівників, фахівців та робітників наскрізних професій ДП «УкрДАГП») становить 18048 грн (5,64 х 3200), що підтверджено рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/5773/17.
За наведених підстав просив стягнути з відповідача вихідну допомогу, яка за вирахуванням обов'язкових платежів становить суму 43 585 грн 92 коп.
Зазначав, що відповідно до наказу №84-к від 31 грудня 2013 року ДП «УкрДАГП» йому, як головному інженеру встановлено посадовий оклад в сумі 6870 грн, що відповідало умовам Колективного договору. Проте при зміні розміру мінімальної заробітної плати у порушення умов Колективного договору, роботодавець в подальшому не збільшував розмір його окладу. Так з 01 вересня 2015 року роботодавець повинен був встановити позивачу посадовий оклад в розмірі не менше 7 775 грн, з 01 травня 2016 року - не менше 8 180 грн, з 01 грудня 2016 року - не менше 9 025 грн та з 01 січня 2017 року - не менше 18 048 грн.
Встановлений посадовий оклад з 01.09.2015 не відповідав п. 5.2.1. та додатку № 3 Колективного договору, в зв'язку з чим просив стягнути з відповідача суму донарахувань до мінімального посадового окладу з 01 вересня 2015 року по 31 січня 2017 року за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що становить 23 943 грн 12 коп.
Крім того, посилається на те, що йому був наданий дозвіл до відомостей, що мають ступінь секретності «таємно», остільки ДП «УкрДАГП» здійснювало режимно-секретну діяльність. Позивачу, який займав посаду головного інженера підприємства, було надано дозвіл до відомостей, що мають ступінь секретності «таємно». З 1975 по 2016 рік позивач працював в підприємстві з документами, що мають ступінь секретності «таємно».
Відповідно до п. 4 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого Постановою КМУ від 15 червня 1994 р. №414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень встановлюється надбавка з ступеню таємності «таємно» в розмірі 10% до посадового окладу.
Надбавку в розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними матеріалами, які становлять державну таємницю позивачу як головному інженеру підприємства було встановлено наказом по ДП «УкрДАГП» від 04 січня 2010 року № 05-К відповідно до додатку 4 Колективного договору.
Наказом від 02.06.2016 № 10 ДП «УкрДАГП» позивача було призначено головою комісії для ліквідації режимно-секретного органу ДП «УкрДАГП».
З червня по серпень 2016 року комісія передала відповідним структурам таємні документи. У жовтні 2016 року, після підписання акту з грифом ДСК і направленням його до відповідних структур, підприємство та позивач завершили таку діяльність. Таким чином, відповідач з 02 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року необґрунтовано призупинив нарахування надбавки за вказані роботи.
У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача надбавки за вказані роботи з 02.01.2014 по 31.08.2016, що за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору становить 18 701 грн 76 коп.
Не було позивачу нараховано й надбавки до посадового окладу в розмірі 20% за звання «Почесний геодезист України». Зазначене позивач обґрунтовує тим, що роботодавець порушив умови Колективного договору та Галузевої угоди і з 02.01.2014 по 08.04.2017 не нараховував надбавки до посадового окладу в розмірі 20% за звання «Почесний геодезист України», у зв'язку з чим просив стягнути надбавку за звання «Почесний геодезист України» з 02.01.2014 по 07.04.2017, що за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору складає 52 251 грн 10 коп.
Наказом по ДП «УкрДАГП» від 21 жовтня 2015 року № 57-К у зв'язку з нагородженням медаллю «За заслуги в геодезії і картографії» 1 ступеня позивача преміювали в розмірі 25% відсотків від посадового окладу, відповідно до п. 8 додатку №9 Колективного договору, проте кошти не були виплачені.
У жовтні 2015 року мінімальний посадовий оклад головного інженера відповідно до Колективного договору становив 7 775 грн. У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з ДП «УкрДАГП» премію за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що становить 1 564 грн 72 коп.
Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору у розмірі, що складає 48 566 грн 96 коп. Зазначене позивач обґрунтовує тим, що останньому з 02.01.2014 по 07.04.2017 не нараховано заробітну плату відповідно до актів законодавства, Галузевої угоди та Колективного договору, а також у звязку з нездійсненням розрахунку із належної йому заробітної плати, з нього підлягає стягненню середній заробіток з 24 січня 2018 року по 01 вересня 2020 року, що за вирахуванням податку та обов'язкових платежів, у розмірі 460 664 грн 07 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням того ж суду від 20.01.2022 з ОСОБА_1 на користь ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство" стягнуто 28 250 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішеннях суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районний суд відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, не надав юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, не зробив висновки про те, як врегульовані правовідносини, які порушені і ким були допущені та до яких наслідків це призвело.
Крім того, судом не враховано висновків, щодо застосування спірних правовідносин викладених у постановах Верховного Суду.
У судове засідання представник відповідача нез'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся в установленому порядку.
Колегія суддів, вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутність представника товариства, враховує обставини справи та долучені докази, а також наявність ухвали суду про визнання явки представника відповідача обов'язковою, що неодноразово слугувало причиною відкладення справи розглядом, проте жодного разу сторона спору у судове засідання не зявилася, будь-яких пояснень по справі під час апеляційного провадження справи, не подала.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача та вирішувати спір на підставі доказів, долучених до справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Представник Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" на неодноразові виклики в судові засідання не з'явився, про дату, місце та час якого, судом повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 155-156), у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Колегія суддів, заслухавши, ОСОБА_1 , який підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалене по справі рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі з ухваленням по справі нового судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, Законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК).
У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом № 369 від 29.09.1975 підприємства №13 ГУГК СРСР, правонаступником якого за наслідками неодноразового перейменування та реорганізації є ДП «УкрДАГП» був прийнятий на роботу на посаду інженера - картографа (а.с.12,14 т.1).
Наказом №15-К від 04.04.2017 ДП «УкрДАГП» ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.13 т.1).
Установлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 753/5773/17 стягнуто з ДП «УкрДАГП» на користь ОСОБА_1 за вирахуванням обов'язкових платежів заробітну плату за період з 01 серпня 2014 року по 07 квітня 2017 року в сумі 211 810 грн 26 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01 грудня 2017 року у сумі 70 200 грн 89 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 32 897 грн 43 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 08.04.2017 по 23.01.2018 у сумі 137 312 грн 05 коп. (а.с. 30-35 т.1).
Відповідно до матеріалів, остаточно рішення районного суду виконано 30.09.2020 (а.с. 220 т. 1).
Указаним рішенням районного суду визнано доведеним, що середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 18 048 грн, з урахуванням розміру якої судом було і визначено середній заробіток за час не проведення з ним розрахунку при звільненні за період з 08.04.2017 по 23.01.2018 (а.с. 33 т.1).
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Щодо стягнення недорахованої заробітної плати до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року.
Відмовляючи у задоволенні указаних вимог, районний суд свої висновки мотивував неоспореними ОСОБА_1 наказами № 21/1-К від 30 вересня 2015 року та № 46 від 08 грудня 2016 року, якими йому встановлено заробітну плату у розмірі посадового окладу в сумі 6870грн., а також наявністю судового рішення про стягнення з ДП «УкрДАГП» на його користь заборгованості по заробітній платі.
Однак суд належним чином не дослідив предмет та підстави позову, остільки за результатом ухваленого рішення судом стягнуто заборгованість щодо нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, в той час як у даному позові заявлено вимоги про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати.
Вимоги заявленого позову обґрунтовано невиконанням роботодавцем умов Колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» та колективом працівників підприємства на 2014-2016 р.р. (а.с. 36-82 т.1), а також Галузевої угоди, укладеної між Державною службою геодезії, картографії та кадастру і Центральним комітетом профспілки геології, геодезії та картографії на 2011 -2013р.р., продовжена на 2014 - 2016 р.р. (а.с.83-124 т.1).
Таким чином, предмет і підстави поданого ОСОБА_1 позову є відмінними від позову, за результатами розгляду якого ухвалено судове рішення, яке набрало чинності.
Відповідно до наказів по ДП «УкрДАГП» «Про встановлення посадових окладів працівникам ДП «УкрДАГП» №54/1-к від 30.09.2015 та № 46-к від 08.12.2016 ОСОБА_1 , як головному інженеру державного підприємства, установлено посадовий оклад у розмірі 6 870 грн (а.с.16,18-19 т.1).
Проте згідно п.1 додатку до Галузевої угоди, укладеної між Державною службою геодезії, картографії та кадастру і Центральним комітетом профспілки геології, геодезії та картографії на 2011 - 2013р.р., 2014 - 2016р.р., яким визначено кратність місячного розміру мінімальної заробітної плати у розмірі посадових окладів керівних працівників та фахівців аерогеодезичних, топографо-геодезичних і картографічних підприємств, передбачено, що посадовий оклад головного інженера установлено в межах 5,64 - 6,58 мінімальних заробітних плат (а.с.110 т.1).
Мінімальний посадовий оклад головного інженера підприємства з коефіцієнтом кратності 5,64 мінімальної заробітної плати установлено й додатком № 3 до Колективного договору, укладеного між адміністрацією Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» та колективом працівників підприємства на 2014-2116р.р. (а.с.55 т.1).
Відповідно до п.4.2.11 Галузевої угоди, у разі зміни мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, підприємства проводять перерахунок тарифних ставок і посадових окладів працюючих.
Посадові оклади керівних працівників, фахівців та місячні тарифні ставки (посадові оклади) робітників та технічних спеціалістів державних топографо-геодезичних, аерогеодезичних, картографічних, поліграфічних, науково-дослідних і науково-виробничих підприємств визначаються множенням законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на коефіцієнти кратності тарифних ставок (окладів) для професій робітників та фахівців основного виробництва, які наведені в додатках 1,3,4,5,6,7,8,9,10,11 (п.4.2.13 Галузевої угоди).
Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік» з 01.09.2013 мінімальна заробітна плата установлена на рівні 1 378 грн, Законом «Про державний бюджет на 2016 рік» встановлена мінімальна заробітна плата з 01.05.2016 -1 450 грн, а з 01.12.2016 - 1 600грн, Законом «Про державний бюджет на 2017 рік» з 01.01.2017 установлена мінімальна заробітна плата у сумі 3 200 грн.
Між тим відповідно до інформації, яка міститься у долучених до справи розрахункових листках по заробітній платі за період з вересня 2015 року по лютий 2017 року, розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 виконано з посадового окладу, який суперечить положенням Колективного договору та Галузевої угоди (а.с. 218-235 т.2).
На спростування указаних обставин відповідачем будь-яких доказів не долучено.
Переглядаючи справу колегія суддів враховує й обставини, встановлені рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 753/5773/17 та визначення позивачу середньої заробітної плати на час його звільнення у сумі 18 870 грн, що відповідає умовам Колективного договору та Галузевої угоди (3200*5,64=18870), а не змісту наказу №46-к від 08.12.2016.
Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємств, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно вимог ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком ( ч.2 ст.233 КЗпП в редакції, чинній на час розгляду справи в районному суді).
Згідно даних долученого до справи розрахунку, проведеного позивачем, не донарахована відповідачем йому заробітна плата за період з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року становить 29 743 грн., що з урахування установленого позивачем податку та обов'язкових платежів складає 23 943 грн 12 коп. (а.с. 20, 21 т.1).
Щодо стягнення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень.
Відмовляючи у стягненні надбавки за роботу в умовах секретності, районний суд виходив з відсутності у справі належних доказів виконання ОСОБА_1 роботи, пов'язаної з державною таємницею, остільки у виданому у зв'язку з цим наказі не конкретизовано, яка саме робота з державною таємницею ним виконуватиметься та який ступінь секретності інформації, а також позивач не надав доказів оформлення у період з 02.01.2014 по 31.08.2016 у Службі безпеки України права на доступ до секретної інформації.
Між тим, суд у повному обсязі не дослідив обставини справи, пов'язані з виконанням позивачем робіт, що мають ступінь секретності й дійшов передчасних висновків про недоведеність указаних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Установлено, що згідно п. 1.2. Наказу № 05-К» від 04.01.2010 ДП «УкрДАГП» про встановлення режиму робочого часу, доплат та надбавок працівникам ДП «УкрДАГП» відповідно до Колективного договору, Галузевої угоди та постанови №414 від 15 червня 1994 року, Закону України «Про державну таємницю» з 04.01.2010 у тому числі й головному інженеру ОСОБА_1 встановлено надбавку в розмірі 10% від посадового окладу за роботу з таємними матеріалами, які становлять державну таємницю (а.с. 28 т.1).
Отже, зазначеним наказом роботодавця ОСОБА_1 визнано особою, що працює з інформацією, які містять державну таємницю, у зв'язку з чим йому установлена доплата за таку роботу у розмірі 10% від посадового окладу.
Районний суд визнав долучений до справи указаний наказ таким, що не містить повної інформації щодо ступеня доступу ОСОБА_1 до державної таємниці та виконуваної роботи.
Між тим, зазначені судом обставини відносяться до повноважень лише роботодавця, яким на підставі необхідних доказів визнано доведеним право ОСОБА_1 на отримання доплати до заробітної плати за роботу, яка становить державну таємницю, у розмірі 10%.
Окрім цього, видання даного наказу обґрунтовано вимогами Колективного договору, що узгоджується з його п.6 додатку 4 та п.7 додатку 12 Галузевої угоди (а.с. 58, 123 т.1).
Наказу, яким передбачено право ОСОБА_1 на отримання надбавки до посадового окладу у розмірі 10% не скасовано, не змінено.
Згідно наказу № 10 від 02.06.2016 ОСОБА_1 був призначений головою комісії для ліквідації режимно-секретного органу ДП «УкрДАГП», що підтверджує наявність у позивача відповідних повноважень на доступ до секретної інформації (а.с.29 т.1).
Суд зазначив, що позивачем не підтверджено факт виконання ним відповідної роботи у період з 02.01.2014 по 31.08.2016.
Проте відповідачем не спростовано заявлені позивачем вимоги, в той час як наказ про додаткову оплату праці ОСОБА_1 є чинним, а тому носить обов'язковий характер.
Як на доказ виконання роботи в умовах режимних обмежень, позивач долучив табелі обліку робочого часу за лютий-жовтень, грудень 2014 рік, складені відповідачем та в яких відображена доплата у вигляді надбавки 10% до посадового окладу.
Районний суд визнав зазначені табелі обліку робочого часу неналежним доказом з підстав не засвідчення директором підприємства, проте залишив поза увагою, що їх зміст представником відповідача не спростовано, доказів оплати не надано, в той час як складено ці табелі відповідальними працівниками державного підприємства, більше того, засвідчено правильність копій саме генеральним директором, а висновки суду про наявність у них чисельних виправлень спростовуються змістом указаних табелів (а.с. 208-216 т.1).
Поспішними є й висновки суду про ненадання позивачем доказів отримання ним у Службі Безпеки України відповідного доступу до державної таємниці та характеру виконуваної роботи, остільки позивач указував про ненадання таких доказів відповідачем на його особисте звернення та наявність таких документів лише у державному підприємстві, де існував режимно-секретний орган, який і займався оформленням документів, взяттям зобов'язань, а також від цього органу він отримував матеріали, які щоденно використовував у роботі, а тому клопотав перед судом про їх витребування у відповідача (а.с. 43-49 т. 2).
Установлено, що клопотання ОСОБА_1 задоволено (а.с. 50, 51 т.2), проте у матеріалах справи відсутня інформація про виконання судового рішення та надання витребуваних документів.
Не спростовано відповідачем й пояснення ОСОБА_1 щодо отримання ним необхідного дозволу спецслужби та особливостей виконання завдань, а ця обставина виключала підстави для висновків про ненадання саме позивачем доказів виконання ним роботи в режимі таємності та відсутності необхідності проведення додаткових виплат (а.с. 50,51 т.2).
Статтею 26 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що скасування допуску до секретної інформації проводиться за зверненням підприємства, в якому працював громадянин. Після звільнення громадянина з роботи, наданий такому громадянину доступ до секретної інформації наказом керівника припиняється, а облікова картка зберігається протягом п'яти років, після чого знищується в установленому порядку.
Разом з тим, місцевий суд не врахував відсутність у справі доказів скасування наказу № 05-К» від 04.01.2010 ДП «УкраДАГП», яким позивачу установлено відповідну доплату за роботу, що становить державну таємницю.
Навпаки наказ № 10 від 02.06.2016, згідно якого позивача призначено головою відповідної комісії фактично підтверджує виконання ОСОБА_1 роботи з таємними документами до часу ліквідації режимно-секретного органу відповідача у серпні 2016 та свідчить про наявність допуску до таємної інформації та права на отримання відповідної доплати до посадового окладу.
Переглядаючи справу, колегія суддів враховує й долучену до апеляційної скарги копію довідки №2/9 від 13.06.1997року, видану начальником першого відділу Головного управління геодезії і картографії при КМ України відповідно до якої ОСОБА_1 надано право доступу до робіт і відомостей (а.с.103 т.3).
Окрім цього, районний суд припустився суперечливих висновків у мотивах прийнятого рішення, остільки відмовив у стягненні відповідних доплат за недоведеністю й одночасно ОСОБА_1 визнав таким, що постійно не працював з відомостями, що становлять державну таємницю.
До справи відповідачем не долучено будь-яких матеріалів на спростування доводів та наданих позивачем доказів про виконання ним у державному підприємстві роботи, що містить державну таємницю та неотримання відповідної доплати за це упродовж з 02.01.2014 по 31.08.2016, що підтверджується даними розрахункових листів по заробітній платі за указаний період (а.с. 198-229 т.2).
За таких обставин, колегія суддів вважає хибними висновки районного суду про недоведеність ОСОБА_1 указаних вимог та відсутність у нього права на отримання відповідних доплат, що є складовою заробітної плати та згідно долученого та відповідачем не спростованого розрахунку становить 23 232 грн, яку позивачем особисто з урахуванням обов'язкових платежів визначено в сумі 18 701 грн 76 коп.
Щодо вимог про стягнення надбавки за звання «Почесний геодезист України» та премії за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня.
Частиною 4 ст.97 КЗпП України передбачено, що власник або уповноваженим ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до матеріалів справи, рішенням Правління Українського товариства геодезії і картографії та Колегії Укргеодезкартографії від 10.03.2004, протокол №3 ОСОБА_1 нагороджено знаком «Почесний геодезист України» (а.с.125 т.1).
Пунктом 9 додатку № 4 Колективного договору, який містить перелік діючих в ДП «УкрДАГП» доплат і надбавок до тарифних ставок, посадових окладів працівників, передбачено надбавку за звання заслуженого (почесного) працівника галузі. Також зазначено, що розмір доплат та надбавок встановлюється працівнику відповідно до Додатку № 12 Галузевої угоди (а.с. 58 т.1).
Згідно даних посвідчення №113, рішенням Правління Українського товариства геодезії і картографії від 30.07.2015, протокол №4 ОСОБА_1 нагороджено відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» 1 ступеня (а.с. 125 т.1).
Відповідно до копії долученого до справи наказу № 57-к від 21.10.2015 по ДП «УкрДАГП» за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок у топографо-геодезичну, картографічну діяльність та у зв'язку з нагородою медаллю «За заслуги в геодезії та картографії» 1 ступінь ОСОБА_1 премійовано у розмірі 25% від посадового окладу.
Підставою до нагороди зазначено додаток № 9 Колективного договору та посвідчення № 113 «За заслуги в геодезії і картографії» 1 ступеня (а.с.217 т.1).
Такі дії адміністрації узгоджуються з п.8 додатку № 9 до Колективного договору (а.с. 68 т.1).
Відмовляючи у стягненні надбавок суд указав про відсутність у додатку 12 Галузевої угоди визначення доплат за звання «Почесний геодезист України», а додаток 13 передбачає доплату за звання «Почесний геодезист» в той час як ОСОБА_1 нагороджено знаком «Почесний геодезист України», до того ж про отримання такої нагороди відповідача він не повідомив. Що стосується нагородження медаллю «За заслуги в геодезії і картографії» I ступеня, то позивач наказ № 57-К від 21.10.2015, яким його було премійовано, позивач не надав, до того ж про дану відзнаку на офіційному сайті Українського товариства геодезії і картографії за адресою: http://utgk.org.uaз'явилась інформація лише у грудні 2020 року.
Між тим, районний суд до таких висновків дійшов поспішно.
Так, суд першої інстанції належно не дослідив зміст Галузевої угоди, в той час як у п.4 додатку № 13 Переліку доплат і надбавок, що носять галузевий характер до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств Укргеодезкартографії зазначено, що за звання заслужений працівник галузі і науки, а також заохочувальну відзнаку - звання «Почесний геодезист» установлено доплату 20 відсотків посадового окладу, (окладу) тарифної ставки (а.с.124 т.1).
Відповідно до матеріалів, державним підприємством велася особова справа № 399 на ОСОБА_1 , яка містить опис документів й у п. 27 зазначено «Копія посвідчення № 47 «Почесний геодезист України».
Зазначеним спростовується також висновок суду про неповідомлення ОСОБА_1 відповідача про нагородження його знаком « Почесний геодезист України ».
Неспроможними колегія суддів визнає висновки суду про те, що умовами додатку 13 Галузевої угоди передбачено доплату за звання «Почесний геодезист», в той час як позивач отримав іншу нагороду - «Почесний геодезист України», що, за висновками суду, виключає правові підстави для указаної доплати до посадового окладу, остільки за своїм змістом звання «Почесний геодезист» та «Почесний геодезист України» є тотожними.
Звання «Почесний геодезист України» охоплюється поняттям галузевої нагороди працівника в межах відповідної галузі й особа, яка нагороджена такою відзнакою має право на заохочення, установлені Колективним договором.
Про це також зазначено й у долученому до справи листі Голови Центрального Комітету Профспілки працівників геології, геодезії та картографії України № 01-02-03 від 11.01.2021 (а.с.21 т.2), що також залишилося поза увагою суду та належної оцінки у судовому рішенні.
Помилковими колегія суддів визнає й висновки суду про не долучення позивачем засвідченої копії наказу відповідача № 57-К від 21.10.2015, згідно якого ОСОБА_1 було премійовано у зв'язку з отриманням нагороди - медалі «За заслуги в геодезії та картографії 1 ступеню», остільки під час вирішення трудового спору саме на відповідача покладено обов'язок спростування заявлених до нього вимог, в той час як представником державного підприємства доказів відсутності такого наказу не долучено. Ухвалу суду про витребування доказів не виконано.
На підтвердження доказів про відсутність на сайті Українського товариства геодезії і картографії за адресою: http://utgk.org.ua у Списку нагороджених осіб заохочувальною відзнакою "3а заслуги в геодезії і картографії І ступеня" інформації про нагородження такою відзнакою ОСОБА_1 , суд послався на долучений до справи представником відповідача скріншот з офіційного сайту товариства (а.с.181-188 т.1), та зазначив, що долучена позивачем на спростування зазначеного роздруківка з http://utgk.org.ua, а саме Список нагороджених заохочувальною відзнакою "3а заслуги в геодезії і картографії І ступеня" свідчить про те, що інформація про нагороду позивача з'явилася лише у грудні 2020 року.
Разом з тим, районний суд не дослідив зміст долученого представником державного підприємства скріншоту сайту Українського товариства геодезії і картографії та не звернув увагу на відсутність у списку під №113 будь-якої інформації про нагороджену особу (а.с.188 т.1).
В той час як наданий позивачем на спростування указаного отриманий ним з сайту «Список нагороджених» свідчить про те, що під №113 значиться саме ОСОБА_1 , головний інженер ДП «УкрДАГП» (а.с.219 т.1).
У матеріалах справи відсутні докази на спростування тверджень позивача про не проведення роботодавцем йому відповідних доплат у вигляді 20% надбавки до посадового окладу за звання «Почесний геодезист України» та одноразової премії за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня в розмірі 25% від посадового окладу.
Не підтверджено зазначені обставини й змістом долучених до справи розрахункових листів (а.с.198-237 т.2).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 753/5773/17 визнано доведеним, що заробітна плата ОСОБА_1 становить 18 048 грн, що відповідає умовам Колективного договору.
Отже, розмір доплати позивачу до посадового окладу за звання «Почесний геодезист України» за період з 02.01.2014 по 7.04.2017 складає 64 908 грн 20 коп., а також доплата за відзнаку становить 1913 грн 75 коп., що узгоджується з матеріалами справи й відповідачем не спростована, проте зазначена позивачем у позові за вирахуванням із указаних сум позивачем податку та обов'язкових платежів (а.с.20, 21 т.1).
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 24.01.2018 по 01.09.2020.
Обґрунтовуючи зміст вимог, позивач посилався на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.06.2018 у справі № 753/5773/17 стягнуто з ДП «УкрДАГП» на користь ОСОБА_1 за вирахуванням обов'язкових платежів заробітну плату за період з 01 серпня 2014 року по 07 квітня 2017 року в сумі 211 810 грн 26 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати станом на 01 грудня 2017 року у сумі 70 200 грн 89 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 32 897 грн 43 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 08.04.2017 по 23.01.2018 у сумі 137 312 грн 05 коп. (а.с.30-35 т.1).
Посилаючись на те, що лише 30.09.2020 було виконано рішення суду від 21.06.2018, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 24.01.2018 по 01.09.2020, що складає 650 днів та становить 572 253 грн 50 коп. (880,39 - одноденна заробітна плата, установлена рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.06.2018 *650 =572253,50), а за виключенням податків та обов'язкових платежів просив стягнути 460 664 грн 07 коп. (а.с.12,128 т.1).
Відмовляючи у задоволенні позову в зазначеній частині вимог, районним судом вказано про відсутність з боку роботодавця на виконання рішення суду будь-яких ухилень, затримки та/або прострочення виплати такої заборгованості.
Однак суд першої інстанції таких висновків дійшов поспішно.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на час розгляду справи районним судом, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.
Переглядаючи справу колегія суддів враховує положеннями ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352 від 01.07.2022 року, якими передбачено, що підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Окрім цього, згідно положень ст.233 КЗпП України в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, строк звернення у суд з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі обмежено тримісячним строком з дня отримання працівником повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Між тим, такого повідомлення позивачу не вручалося, в той час як правовідносини між сторонами виникли під час дії ст. ст. 117, 223 КЗпП України в чинних редакціях до 01.07.2022, які не мали відповідних особливостей і обмежень та якими й керується колегія суддів під час вирішення спору, інакше протилежне буде свідчити про погіршення становища позивача та порушення положень Основного Закону України, остільки в силу положень ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24.01.2018 по 01.09.2020.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Вирішуючи спір, колегія суддів враховує викладені обставини, якими доведено наявність правових підстав до стягнення з ДП «УкрДАГП» на користь позивача недорахованої йому заробітної плати до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 2 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року, 20% надбавки до посадового окладу за звання «Почесний геодезист України» з 2 січня 2014 року по 7 квітня 2017 року та премії у розмірі 25% до посадового окладу за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня.
Відповідач порушував положення ст. 21 Закону України «Про оплату праці», не нараховував заробітну плату відповідно до актів законодавства, Галузевої угоди та Колективного договору, не виплатив позивачу всі належні йому до виплати грошові кошти під час звільнення.
Згідно з висновками, викладеними у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 у разі порушення законодавства про оплату праці працівнику має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
З урахуванням обставин справи, доведеність факту оплати праці позивача у неналежному розмірі протягом тривалого періоду, колегія суддів дійшла висновку про доведеність заявленої позивачем вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Долучений до справи розрахунок суми компенсації за несвоєчасну виплату зарплати станом на 01.08.2020, у сумі 60 331 грн 63 коп, узгоджується з положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282 та обставинах справи й нарахований позивачем у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 й колегією суддів визнається належним доказом у справі. (а.с.20-21 т.1).
Посилання районного суду на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.06.2018 стягнуто з державного підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі, а також середній заробіток за час проведення розрахунку при звільненні, колегія суддів визнає помилковим, остільки рішенням суду стягнуто з відповідача нараховану, проте не виплачену ОСОБА_1 заробітну плату, в той час як предметом заявленого спору є не нарахована та не виплачена заробітна плата.
Окрім цього, зазначеним рішенням суду на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 08.04.2017 по 23.01.2018, в той час як у даному позові ОСОБА_1 заявлено інший період затримки розрахунку - з 24.01.2018 та по 01.09.2020.
Визначаючи правову природу грошових сум, ОСОБА_1 заявив про необхідність стягнення з державного підприємства недоплачені йому до заробітної плати кошти, а також компенсацію втрати заробітку, за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
Так зокрема, недорахована заробітна плата до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року складає 29743 грн, що з урахуванням проведених особисто позивачем відрахувань становить 23943 грн 12 коп.; 10% надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з 2 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року становить 23 232 грн., проте заявлена - 18 701 грн 76 коп.; 20% надбавки до посадового окладу за звання «Почесний геодезист України» з 2 січня 2014 року по 7 квітня 2017 року фактично становить 64908 грн 20 коп., проте за вирахуванням установлених позивачем утримань заявлена ним до стягнення - 52251 грн 10 коп. та 25% премії до посадового окладу за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня, у сумі 1943 грн 75 коп., проте визначена позивачем за вирахуванням обов'язкових платежів у сумі 1564 грн 72 коп.
Окрім цього, нарахована сума компенсації втрати заробітку становить 60331 грн.63 коп., що за вирахуванням ОСОБА_1 обов'язкових платежів зазначена у позові як 48 566 грн 96 коп., а також середній заробіток, з нарахованої суми 572 253 грн.50 коп. заявлено про необхідність стягнення судом 460 664 грн 07 коп. та вказівкою про визначення такої суми за вирахуванням податків та обов'язкових платежів (а.с. 20-21 т.1).
Між тим відповідно до пп.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Отже, повноваження щодо визначення розміру та утримання із заробітної плати податків й інших обов'язкових платежів та сплаті в установленому законом порядку покладено на роботодавця під час виконання рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у вигляді доплати до посадового окладу, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки до посадового окладу за звання «Почесний геодезист України» та премії за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати та середнього заробітку без утримання податку й інших обов'язкових платежів, остільки обов'язок справляння і сплати податку й інших обов'язкових платежів покладено на роботодавця під час проведення працівнику відповідних виплат.
Під час вирішення спору суд не наділений повноваженнями, як заявлено ОСОБА_1 у позові, стягувати з роботодавця заборгованість по заробітній платі з урахуванням податків та обов'язкових платежів.
Податки й інші обов'язкові платежі підлягають вирахуванню із грошових сум що сплачуються роботодавцем на користь колишнього працівника в установленому законом порядку, шляхом їх реального перерахування до бюджету у відповідності до положень Податкового Кодексу України, а не судом на підставі проведених стороною спору власних розрахунків та у відсутність належних, дійсних відрахувань у дохід держави.
За наведених підстав колегія суддів, вважає що стягнення з відповідача зазначеної заборгованості по заробітній платі та інших нарахувань без утримання податку й інших обов'язкових платежів не буде виходом за межі позовних вимог.
Що стосується розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів керується наступним.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, редакція якої на час виниклих правовідносин та вирішення спору районним судом не передбачала обмежень відповідної виплати, а на час розгляду справи апеляційним судом законом установлено право отримання відповідних нарахувань в межах не більш як за шість місяців.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Визначаючи суму середнього заробітку, колегія суддів керується правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц, відповідно до яких зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Установлено, що позивач звернувся у суд з даним позовом у вересні 2020 року, тобто відразу після виконання попереднього рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й одночасно з новими вимогами про стягнення ненарахованої заробітної плати та передбаченої законом відповідальності роботодавця у зв'язку з тривалим виконанням судового рішення.
Визначаючи розмір відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, колегія суддів враховує викладене, конкретні обставини справи, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, поведінку позивача, розмір стягнутої рішенням суду на користь позивача суми середнього заробітку, який сплачено колишньому працівнику і вважає за справедливе застосувати принцип співмірності, зменшити розмір відшкодування не більш як за шість місяців, до 100 000 грн.
Отже, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню без урахування податків та обов'язкових платежів (такими повноваженнями наділений лише роботодавець):
недорахована заробітна плата до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року в сумі 29 743 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень з 2 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року в сумі 23 232 грн.; надбавка за звання «Почесний геодезист України» з 2 січня 2014 року по 7 квітня 2017 року в сумі 64908 грн 20 коп.; премія за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня в сумі 1 564 грн 72 коп., компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати станом на 1 серпня 2020 року в сумі 60331 грн 63 коп., а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 24 січня 2018 року по 1 вересня 2020 року в сумі 100 000 грн.
Згідно ч. 1 ст.38 КЗпП України має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Працівник має право у визначений ним строк розвірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору ( ч.3 ст.38 КЗпП).
Заявляючи вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку відповідно до ст..44 КЗпП України, позивач посилався на порушення роботодавцем умов колективного договору щодо оплати його праці протягом тривалого періоду.
Разом з тим, з наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи убачається, що розірвано з ним трудовий договір на підставі п.1 ст.38 КЗпП України (а.с.13 т.1).
В установленому законом порядку позивачем не оскаржено наказ про звільнення в частині правових підстав припинення з ним трудового договору, а ця обставина виключає підстави до нарахування позивачу вихідної допомоги, остільки така виплата має похідних характер та передбачена лише у випадку припинення трудового договору на підставі положень ч.3 ст.38 КЗпП України.
За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення вихідної допомоги слід відмовити.
Матеріали справи свідчать, що додатковим рішенням районного суду яке позивачем не оскаржено, з ОСОБА_1 на користь ДП «УкрДАГП» стягнуто 28 250 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи районним судом.
Відповідно до справи, додаткове рішення позивачем не оскаржено, проте указане рішення носить похідних характер від основного рішення, яке скасовано, тому з урахуванням установлених у справі обставин колегія суддів приходить до наступного.
Матеріалами справи доведено, що відповідач під час розгляду справи користувався професійною правничою допомогою, про що свідчить долучений до справи договір про надання правової допомоги від 11.01.2021, укладений між ДП «УкрДАГП» та адвокатом Кірюшиним А.А. та ордер на надання правової допомоги, а також акт виконаних робіт згідно договору від 11.01.2021, у якому зазначено види наданої правничої допомоги та кількості годин потраченого у зв'язку з цим часу, що склало загальну вартість 28500 грн та докази сплати вартості послуг.
Відповідно до справи, позивачем заявлено вимоги на 806 556 грн., проте за наслідками розгляду справи апеляційним судом визнано доведеним наявність правових підстав до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 280 157 грн 85 коп.
Отже, враховуючи викладене,обставини справи та розмір заявлених позивачем вимог, принцип співмірності та пропорційності щодо їх задоволення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність внесення у додаткове рішення змін шляхом зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 на користь ДП «УкрДАГП» з 28 250 грн до 15 000 грн.
На підставі положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, у сумі 2500 грн, остільки положеннями Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, що з урахуванням відповідних вимог становить 2500 грн (( 29 743+ 23 232+ 64908,2 + 1943,75 + 60331, 63):100*1).
Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство на користь ОСОБА_1 :
недораховану заробітну плату до посадовому окладу з 1 вересня 2015 року по 7 квітня 2017 року в сумі 29 743 грн;
надбавку за роботу в умовах режимних обмежень з 2 січня 2014 року по 31 серпня 2016 року в сумі 23 232 грн;
надбавку за звання «Почесний геодезист України» з 2 січня 2014 року по 7 квітня 2017 року в сумі 64 908 грн 20коп.;
премію за нагородження відзнакою «За заслуги в геодезії і картографії» І ступеня в сумі 1 943 грн 75 коп.,
компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати станом на 1 серпня 2020 року в сумі 60331 грн 63 коп.,
середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 24 січня 2018 року по 1 вересня 2020 року в сумі 100 000 грн.
Стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство» в дохід держави судовий збір, у сумі 2500 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 березня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: