Справа № 754/11049/22 Головуючий 1 інстанція - Лісовська О.В.,
Провадження № 33/824/790/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
01 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Суханової Є.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст.. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 рокуОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною ст.. 124, та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду м.Києва від 14 грудня 2022 року та закрити провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, постанова Деснянського районного суду
М. Києва про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності винесена 14 грудня 2022 року.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу 11 січня 2023 року , тобто після закінчення строку оскарження постанови судді місцевого суду. Апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши, що постанову ним отримано 27 грудня 2022 року, вважає, що терміни подання апеляційної скарги ним витримані.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Дана позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ як джерело права. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що апелянтом не зазначено поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто такої, що об'єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.
Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.
З огляду на вищевикладене, а також оскільки ОСОБА_1 , в клопотанні не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районого суду м. Києва від 14 грудня 2022 року,щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ст.. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відмовити.
Апеляційну скаргу - повернути ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду: Є.М. Суханова