ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
16.10.2007р.
м.Київ
№ 45/313-А
11:20
За позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Гран Крю»
До відповідача 1:
Міністерства економіки України
До відповідача 2:
Головного управління Державного казначейства України у місті Києві
Предмет адміністративного позову
стягнення 430.970, 47грн.
Суддя Балац С.В (головуючий)
Євсіков О.О.
Усатенко І.В.
Секретар Царікова О.В.
Представники сторін:
Позивача: не з'явилися
відповідача 1: Шевченко Д.В.
відповідача 2: Юмашева В.В.,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства економіки України, Відділення державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва про стягнення з державного бюджету України надмірно сплачених грошових коштів у сумі 430970,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримав ліцензію на право імпорту алкогольних напоїв, яка до 01.01.2007 давала право без ліцензій на оптову торгівлю лише в межах обсягів власного імпорту. Позивач вказує, що 06.11.2006 сплатив за платіжним дорученням від 03.11.2006 № 8 за ліцензію на право імпорту алкогольних напоїв черговий платіж в сумі 500.000,00 грн., проте з 01.01.2007 змінилося законодавство, і для здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями позивач змушений був отримати окрему ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, за отримання якої позивач також сплатив 500.000,00 грн. Позивач вважає, що оскільки останній сплатив за ліцензію на право імпорту алкогольних напоїв за рік, а мав можливість користуватися нею лише 50 днів, то позивач просить відшкодувати йому кошти за строк протягом якого останній не міг користуватися правом на здійснення оптової торгівлі в межах обсягів власного імпорту, наданим зазначеною ліцензією. Позивач надав суду розрахунок суми, яка на думку останнього повинна бути стягнута з відповідачів.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив та вказав, що сплачений позивачем платіж не належить до зборів (обов'язкових платежів) в розумінні ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", а тому не можуть бути повернуті органами державного казначейства з державного бюджету. Також відповідач 1 зазначив, що він не є органом стягнення до бюджету платежу за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв до державного бюджету. Крім того, позивач стверджує що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції яка діяла станом на 06.11.2007 і у редакції від 17.11.2006, що набула чинності з 01.01.2007) не передбачає повернення суб'єктам підприємницької діяльності будь-яких коштів з державного бюджету, які були сплачені до бюджету за отриману ліцензію на імпорт алкогольних напоїв, чи внесені суб'єктами підприємницької до бюджету щорічних платежів за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв. Відповідач 1 стверджує, що нормами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", в редакції, що діяла до 01.01.2007, не було передбачено розподіл суми 500.000,00 грн. на суму, яка сплачується за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв і на суму, яка сплачується за здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями в межах власного імпорту, а тому виділити з вартості сплати чергового платежу за період дії ліцензії на імпорт алкогольних напоїв окремо суму, яка давала право на оптовий продаж імпортованих алкогольних напоїв та суму яка давала право на імпорт цих напоїв не можливо.
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив та вказав, що органи державного казначейства здійснюють повернення коштів, що були помилково або надміру зараховані до бюджету, а кошти сплачені позивачем за платіжним дорученням від 03.11.2006 № 8, були повернуті позивачеві відповідно до платіжного доручення від 06.11.2006 № 43324266. Отже на думку відповідача, кошти сплачені позивачем в сумі 500.000,00 грн. не були зараховані до державного бюджету.
Ухвалою від 05.07.2007 відкрито провадження у адміністративній справі № 45/313-А та призначено її до розгляду на 26.07.2007.
В судовому засіданні 26.07.2007 відповідач 1 звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України. Вказане клопотання задоволенню не підлягає оскільки відповідач 1 помилково вважає, що вимоги позивача про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 430970,47 грн. є вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою від 26.07.2007 замінено Відділення державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва на Головне управління Державного казначейства України у місті Києві як відповідача 2 по справі. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладався на 11.09.2007.
В судових засіданнях 11.09.2007 та 09.10.2007 оголошувалися перерви до 09.10.2007 та 16.10.2007 відповідно, про що сторони повідомлені під розписку.
У судовому засіданні 16.10.2007, після виходу з нарадчої кімнати, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
22.03.2006 позивачеві видана ліцензія на право здійснення імпорту алкогольних напоїв серія ІА № 000151 із строком дії до 12.11.2009.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції що діяла станом на 16.06.2006) річна плата за ліцензії на право імпорту, експорту і оптової торгівлі цією продукцією встановлюється в таких розмірах: імпорт алкогольних напоїв: у річному обсязі: до 75000 дал (разом) за кодами УКТ ЗЕД 2204 (крім виноматеріалів 2204 30), 2205, 2206; до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 (крім 2208 20); до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 20 (крім спирту коньячного 2208 20 89 00) - 500000 гривень. Суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам без ліцензій на оптову торгівлю лише в межах обсягів власного виробництва (імпорту).
Позивач 06.11.2006 (відповідно до відмітки банку) сплатив за ліцензію на право здійснення імпорту алкогольних напоїв за платіжним дорученням від 03.11.2006 № 8 грошову суму 500.000,00 грн.
Платіжним дорученням від 06.11.2006 № 43324266 грошові кошти в сумі 500.000,00 грн. були повернуті позивачеві, згідно платіжного доручення від 03.11.2006 № 8, через неправильну вказівку реквізитів отримувача.
В наступному законодавство України змінилося, і відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції що діє з 01.01.2007) плата за ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлюється в розмірі 780 гривень за рік. Цією ж статтею встановлено річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі у розмірі: алкогольними напоями - 500000 гривень.
19.04.2007 позивач відповідно до платіжного доручення від 19.04.2007 № 728 сплатив 500.000,00 грн. за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями і 04.05.2007 позивач отримав ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями серія АВ № 106881.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо твердження Позивача, що сума 430.726,85 грн. є надмірно сплаченою позивачем в бюджет коштами за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв, а Міністерство економіки України є органом стягнення надмірно сплачених до бюджету коштів, за поданням якого Державне казначейство України здійснює повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.
Згідно ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
На виконання ст.50 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226 (далі -Порядок Держказначейства).
Відповідно до підпункту 1.2. Порядку Повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, зі змінами і доповненнями, шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, у тому числі виконавчих, податкових, митних та інших державних органів, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Отже, відповідно до Порядку органи державного казначейства можуть повертати лише податки, збори (обов'язкові платежі), які є помилково або надмірно сплачені.
Згідно ч.3 ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Річна плата за ліцензію на право здійснення імпорту алкогольних напоїв у розмірі 500.000,00 грн., що встановлювалася Законом України Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції, що діяла до 01.01.2007), яку вніс Позивач 06.11.2006 та плата за отримання ліцензії на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями, що також встановлена цим Законом, не належать до зборів (обов'язкових платежів), що встановлені ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", а тому не є зборами (обов'язковими платежами), які можуть бути повернуті органами державного казначейства з державного бюджету у разі їх надмірної сплати.
У зв'язку з цим, кошти у сумі 430.726,85 грн. згідно законодавства не можуть вважатися надмірно сплаченими позивачем до бюджету.
Згідно пункту 30 ст. 2 Бюджетного кодексу України, на який посилається Позивач, органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Відповідно до підпункту 1.16) ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами.
Тобто орган стягнення про який зазначено у ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, за поданням якого Державне казначейство здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету є, виходячи з положень підпункту 1.16) ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" державним органом, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами.
Відповідно до додатку №1 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" Відповідач здійснює контроль за справлянням до доходів державного бюджету доходів за Плату за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольними напоями та тютюновими виробами (показник 14060700 бюджетної класифікації).
Згідно додатку № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за Міністерством економіки України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету, зокрема, за кодом бюджетної класифікації 14060700.
Проте, законодавством України не встановлено компетенції відповідача 1 щодо стягнення платежу за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв до державного бюджету, отже відповідач-1 не є органом стягнення, якому надано відповідно до Закону право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, яка діяла станом на 06.11.2007 і у редакції від 17.11.2006, яка набрала чинності 01.01.2007) не передбачає повернення суб'єктам підприємницької діяльності будь-яких коштів з державного бюджету, які були сплачені до бюджету за отриману ліцензію на імпорт алкогольних напоїв, чи внесені суб'єктами підприємницької діяльності до бюджету щорічних платежів за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв у зв'язку із зміною правових підстав для здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями.
Отже, зміна положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", і позбавлення позивача права з 01.01.2007 здійснювати оптову торгівлю алкогольними напоями без ліцензії на оптову торгівлю не є підставою для визнання коштів в сумі 430.726,85 грн. надмірно сплаченими до бюджету за ліцензію, видану Мінекономіки на право здійснення імпорту алкогольних напоїв серія ІА №000151.
Також у Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції, що діяла до 01.01.2007) не було передбачено розподіл суми 500.000,00 грн. на суму, яка сплачується за ліцензію на імпорт алкогольних напоїв і на суму, яка сплачується за здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями в межах власного імпорту. Тому виділити з вартості сплати чергового платежу за період ліцензії на імпорт алкогольних напоїв окремо вартість сплати за право імпорту алкогольних напоїв та вартість сплати за право оптової торгівлі не можливо.
Отже, розрахунок суми, яку позивач просить стягнути з відповідачів за формулою, наведеною у позовній заяві, економічно не обґрунтований і не передбачений чинним законодавством України.
Більш того, позивач просить стягнути надмірно сплачені кошти, які сплачені позивачем 06.11.2006 за платіжним дорученням від 03.11.2006 № 8, а з матеріалів справи вбачається що вказаний платіж було повернуто позивачеві відповідно до платіжного доручення від 06.11.2006 № 43324266 у зв'язку з неточними реквізитами отримувача. Отже кошти сплачені позивачем 06.11.2006 за платіжним дорученням від 03.11.2006 № 8 в сумі 500.000,00 грн. не були зараховані до державного бюджету.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 86, 94, 163, 185-187 КАС України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Балац С.В. (головуючий)
Євсіков О.О.
Усатенко І.В.
Дата складання постанови в повному обсязі 30.10.2007