ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/444
16.10.07
За позовом Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерноїкомпанії "Хліб України"
до Державного комітету України державного матеріального резерву
про стягнення 78 921,88 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Шепель Л.І.
від відповідача - Михайлець О.В.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - відповідач) про стягнення 78 921,88 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву згідно з договором № ЮР-2зб/305-2004 від 12.08.2004.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому зсіданні проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, відсутність у позивача права грошової вимоги до нього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між сторонами по справі укладено договір № ЮР-2зб/305-2004 від 12.08.2004 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач - відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню, виходячи із розрахунку 2,50 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача. Строк оплати за договором встановлений не був.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 36 Цивільного кодексу УРСР, гл. 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 Цивільного кодексу УРСР, ч. 3. ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поясненнями позивача, наданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі приймальних актів ф. Р-16 (копії у матеріалах справи), актів-розрахунків, актів зачистки, стверджується факт зберігання позивачем протягом 1 жовтня 2005 року - 1 березня 2007 року матеріальних цінностей державного матеріального резерву, понесення ним витрат на їх зберігання в розмірі 78 921,88 грн.
Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також належної оплати за договором відповідачем суду не надано.
Законом України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності. Договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" передбачено Державному комітету з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги № 102 від 28.02.2007 оплату за договором не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 530, 622 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 78 921,88 грн. боргу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, повідомлених позивачем не спростував, доказів, що підтверджують відсутність боргу та обгрунтовують заперечення проти позову, господарському суду не подав.
На день винесення рішення сума основного боргу складає 78 921,88 грн. і підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 789,22 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 936-955 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 35225016003272 в ОПЕРУ Держказначейства України МФО 820172, код 0034016), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" (10028, м. Житомир, вул. Максютова, 157-А, р/р 260071494 в АППБ "Аваль" м. Житомира МФО 311528, код 00958022) 78 921 (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 88 коп. - основний борг, 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 22 коп. - державне мито та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко