Провадження № 3/641/540/2023 Справа № 641/439/23
01 березня 2023 року суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Богдан М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 17 січня 2023 року о 22 годині 00 хвилин в місті Харкові по вулиці Плеханівській, 126/2, керував транспортним засобом «ВАЗ 210930», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, а саме постановою серії ЕАР № 6355537 від 01.01.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1А ПДР України
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день і час слухання належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Положення ст. 277 КУпАП передбачають п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, а ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
На підставі ст.ст.268, 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, виходячи з вищезазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, суд розглядає справу за відсутності ОСОБА_1 відповідно положень ст. 268 КУпАП.
Згідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи докази по справі, з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд вбачає в діях ОСОБА_1 ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується в повному обсязі сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, а саме даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №286309 від 17.01.2023 р.; рапортом; відеозаписом події, що мала місце 17.01.2023 року; довідкою, згідно якої посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалося; постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, та транспортний засіб йому не належить.
У відповідності до п.28 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року з змінами, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли винна особа взагалі не отримувала такого права.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в межах, встановлених для даного виду стягнення санкцією статті, без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
При вирішення питання щодо стягнення судового збору, суд застосовує редакцію ЗУ «Про судовий збір», що діяла на час вчинення адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 126, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її оголошення.
Суддя- М. В. Богдан