Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/254/22
Провадження № 2/945/345/23
28 лютого 2023 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі : головуючого - судді Войнарівського М.М. за участі секретаря Фути О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 , третя особа Ковалівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника адвоката Войтовського С.С. з позовом до ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 , третя особа Ковалівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтував тим,що він є онуком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з копією Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його дружна ОСОБА_5 . Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ,який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Четвертою Миколаївською державною нотаріальною конторою 15.12.1995року та зареєстрованого в виконкомі Ковалівської сільської Ради 19.12.1995 в погосподарській книзі за № 636. Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина від якої письмово на корись позивача ОСОБА_1 відмовилися відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Звернувшись до нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0.25 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який ОСОБА_6 за життя прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав, постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Балкіною О.Л., відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку у зв'язку з тим, що наданий Державний акт на право приватної власності на землю серія МК №4485 виданий 01 грудня 1995 року Ковалівською сільською ралою народних депутатів Миколаївського району Миколаївської області на ім'я ОСОБА_7 , має виправлення,а саме: закреслено і зверху дописано ОСОБА_4 та печаткою Ковалівської сільської ради народних депутатів завірено. У зв'язку із чим у позивача виникає необхідність встановити факт належності ОСОБА_4 , правовстановлюючого документу, а саме вищезазначеного державного акту. Таким чином, з метою надання позивачу можливості успадкувати майно після своєї баби ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав на земельну ділянку площею 0,25 гектарів, просить встановити юридичний факт, а саме:належність правовстановлюючого документу, державного акту на право приватної власності на землю серія МК № 4485 ОСОБА_4 , та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом.
Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце слухання справи повідомлялися судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, представником позивача надана суду заява, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом, надав суду заяву, якою визнав позовні вимоги та просив суд розглянути справу без його участі .
Відповідач ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце слухання справи повідомлялася судом, при цьому надала суду заяву, якою визнала позовні вимоги та просила суд розглянути справу без її участі .
Третя особа представник Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідачі на стадії підготовчого провадження звернулися до суду із заявою, в якій зазначили про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові якої, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що на підставі ст. 273 ЦПК України , суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю МК № 4485 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,25га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконкому Ковалівської сільської ради від 08.06.1995 року №22.
Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4800320432022 від 14.02.2022 року земельна ділянка за кадастровим номером 4824281200:06:030:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору площею 0,25 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 , заходиться у приватній власності ОСОБА_4 згідно Державного акту від 01.12.1995 року МК № 4485 на підставі рішення виконкому Ковалівської сільської ради ід 08.06.1995року №22.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 484281200:06:030:0001 - оцінена в 39520грн.,власником зазначений ОСОБА_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом видане ОСОБА_5 на спадкове майно,а саме: житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами,що знаходиться в АДРЕСА_1 ,який належав спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу,посвідченого Червертою миколаївською державною нотаріальною конторою 15.12.1995 року та зареєстрованого в виконкомі Ковалівської сільської Ради 19.12.1995року в по господарській книзі за №636.
Отже, спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, та зареєстроване право власності на неї.
На підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_4 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії серії МК № 4485, який виданий на підставі рішення виконкому Ковалівської сільської ради ід 08.06.1995року №22 .
Що стосується визнання права власності у порядку спадкування.
Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші.
За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 78-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно із частиною десятою статті 78-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України).
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
Так, суд звертає увагу, що в даних конкретних правовідносинах визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовується, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №2609.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис №1164.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_8 серія НОМЕР_3 в графі мати вказана ОСОБА_5 в графі батько ОСОБА_4 .
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00016710588 ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » реєструючи шлюб з ОСОБА_10 .
Згідно копії свідоцтва про народження позивача серія НОМЕР_4 в графі мати вказана ОСОБА_3 .
Із спадкової справи № 8/2016, заведеної 13.06.2016року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу вбачається, що за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся позивач ОСОБА_1 . Також є інші спадкоємці донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 , які відповідно до понаних ними заяв відмовилися від прийняття спадщини за законом на користь онука спадкодавця ОСОБА_1 .
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.001.2022 року приватний нотаріус Балкіна О.Л. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ,яку вона прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,але не оформила своїх спадкових прав, у зв'язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю містить виправлення.
Таким чином, в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості оформити своє право власності на успадковане майно.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права чи інтересу може бути визнання права.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст. 1220 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Крім того, ст.ст.1218, 1268 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, і що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, вищезазначені обставини перешкоджають позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, а визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд прийшов до переконання про задоволення позову.
Згідно з ч.1ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачами до початку розгляду справи по суті подано заяву про визнання позову, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
З урахуванням повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, у відповідності до ч.1ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 50 відсотків від сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 , третя особа Ковалівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , державного акта на право приватної власності на землю серія МК № 4485.
Визнати право власності у порядку спадкування за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,уродженця м.Миколаїв;паспорт серія НОМЕР_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарськіх будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровим номером 4824281200:06:030:0001, після серті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , успадковану нею після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Фінансовому органу Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,уродженця м.Миколаїв;паспорт серія НОМЕР_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) суму судового збору у розмірі 744,30грн., сплачену ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ;паспорт серія НОМЕР_7 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серія НОМЕР_9 ;РНОКПП НОМЕР_10 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,уродженця м.Миколаїв; паспорт серія НОМЕР_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 744,30грн. в рівних частках, по 372,15 гривень з кожного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М.М.Войнарівський