Справа № 953/1562/23
н/п 1-кс/953/1730/23
"02" березня 2023 р. м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бійськ, Алтайського краю, РФ, освіта середня-спеціальна, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, інвалідності не має
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 111-1 ч.6 КК України, -
В провадження Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000003493 від 06.12.2022 року за . 6 ст. 1111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 року, Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.
З початку військової агресії РФ, на територіях, які опинилися в окупації, серед яких був і м. Куп'янськ Харківської області, представники держави-агресора, створили незаконні органи влади, які розпочали впроваджувати політичні стандарти РФ.
На початку травня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у громадянина України ОСОБА_6 , який перебував на тимчасово окупованій території м. Куп'янськ Харківської області, виник кримінально протиправний умисел направлений на здійснення колабораційної діяльність, а саме організації та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з окупаційною адміністрацією держави-агресора, спрямовані на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації.
Так, ОСОБА_6 починаючи з 2004 року працював у Харківській філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, і з 2017 року займав посаду електромеханіка засобів радіо та телебачення РРС - 6 (м. Куп'янськ) Харківської філії Концерну РРТ, маючи досвід та обов'язки у забезпечені надійної і якісної роботи технічних засобів радіо та телебачення, технічного обслуговування засобів радіо та телебачення, проведення ремонтно-регулювальних робіт, контролю якості сигналу радіо і телебачення, маючи доступ до службових приміщень в яких розташовувалося телекомунікаційне обладнання, з травня 2022 року за погодженням з окупаційною адміністрацією держави-агресора, почав займати посаду «и.о. ведущего специалиста отдела телерадиовещания Управления связи и массовых коммуникаций ВГА Харьковской области».
Далі ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді «и.о. ведущего специалиста отдела телерадиовещания Управления связи и массовых коммуникаций ВГА Харьковской области», знаходячись у м. Куп'янськ Харківської області, під час його окупації, з метою здійснення інформаційної діяльності у співпраці з окупаційною адміністрацією держави-агресора, спрямовані на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, використовуючи телекомунікаційне обладнання Куп'янської телевежі, здійснював організацію роботи щодо налаштування цифрового ефірного телебачення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з підтримкою телеканалів держави-агресора, а саме: «5-канал», «Россия 24» та інших телеканалів на яких здійснювалася трансляція матеріалів щодо підтримки держави агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань.
Згідно з дослідженням спеціаліста - співробітника Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди ОСОБА_10 встановлено, що об'єктивний зміст викладений у матеріалах які транслювалися по телевізійному мовленні в м. Куп'янськ, а саме цифровому ефірному мовленні Т-2 та через кабельне телебачення по російських телеканалах під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та телеканалу «россия 24», які транслюють свої повідомлення в інформаційному просторі росії і на тимчасово окупованих територіях України характеризується проросійським наративом і містить висловлювання антиукраїнського змістового наповнення.
В наданих на дослідження матеріалах міститься інформація щодо підтримки держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, представників збройних формувань російської федерації, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів.
Інформація, яка зафіксована у наданих матеріалах, містить фактичні твердження з елементами оціночних суджень.
Встановлена інформація безпосередньо має публічний характер, який передбачає розповсюдження серед необмеженого кола осіб.
Характер поширеної за допомогою ОСОБА_6 інформації негативно впливає на сприймання цієї інформації особами, які з нею ознайомились та на формування їх ставлення до збройної агресії рф проти України, а також до осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, представників збройних формувань рф та представників підконтрольних рф самопроголошених органів.
Тобто, ОСОБА_6 здійснюючи дії та заходи спрямовані на розповсюдження матеріалів щодо підтримки держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, представників збройних формувань російської федерації, та представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів шляхом трансляції вищезазначених матеріалів через цифрове ефірне мовлення Т-2 та кабельне телебачення на тимчасово окупованій території Куп'янського району та м. Куп'янськ.
Проведення даних заходів було спрямовано на підтримку політики, що проводиться країною агресором по відношенню до України, позитивного ставлення мешканців Куп'янського району Харківської області до окупації міста збройними силами РФ та безпосередньо до військових РФ.
01.03.2023 в порядку, визначеному ст. 208, 615 КПК України, ОСОБА_6 був затриманий співробітниками УСБУ в Харківській області.
01.03.2023 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 1111 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
У ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв?язку з чим просить обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без альтернативи внесення застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання в повному обсязі, навів доводи на підтримання його обґрунтованості та доцільності.
Слідчий підтримав заявлене клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_6 пояснив, що він не налаштовував телебачення, воно зроблено було до нього, вимушений був погодитись на співпрацю внаслідок погроз до його родини.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення заявленого клопотання, зазначивши, що всі дії ОСОБА_6 були вчинені внаслідок погроз до його родини. Крім того, російське телебачення в м. Куп'янськ стало працювати ще в травні місяці, тобто до появи його підзахисного в місті. Крім того зазначив, що жодного ризику об'єктивними та належними даними прокурор не довів, та вони є абстрактні.
Слідчий суддя, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
Вина підозрюваного ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 111-1 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 16.01.2023року, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 16.01.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 16.01.2023 року, відповіддю від Харківської філії радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на запит, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 01.02.2023 року, висновком спеціаліста від 03.02.2023 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 16.10.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 16.02.2023 року.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Оцінюючі здобуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для висновку про причетність особи до інкримінованого злочину, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 міг вчинити це кримінальне правопорушення, а відтак підозра є обґрунтованою.
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання особи є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя набуває висновку про їх доведеність стороною обвинувачення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років, з конфіскацією майна.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує і той факт, що набуття ОСОБА_6 тісних зав'язків з представниками збройних формувань країни агресора рф, дає підстави вважати про його негативну налаштованість проти посадових осіб органів державної влади України, у зв'язку із здійсненням ними їхніх владних повноважень, а також військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які забезпечують національну безпеку України, відновлення і підтримання правопорядку на всій території держави, що також свідчить про можливість підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду та перешкоджати здійсненню швидкого та об'єктивного досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя не виключає, що ці зв'язки можуть бути використані підозрюваним з метою переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_6 та характером злочину у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час існує ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Оскільки стороною обвинувачення обґрунтовується існування цього ризику лише щодо іншого свідків слідчий суддя оцінює наявність цього ризику лише вчастині впливу на зазначених осіб.
Оцінюючи можливість впливу на свідків слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні ісеує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то посилання на існування данного ризику носить не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту його існування на теперішній час слідчому судді не надано. З цих підстав, цей ризик не враховується слідчим суддею при вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Оскільки стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та який передбачає покарання у виді позбавлення волі, характеру та обставин справи, особи ОСОБА_6 , дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням наведеного не здатне запобігти встановленим ризикам.
ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні колабораційної діяльності, а саме у вчиненні дій, спрямованих на організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з окупаційною адміністрацією держави-агресора, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, тобто у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Так, безпосередньо кримінальне правопорушення в скоєні якого підозрюється ОСОБА_6 , не відноситься до злочину яке спричиняє загибель людей, однак зважаючи на війну котра йде на території держави Україна, своїми діями ОСОБА_6 сприяв здійсненню окупаційними військами такої діяльності , котра спричинила загибель людей.
Крім того, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114--2, 258-258--5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою. Отже це є імперативна норма, визначена законодавцем.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, без визначення суми застави.
Згідно до протоколу затримання особи , ОСОБА_6 був затриманий 01 березня 2023 року.
Керуючись ст. ст. 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 29 квітня 2023 року, включно.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1