Справа № 953/7213/22
н/п 2/953/1895/23
02 березня 2023 року Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - Садовського К.С.,
за участю секретаря судового засідання - Калантай Є.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Смородської Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/7213/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої просить: позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача судові витрати.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 29.04.2016 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народилися діти - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В липні 2019 року (тобто коли молодшій доньці було 4 місяці, а старшій 3 роки) сімейні відносини з відповідачем фактично були припинені.
З моменту реєстрації шлюбу сторони дуже короткий проміжок часу проживали разом, у нього з'явилися свої особисті інтереси, сім'я та діти, його взагалі не цікавили. Тому, спільне життя з відповідачем не склалося. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020, справа № 953/6758/20, шлюб розірвано.
Вказує, що жодного разу ОСОБА_2 не відвідував дітей, не дарував їм подарунки, не забезпечував матеріально та не проявляв любові, уваги та батьківської турботи до дітей. Доньки не сприймають та не усвідомлюють, той факт, що їх біологічним батьком являється ОСОБА_2 . Молодша донька взагалі його не знає, старша не пам'ятає.
Так як, відповідач не брав участі у вихованні дітей та не допомагав матеріально, позивач була змушена звернутися до суду з позовною завою про стягнення аліментів. Рішенням Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/6759/20 від 21.08.2020 позовні вимоги було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня подання позову. тобто з 28.04.2020 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Вказує, що відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами в дитячому садку та школі, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання: не спілкується з доньками в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі: не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу: не створює умов для отримання ними освіти.
Зазначені факти, як кожен окремо, гак і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батька від виховання дітей, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків та негативно відображається на дітях.
Також позивач зазначила, що 11.06.2022 вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 . Наразі вони разом з чоловіком займаються вихованням дітей, їх розвитком та матеріальним утриманням, у нього з дітьми прекрасні відносини, він їх любить, вони називають його батьком і він має намір удочерити ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , офіційно виконувати функції батька та піклуватися про них.
На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом з метою забезпечення прав та законних інтересів дітей.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 справу передано для розгляду судді Садовському К.С.
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача у справі та 16.12.2022 отримано відповідну довідку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Ухвалою суду від 22.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, почато підготовче провадження.
Відповідно до ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Копія ухвали про відкриття провадження разом із примірником позовної заяви та доданих до неї доказів направлялась за місцем реєстрації відповідача.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Ухвалою суду від 01.02.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Також вказаною ухвалою було зобов'язано Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради надати письмовий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ст. 19 ч.5 СК України.
Відповідно до ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. У вступному слові повідомила про те, що з липня 2019 року вони з відповідачем припинили спільне проживання. Повідомила, що відповідач сплачує аліменти, та він погодився на позбавлення батьківських прав під умовою припинення їх стягнення.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням показів свідків.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до канцелярії суду подав заяву про слухання справи у його відсутності, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, до суду директором департаменту подано письмові пояснення у яких вказала, що департамент підтримує в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не приймає участі у вихованні дітей, не цікавиться станом здоров'я доньок, що відповідно до ч. 2 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав, а також просила розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).
Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони розуміють наслідки відповідних процесуальних дій, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення позивача та думку його представника, допитавши свідків, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , про що 14.06.2016 складено відповідний актовий запис №426 у Ленінському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_4 , про що 30.03.2019 складено відповідний актовий запис №1511 у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 05.08.2020 у справі №953/6758/20 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 21.08.2020 у справі №953/6759/20 стягнуто з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не меншу 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня подання позову, тобто з 28.04.2020, і до досягнення старшою дитиною повноліття.
26.10.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Панченко О.В. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №465 заяву ОСОБА_2 , якою останній повідомив, що йому відомо про намір ОСОБА_1 та органів опіки та піклування звернутись до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав щодо його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказано, що з позовом він ознайомлений, позовні вимоги визнає повністю, позов просить задовольнити у повному обсязі, оскільки свої батьківські обов'язки він не виконує і виконувати наміру не має. Проти подальшого усиновлення його дітей іншою особою він не заперечує.
Згідно відповіді на адвокатський запит Харківської загальноосвітньої школи 1 ступеня №171 Харківської міської ради Харківської області від 11.11.2022 №178, на підставі доповідної класного керівника 1-А класу повідомлено про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 1-А класу, навчається в школі з 01.09.2022. За час навчання дівчини класний керівник ОСОБА_8 спілкувалася тільки з її матір'ю - ОСОБА_1 , яка цікавиться шкільним життям доньки, допомагає виконувати урок, бере активну участь в житті класу, школи. За весь час навчання дівчини, батько - ОСОБА_2 : у вихованні доньки участі не приймає; не цікавиться умовами навчання дитини у школі, її поведінкою, соціалізацією та успіхами у навчанні; не проявляв уваги до дитини в школі; не звертався с заявами, запитами та пропозиціями стосовно навчання доньки; не супроводжував дитину до закладу освіти на будь які заходи онлайн та офлайн; не проявляв ініціативу у спілкуванні з класним керівником, вчителями та адміністрацією школи стосовно навчання доньки; не відвідував онлайн батьківські збори; не брав участь як батько в організаційних та побутових питаннях школи. Дівчина в спілкуванні з класним керівником про нього не згадувала.
Директор КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №19» Харківської міської ради листом від 09.11.2022 №426/0/523-22 повідомила, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців закладу з 03.05.2019; ОСОБА_4 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 22.03.2019. В поліклініку з профілактичною метою та з приводу захворювань з дітьми звертається мати ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_2 до лікувального закладу дітей не супроводжував, станом їхнього здоров'я не цікавився ні безпосередньо, ні в телефонному режимі. Викликів лікаря додому для огляду своїх доньок ОСОБА_2 не здійснював.
Згідно наданої інформації КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №29 Харківської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зарахована до ЗДО № 29 02.09.2019 (наказ від 02.09.2019 № 31) та відрахована 31.08.2022 за віком у ЗОШ (наказ від 31.08.2022 № 2). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зарахована до ЗДО № 29 01.09.2021 (наказ від 31.08.2021 № 31) виховується у закладі дошкільної освіти по теперішній час. ОСОБА_2 у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймав участь. Батько не цікавився успіхам дітей, їх поведінкою та соціалізацією у нашому закладі. ОСОБА_2 не проявляв уваги до дітей, не звертався ні з якими заявами, запитами або пропозиціями, не приводив та не забирав із закладу, не проявляв ініціативу в спілкуванні з вихователями ЗДО та з адміністрацією стосовно навчання дітей, не відвідував батьківські збори, як батько не приймав участь в організації організаційних та побутових питань садочка. Про роль батька у житті дітей, безпосередньо самих дітей, директору закладу не відомо.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за місцем реєстрації матері, ОСОБА_1 , у буд. АДРЕСА_2 .
Допитані у судовому засіданні в якості свідків - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили, що діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір'ю, батько дітей - ОСОБА_2 участі у вихованні не приймає, з дітьми не спілкується, не відвідує їх.
Частиною 4 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).
Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Департаментом встановлено, що мати дітей ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 . Шлюб між батьками розірвано 05.08.2020.
Малолітні діти мешкають разом з матір'ю, де для дітей створені необхідні умови для всебічного розвитку.
ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не приймає участі у вихованні дітей, не цікавиться станом здоров'я доньок, матеріально не утримує.
Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.
Враховуючи вищезазначене, інтереси дитини та рекомендації Комісії, керуючись ст.ст. 19, 164 Сімейного кодексу України в інтересах дитини. Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Відповідно до ст.6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Згідно ст.3,9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка відповідно до ст.9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов'язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно ст..6 вказаної Конвенції кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Згідно ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно ст.164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 участі у розвитку та вихованні малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приймає, здоров'ям та розвитком дітей не цікавиться.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про систематичне, протягом тривалого часу невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків, передбачених ст. 150, 153, 180 СК України, по відношенню до своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Існування обставин, які перешкоджають участі відповідача в утриманні та вихованні дитини, судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Так, батьки вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язків по вихованню дитини, якщо вони не проявляють про неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Таким чином, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним та таким, що не суперечить вимогам сімейного законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 992,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 223, 258-259, 263-266, 268, 273 273 ЦПК України, ст. 19, 23, 60, 164, 141, 150, 179, 180-182, 183, 191 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2023.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, місцезнаходження: 61002, м.Харків, вул..Чернишевська, буд.55, код ЄДРПОУ 26489104.
Повне судове рішення складено та підписано 03 березня 2023 року.
Суддя К.С.Садовський