Справа № 473/802/23
Номер провадження 1-в/473/36/2023
Іменем України
"03" березня 2023 р. місто Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Вознесенська ВК №72» , яка розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 300 заяву засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Северинівка Кам'янського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, до засудження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 05 жовтня 2020 року Київським районним судом міста Одеси за ч.2 ст.186 КК України до 04 років позбавлення волі, який відбуває покарання в Державній установі «Вознесенська ВК №72»,
про умовно - дострокове звільнення від відбування основного покарання в порядку ст.81 КК України
Учасники процесу
прокурор ОСОБА_4
представник Державної установи «Вознесенська ВК №72» - ОСОБА_5
засуджений ОСОБА_3
Вироком Київського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2020 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та йому було призначено покарання в виді 04 років позбавлення волі.
Початок строку: 29 травня 2020 року. Кінець строку: 29 травня 2024 року.
Засуджений ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі знаходиться з 01 червня 2020 року.
З 05 серпня 2021 року відбуває покарання в Державній установі «Вознесенська ВК №72».
За період відбування покарання характеризується посередньо. Загалом за весь період відбування покарання мав 5 стягнень, які за строком погашені, заохочень не має. За час відбування покарання зарекомендував себе наступним чином: тільки під контролем адміністрації установи дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядку дня установи.
У майстерні установи не працевлаштований. Засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання розумної ініціативи для участі у суспільно-корисному житті відділення не приймає та не вбачає в цьому необхідності. У відділенні веде пасивний та пристосовницький спосіб життя. Потребує постійного контролю з боку персоналу установи.
Участь у програмах диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі не приймає.
Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, санітарно гігієнічних норм дотримується під контролем адміністрації установи.
Позову за виконавчими листами та за аліментами за особовою справою не має.
За характером загалом спокійний та врівноважений, у відношенні до інших засуджених загалом не конфліктний, підтримує стосунки з обмеженим колом засуджених.
Зв'язок з рідними на низькому рівні.
Зі слів засудженого, у скоєному злочині розкаюється.
07 лютого 2023 року засуджений ОСОБА_3 розглядався на комісії щодо можливості застосування до нього пільги ст.81 КК України у вигляді умовно-дострокового звільнення. Рішенням комісії було відмовлено у зв'язку з тим, що засуджений не довів свого виправлення.
Заслухавши думку прокурора та пояснення засудженого, вивчивши матеріали судового провадження та матеріали особової справи, обговоривши доводи сторін, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно - дострокове звільнення від відбування основного покарання в порядку ст.81 КК України не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно до вимог статті 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Системний аналіз Кримінального та Кримінально - виконавчого законодавства України, свідчить про те, що висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині. Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання. Отже, виправлення засудженого передбачає такі зміни у його поведінці та особистості, які дають підстави вважати, що він у разі застосування цієї пільги спроможний свідомо дотримуватись соціальних норм життя та не має установок на повернення до злочинної діяльності. Оцінка ступеню виправлення повинна ґрунтуватися не лише на юридичних критеріях, але й враховувати весь комплекс педагогічних га психологічних аспектів оцінки особистості, які мають підстави вважати, що у засудженого сформувалась соціально визначена самоврегульована поведінка. Сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни. Сумлінне ставлення до праці це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків відповідно до статей 59, 60, 118 КВК України, покращення кількісних та якісних показників роботи, підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе дотримання правил техніки безпеки тощо. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, участь у вирішенні питань організації праці, відшкодування збитків, заподіяних злочином.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання.
Як слідує з даних довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_3 в період відбування покарання 05 разів піддавався стягненням за заборонені речі /саморобний зарядний пристрій, шило, заточена металева пластина/ та за відсутність на перевірці.
Тобто, дані про особу засудженого ОСОБА_3 за весь період відбування ним покарання не свідчать про його сумлінну поведінку і, відповідно, доведення його виправлення. Стягнення, які були застосовані до засудженого ОСОБА_3 зняті та погашені у встановленому законом порядку, але доказів, які засвідчують, що засуджений ОСОБА_3 сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього періоду відбування покарання довів своє виправлення, суд не має.
Оскільки дані про особу засудженого ОСОБА_3 не доводять того, що засуджений ОСОБА_3 протягом всього періоду відбування ним основного покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, то його клопотання про умовно - дострокове звільнення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України,
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого засуджено вироком Київського районного суду міста Одеси від 05 жовтня 2020 року, який відбуває строк основного покарання в Державній установі «Вознесенська ВК №72» про умовно - дострокове звільнення від відбування основного покарання в порядку ст.81 КК України - відмовити.
Про прийняте рішення повідомити засудженого ОСОБА_3 .
Апеляційну скаргу на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області учасники процесу у встановленому законом порядку можуть подати до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 7 /семи/ днів з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той самий строк, з дня отримання копії даної ухвали.
Суддя Вознесенського
міськрайонного суду ОСОБА_1