Справа № 624/234/22
провадження № 2/624/8/23
01 березня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області клопотання представника відповідача - адвоката Михайлова Володимира Леонідовича про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення Кегичівської селищної ради Харківської області за № 6430 від 15.04.2022, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення Кегичівської селищної ради Харківської області за № 6430 від 15.04.2022.
Ухвалою суду від 17.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30 червня 2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Михайлова В.Л. щодо закриття провадження у даній справі. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначив, що суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору (заявлені позовні вимоги) та характер спірних матеріальних правовідносин свідчить, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Також вказав, що обраний позивачем спосіб правового захисту не може призвести до виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин та за своєю правовою сутністю становить оскарження управлінських функцій із прийняття індивідуального акту. З огляду на це, вважає, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції відповідного адміністративного суду. В зв'язку з чим просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
06 вересня 2022 року на адресу суду від представника позивача надійшло пояснення на клопотання про закриття провадження в якому зазначила, що даний спір не є публічно-правовим, а отже, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за нормами ЦПК України, оскільки стосується трудових відносин. Зазначила, що позивач оскаржує рішення сесії селищної ради, яке стосуються його звільнення з посади директора навчального закладу, а тому ці відносини регулюються трудовим законодавством, підтвердженням чого є укладення контракту. Дії щодо розгляду рішення сесії селищної ради вирішують питання правомірності звільнення ОСОБА_1 з посади директора навчального закладу, яка не відноситься до посад державного органу й робота на ній не може бути віднесена до публічної служби. Таким чином, після укладання контракту між Кегичівською селищною радою та ОСОБА_1 виникли трудові відносини, тобто фактично позовні вимоги стосуються підстав та умов звільнення ОСОБА_1 з посади директора навчального закладу, який перебуває у комунальній власності. З огляду на викладене, просила відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача.
Представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні з приводу заявленого клопотання надав слово своєму представнику.
Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідача, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в поясненні на клопотання, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши клопотання представника відповідача - адвоката Михайлова В.Л. про закриття провадження у справі, заслухавши думку учасників справи, дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах із приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Водночас пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Для набуття спором ознак публічно-правового, у контексті статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу. Про складення Присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення Присяги. (стаття 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування").
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням із неї.
Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом із цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про загальну середню освіту» органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції виконують функції засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважена ним особа (крім інших повноважень, визначених вказаною нормою закону): затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них; укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти.
Згідно ч. 4 вказаної статті засновник або уповноважена ним особа може делегувати окремі свої повноваження органу управління закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді закладу освіти.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.
Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об'єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об'єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об'єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.
Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
З матеріалів позовної заяви слідує, що 16 жовтня 2019 року на підставі рішення районної ради від 11.10.2019 № 543-VII між засновником в особі Кегичівською районною радою укладено контракт, згідно якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора Красненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кегичівської районної ради Харківської області. Цей контракт є особливою формою трудового договору. На підставі контракту виникають трудові відносини між директором та районною радою, як органом управління майном.
Рішенням п'ятої сесії сьомого скликання Кегичівської селищної ради Харківської області № 124 від 29.01.2021 затверджено Статут комунального закладу "Красненський ліцей" Кегичівської селищної ради (нова редакція).
Згідно Статуту КЗ «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради знаходиться у комунальній власності Кегичівської селищної ради, і є правонаступником Красненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кегичівської районної ради Харківської області. Засновником закладу є Кегичівська селищна рада, а уповноваженим органом Засновника у сфері освіти є Відділ освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради. Управління комунальним закладом «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради здійснюють: засновник або уповноважений ним орган; керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти (педагогічна рада). Приймання та звільнення керівника здійснюється Засновником - Кегичівською селищною радою Харківської області на контрактній основі у відповідності до чинного законодавства України.
При цьому, звертаю увагу, що частиною 3 статті 21 Кодексу законів про працю України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Приписами підпункту 1 пункту а) частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
При цьому, позивач призначений на посаду шляхом укладення контракту, отже позивач не є службовцем органу місцевого самоврядування, а також не є державним службовцем.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ні за умовами контракту, ні відповідно до Статуту КЗ «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради не передбачено здійснення позивачем повноважень, безпосередньо пов'язаних із виконанням завдань і функцій державного органу.
Таким чином, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, позивач не здійснював службову діяльність, у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому його посада не відноситься до посад публічної служби.
Також суд звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, що виконує владно-управлінські функції, а як роботодавець у трудових відносинах.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд зазначає, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов'язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб'єкта публічного права.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 31.01.2020 по справі №160/3630/19, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року справа № 822/160/16 та від 14 листопада 2018 року справа № 806/2808/16.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 258-260, 263, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Михайлова Володимира Леонідовича про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.В. Крапівка