ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
04.10.2007р.
м.Київ
№ 38/156-А
За позовом
Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області
До
Київської міської ради
Треті особи
Шевченківська районна у місті Києві рада - Третя особа 1
Товариство з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП» -Третя особа 2
Про
визнання нечинним п.15 таблиці 5 додатку 11 до рішення від 27.12.01р.
Головуючий суддя Власов Ю.Л.
Суддя Сулім В.В.
Суддя Станік С.Р.
Секретар судового засідання Долга О.Р.
Представники:
Від позивача
Баклан О.В.
Від відповідача
не з'явився
Від третьої особи 1
Від третьої особи 2
Науменко О.П., Ринковий В.І.
Гудков А.В.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відповідача про визнання нечинним пункту 15 таблиці 5 “Інші галузі (торгівля, громадське харчування, побут, транспорт тощо)» додатку 11 “Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва» до рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. №208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою від 11.04.07р. провадження у справі було відкрито, позовна заява прийнята до розгляду, попереднє судове засідання було призначено на 25.04.07р.
Ухвалою від 25.04.07р. попереднє судове засідання було відкладене на 23.05.07р., у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням ними витребуваних документів. цією ж ухвалою до участі у справі було залучено третю особу.
Ухвалою від 23.05.07р. підготовче провадження було закінчено, справу було призначено до розгляду на 06.06.07р. Цією ж ухвалою до участі у справі було залучено третю особу 2.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 23.05.07р. призначено здійснити розгляд справи колегіально у наступному складі суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Сулім В.В., Станік С.Р.
Ухвалою від 06.06.07р. в розгляді справи була оголошена перерва до 14.06.07р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
Ухвалою від 14.06.07р. розгляд справи був відкладений на 04.07.07р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі. У судовому засіданні 04.07.07р. у розгляді справи була оголошена перерва до 17.07.07р.
16.07.07р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП» звернулась до суду як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору з адміністративним позовом до Відповідача про визнання нечинним пункту 15 таблиці 5 “Інші галузі (торгівля, громадське харчування, побут, транспорт тощо» додатку 11 “Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва» до рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. №208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою від 17.07.07р. вказаний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП» був прийнятий до розгляду, вказане товариство було допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Цією ж ухвалою провадження у справі було зупинено, розгляд справи був призначений на 12.09.07р.
У судовому засіданні 12.09.07р. в розгляді справи була оголошена перерва до 20.09.07р. У судовому засіданні 20.09.07р. розгляд справи був відкладений на 04.10.07р.
У судовому засіданні 04.10.07р. Позивач подав клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України. Третя особа 2 підтримала вказане клопотання, а Третя особа 1 заперечила проти його задоволення.
Розглянувши вказане клопотання та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про залишення його без задоволення, оскільки Позивачем не обґрунтовано та не подано доказів, підтверджуючих, що рішення у даній справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Фонду державного майна України.
У судовому засіданні 04.10.07р. Третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору було подано клопотання про витребування від Фонду державного майна України певних документів.
Розглянувши вказане клопотання та заслухавши представників сторін суд дійшов висновку про залишення даного клопотання без задоволення з підстав його необґрунтованості.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З наведених правових норм вбачається, що цивільним законодавством регулюються цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Публічні відносини, засновані на владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, податкові, бюджетні відносини цивільним законодавством не регулюються. При цьому, учасником цивільних відносин можуть бути держава, державні органи, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти публічного права. У межах цих цивільних відносин можуть оскаржуватись нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії, видані вказаними суб'єктами публічного права, якщо вони порушують цивільні права або інтереси.
Згідно з ст.1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
З наведених правових норм вбачається, що у межах господарських відносин можуть оскаржуватись акти органів державної влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів, що ущемлюють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких правових відносин є врегульованих правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах. Відповідно, зміст публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів, обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах.
Отже, у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних заборон. У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов'язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист свої порушених публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин. Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, наприклад приватного цивільного чи господарського права, інтересу відповідно до вказаних норм Цивільного чи Господарського кодексів України, не належить розглядати порядку адміністративного судочинства.
Даний висновок підтверджується також постановами Верховного Суду України у справах від 05.12.2006р. та від 27.03.2007р., в яких вказано, що між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство -діяльність судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
З наведених норм вбачається, що справою адміністративної юрисдикції може бути такий, переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (декількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України №3.2.-2005 від 26.12.2005р.
Як вбачається з позовної заяви Третьої особи 2 і доданих до неї документів Третя особа 2 оскаржує до Господарського суду міста Києва пункт 15 таблиці 5 додатку 11 до рішення Відповідача від 27.12.2001р. з тих підстав, що вказаним рішенням Відповідач затвердив майно у власності Третьої особи 1, яке як вважає Третя особа 2 належить їй на праві власності. Отже, фактично між Третьої особою 2 та Відповідачем з Третьою особою 1 існує спір про приватне право власності на певне майно, яке Відповідач і Третя особа 1 вважають комунальною власністю, а Третя особа 2 своєю власністю.
Відносини з прийняття Відповідачем спірного рішення за своєю правовою природою є цивільними, господарськими відносинами та регулюються Цивільним, Господарським кодексами України та іншими нормами цивільного законодавства України, оскільки у цьому рішенні Відповідач 2 визначає та затверджує переліки об'єктів комунальної власності. У даних відносинах Третя особа 2 та Відповідач є рівними один до одного, Відповідач не здійснює ніяких владних управлінських функцій на основі законодавства по відношенню до Третьої особи 2, відповідно не являється у цих відносинах суб'єктом владних повноважень. Оскарженням вказаного пункту рішення Відповідача Третя особа 2 захищає своє приватне цивільне (господарське) право власності, яке полягає у володінні, користуванні та розпорядженні певним майном.
За вказаних обставин Господарський суд міста Києва вважає, що спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП» до Відповідача про визнання нечинним пункту 15 таблиці 5 “Інші галузі (торгівля, громадське харчування, побут, транспорт тощо» додатку 11 “Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва» до рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. №208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» не має вказаних вище ознак справи адміністративної юрисдикції, тому даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП» підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва -
1. Закрити провадження у справі №38/156-А в частині позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -Товариства з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП».
2. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю “Старокиївське ТЗП», що розгляд справи про визнання нечинним пункту 15 таблиці 5 додатку 11 до рішення Київської міської ради від 27.12.2001р. №208/1642 належить до юрисдикції господарських судів за правилами господарського судочинства.
3. Дана ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Суддя В.В. Сулім
Суддя С.Р. Станік