03 березня 2023 року Справа № 160/1416/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 (ІПН НОМЕР_2 ) у зарахуванні до трудового/страхового стажу період роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві «Союзнафтомаш» при призначенні пенсії за віком протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити дії, а саме зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 (ІПН НОМЕР_2 ) до трудового/страхового стажу період роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві «Союзнафтомаш» та зробити перерахунок пенсії з часу призначення пенсії;
- стягнути з відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Витребувано від ОСОБА_1 , у 10-денний термін з дня отримання даної ухвали, засвідчені належним чином копії заяви про призначення пенсії від 15.12.2022 з усіма доданими до неї документами (в разі наявності).
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії доказів направлення запитів до ВАТ «Азнефтехіммаш» щодо періоду роботи та заробітної плати позивача на підприємстві «Союзнафтомаш» (зокрема запиту за № 0400-010206-10/15371 від 28.01.2022).
У наданому відзиві відповідач зазначив, що відмовляючи у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки діяв у спосіб та в межах наданих повноважень. При цьому зазначив, що до загального трудового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві “Союзнафтомаш” згідно записів №№ 6-10 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 16.09.1976, оскільки дата наказу на звільнення не відповідає даті звільнення. Так, згідно запису № 10 трудової книжки позивача звільнено з 18.03.1990 наказом № 475 від 19.11.1990. Головним управлінням було направлено запит на адресу ТОВ “Азнафтохіммаш” для надання довідки в підтвердження періоду роботи ОСОБА_2 з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві “Союзнафтомаш”, але вказаний лист повернуто, як не отриманий (докази додаються до відзиву). Відтак, у Головного управління відсутні підстави для зарахування вказаного періоду роботи до трудового стажу позивача. Разом з тим, за відсутності необхідного страхового стажу - 19 років на дату звернення з заявою про призначення пенсії від 15.12.2022 року у позивача відсутнє право на призначення пенсій відповідно до ст. 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, відповідачем долучено витребувані судом докази.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, 31 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2022 року № 045650011539 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
В обґрунтування вказаного рішення відповідачем зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 25 років. Страховий стаж особи становить 15 років 4 місяці 29 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
період з 09.09.1976 по 09.04.1979, оскільки у записі про звільнення з роботи нечіткий відтиск печатки;
період з 10.07.1980 по 18.03.1990, оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті наказу про звільнення (19.11.1990);
період з 26.05.1992 по 14.01.1993, оскільки у записі про звільнення з роботи наявне виправлення.
Для зарахування періодів роботи з 09.09.1976 по 09.04.1974, з 10.07.1980 по 18.03.1990, з 26.05.1992 по 14.01.1993 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 18.12.2024 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі № 160/8986/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській № 045650011539 від 08 червня 2022 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком в частині не зарахування періоду роботи з 09.09.1976 року по 09.04.1979 pоку.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.09.1976 року по 09.04.1979 року на Бакінському заводі побутових кондиціонерів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказаним рішенням суду зазначено, що зважаючи на те, що станом на час розгляду справи відповідачем здійснюється перевірка у зв'язку із виникненням сумніву щодо достовірності записів у трудовій книжці позивача про періоди роботи з 10.07.1980 року по 18.03.1990 року на підприємстві «Союзнафтомаш», які суд вважає обґрунтованими, з огляду на те, що запис № 12 у трудовій книжці має виправлення, а період з 26.05.1992 року по 14.01.1993 pоку не підтверджено довідкою арбітражного керуючого. Крім того, позивач в позовній заяві посилалась на те, що вони з чоловіком працювали разом на підприємстві «Союзнафтомаш», проте 18 березня 1990 року були вимушені виїхати з Баку до України у зв'язку з загрозою життя їх родини, а 19.11.1990 року наказом № 475 були звільненні всі армяни, які не вийшли на роботу. Однак, як вбачається з трудової книжки чоловіка позивачки, він був звільнений згідно наказу № 64-к від 18.05.1990 року, а відтак суд вважає передчасними позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду та про зобов'язання пенсійного органу зарахувати цей період до страхового стажу позивача, а, отже, такими, що задоволенню не підлягають.
У подальшому 15.12.2022 позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом за № 0400-010206-8/130106 від 22.12.2022 позивача повідомлено, що рішенням № 045650011539 від 21.12.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення, пенсійний вік, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 60 років.
Вік заявника 62 роки 11 місяців .
Статтею 26 Закону України № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року- від 16 до 26 років.
Страховий стаж особи становить 17 років 10 місяців 23 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до розрахунку страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки з 09.09.1976 по 09.04.1979 - на записі про звільнення не читається печатка, з 10.07.1980 по 18.03.1990 - дата наказу на звільнення не відповідає даті звільнення, з 26.05.1992 по 14.01.1993 - виправлення у даті звільнення. Не зараховано період роботи згідно довідки № 8 від 12.03.2022 з 01.09.1994 по 03.10.1995 - відсутня дата наказу на прийом на роботу.
Не працює.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п. 2.26 Інструкції № 162, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови визначено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Суд зазначає, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 позивач був зайнятий у наступних спірних періодах:
- 10.07.1980 прийнято ученицею оператора у відділ приймання, контролю, підготовки даних, видачі інформації та зв'язку на підприємство «Союзнафтомаш» (наказ № 335к від 10.07.1980);
- 28.08.1980 переведно оператором (наказ № 477к від 26.08.1980);
- 06.06.1985 присвоєно кваліфікацію оператора ЕОМ (наказ № 273к від 05.06.1985);
- 29.03.1988 ІВЦ «Союзнафтомаш» перетворено у Інформаційно-обчислювальний центр науково-виробничого об'єднання «Азнафтомаш»;
18.03.1990 звільнено за власним бажанням, ст. 37 КЗпП Азерб ССР (наказ № 475 від 19.11.1990).
Позивач у позовній заяві зазначила, що 18.03.1990 змушена з чоловіком та двома малолітніми дітьми виїхати з Баку до України у зв'язку з загрозою життям членів її родини через подіїї в Баку.
Наприкінці 1990 року чоловік позивача повернувся до Баку за речами та документами та забрав трудову книжку у відділі кадрів підприємства «Союзнафтомаш», на якому він також працював у період 1983 - 1989 роки.
Так, 19.11.1990 наказом № 475 були звільнені армяни, які не вийшли на роботу у період з січня 1990 року по листопад 1990 року. Таким чином, фактично позивач пропрацювала на підприємстві «Союзнафтомаш» з 10.07.1980 по 18.03.1990, що підтверджується записом у трудовій книжці.
Відповідач у рішенні про відмову в призначенні пенсії вказував на те, що період роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990 не враховано через невідповідність дати наказу на звільнення даті звільнення.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з метою підтвердження роботи позивачки у спірний період 28.01.2022 за вих. № 0400/010206-10/ НОМЕР_4 направлено запит до ТОВ «Азнафтохіммаш», який, відповідно до долученої копії конверту повернувся як не отриманий.
Дослідивши трудову книжку позивача, суд зазначає, що записи трудової книжки виконано акуратно і послідовно, вони містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та дат їх видачі, достовірність зроблених записів сумніву не викликає.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Так, розбіжності у даті звільнення (18.03.1990) та даті наказу про звільнення (19.11.1990) та винесення наказу про звільнення позивача лише 19.11.1990 є діями роботодавця, які не залежали від волі позивача.
Порушення порядку звільнення та заповнення трудової книжки не можуть нівелювати відомості трудової діяльності та позбавляти права позивача на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу, а відмова відповідача в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.
Водночас, суд зауважує, що повернення запиту направленого до ТОВ «Азнафтохіммаш» відправнику не свідчить про непідтвердження стажу позивача роботи на вказаному підприємстві та не є підставою для неврахування страхового стажу, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки, винесення наказів про звільнення та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах та дотримані роботодавцем трудового законодавства та порядку ведення трудових книжок.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків таких порушень порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Зазначене обумовлює протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві «Союзнафтомаш»/ «Азнафтомаш».
Разом з цим, суд, дослідивши рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії № 045650011539 від 21.12.2022, зазначає, що воно містить суперечливі між собою відомості.
Так, пенсійним органом до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки з 09.09.1976 по 09.04.1979 оскільки на записі про звільнення не читається печатка.
Проте, рішенням суду від 01.08.2022 у справі № 160/8986/22 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045650011539 від 08 червня 2022 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком в частині не зарахування періоду роботи з 09.09.1976 року по 09.04.1979 pоку та зобов'язано пенсійний орган зарахувати його до трудового стажу.
Рішення суду у справі № 160/8986/22 не оскаржувалось та набрало законної сили 01.09.2022.
Крім того, у рішенні пенсійного органу від 21.12.22 зазначено, що, відповідно до ст. 26 Закону України № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років.
Страховий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 23 дні.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказане рішення пенсійного органу прийнято без дослідження всіх складових умов призначення пенсії, а підстава відмови суперечить встановленим у рішенні обставинам.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до паспорту громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у 2019 році досягнула пенсійного віку - 60 років.
З огляду на викладені висновки суду (зарахування пенсійним органом до страхового стажу 17 років 10 місяців 23 дні та встановлення судом підстав для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990) позивач на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком мав необхідний страховий стаж (26 років) та відповідно мав право на призначення пенсії з 15.12.2022.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача, суд зазначає, що оцінка дій відповідача щодо правомірності відмови у призначенні пенсії досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення рішення не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, як встановлено судом, пенсійним органом у своєму рішенні від 21.12.2022 №045650011539 зроблено протиправний висновок щодо не врахування до періоду роботи позивача стаж з 09.09.1976 по 09.04.1979, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8986/22, яким вказаний період роботи зобов'язано пенсійний орган зарахувати до трудового стажу позивача, а рішення пенсійного органу від 08.06.2022 №045650011539 в цій частині визнано протиправним та скасовано.
Тож з метою ефективного захисту прав позивача суд вирішив вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 21.12.2022 №045650011539 в частині відмови у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду її роботи - з 09.09.1976 по 09.04.1979 та з 10.07.1980 по 18.03.1990, адже, це відновить порушені права позивача та є доцільним, з огляду на встановлені судом обставини справи.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на викладене суд наголошує, що у відповідача з моменту встановлення підстав та умов для призначення пенсії виник обов'язок щодо призначення позивачу пенсії з дати звернення 15.12.2022 із заявою про призначення пенсії за віком.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків суду, а також ефективності захисту прав позивача, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 21.12.2022 №045650011539 в частині відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи - з 09.09.1976 по 09.04.1979, з 10.07.1980 по 18.03.1990, зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві «Союзнафтомаш», та зобов'язати відповідача призначити пенсію з дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком - 15.12.2022 та здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 21.12.2022 №045650011539 в частині відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи - з 09.09.1976 по 09.04.1979 на Бакінському заводі побутових кондиціонерів, та з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві «Союзнафтомаш».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 10.07.1980 по 18.03.1990 на підприємстві «Союзнафтомаш».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію з дати звернення із заявою про призначення пенсії за віком - 15.12.2022, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні, та здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення.
В іншій частині рішення відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 03 березня 2023 року.
Суддя Н.Є. Калугіна