ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
09.10.2007р.
№ 28/188-А
За позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва
до відкритого акціонерного товариства науково-дослідного медичного об'єднання «Діалір»
про стягнення 37108,87 грн.
Суддя Копитова О.С.
Секретар с/з: Ільмухіна Т.Ф.
За участю представників:
прокурора Олійниченко С.В., пом. прокурора (дов. № 182 від 20.08.07р.)
позивача: Мічуда Я.В., представник за довіреністю № 21 від 22.03.07р.
відповідача: Крисенко В.І., представник за довіреністю № 66 від 25.04.07р.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.10.2007 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства науково-дослідного медичного об'єднання «Діалір»про стягнення 37 108,87 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст. 20 якого страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Прокурор вказує на те, що відповідно до ч.2 ст. 106 вказаного Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Прокурор зазначає, що відповідач має недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 37 108,87 грн.
Підсумовуючи викладене, прокурор просить задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 37 108,87 грн.
Позивач підтримав правову позицію прокуратури та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в поясненнях на позовну заяву, зазначив, що частково погасив заборгованість за січень 2007 року в розмірі 1400,13 грн., решту суму заборгованості визнав в повному обсязі.
Розгляд справи зупинявся, для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом, але враховуючи той факт що відповідач не виконав умови мирової угоди позивач звернувся із клопотанням про поновлення провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, -
Відкрите акціонерне товариство науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір»(далі відповідач) зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа 27.05.2003 року код ЄДРПОУ 01296126.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Законом, регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам встановлюються та регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Перелік страхувальників визначений ст. 14 Закону, зокрема визначено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону; платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону(ч.1, 2).
Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь (ч.3).
Платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду (ч.4).
В силу викладених норм відповідач, є страхувальником, платником страхових внесків та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.
Розмір страхових внесків, згідно ст. 18 Закону, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ч.1).
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (ч.3).
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство (ч. 4).
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч.6).
Порядок нарахування страхових внесків визначається ст. 19 Закону, зокрема визначено, що страхові внески до солідарної системи для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плат та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу ), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч.2).
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду (ч. 4).
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків (абз. 1 ч. 5).
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. 8.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (далі Інструкції) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі недоїмка).
Як слідує з матеріалів справи, відповідач має недоїмку по сплаті страхових внесків за січень 2007 року на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 37 108,87 грн. Зазначена заборгованість утворилась на підставі самостійно поданого розрахунку сум страхових внесків, але несплачених страхувальником в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу вимогу про сплату недоїмки від 22.02.07 року № 183, яка була отримана відповідачем 16.03.07 року та вимогу про сплату недоїмки від 03.04.07 року № Ю-У11/9, яка була отримана уповноваженим представником відповідача. Станом на день розгляду справи недоїмка в повному обсязі погашена не була, вимога не оскаржена, не скасована і є чинною на час розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ст. 106 Закону у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Щодо посилання відповідача на часткову оплату заборгованості в розмірі 1400,13 грн. згідно платіжних доручень № 332 та № 333 від 03.03.2007 року слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Як убачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями позивача, сума в розмірі 1 400,13 грн., відповідно до платіжних доручень від 03.03.2007 року № 332 та № 333 була зарахована в рахунок погашення недоїмки за жовтень 2005 року.
Враховуючи викладені обставини господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог про стягнення недоїмки в сумі 37 108,87 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, які б спростовували доводи прокурора та позивача суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 97, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства науково-дослідного медичного об'єднання «Діалір»(02225, м. Київ, вул.. Бальзака, 4, оф. 65, ідентифікаційний код 01296126, р/р 2600920093 в ОПЕРУ УСБ м. Києва, МФО 300023) на користь управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, ідентифікаційний код 26063541 р/р 256003012604 в ОПЕРУ ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669) суму недоїмки по пенсійним внескам в розмірі 37 108 (тридцять сім тисяч сто вісім) грн. 87 коп.
Постанова, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, або апеляційної скарги встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя О.С.Копитова