ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
31.08.07 м. Київ 32/126-А
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсними акту перевірки та податкового повідомлення-рішення
Суддя Хрипун О.О.
Секретар судового засідання Ковальчук О.В.
Представники:
Від позивача Чорненкий О.В. - предст., Стадник В.М. -предст., Чепурний О.Г.-предст.
Від відповідача Галій Ю.М.- нач.сект, Котікова О.В.- гол.держ.под.інсп.,
Талаш Ю.П.-заст.від, Гончар К.С. -нач.від.
В судовому засіданні в якості свідка приймав участь ОСОБА_1
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними акта перевірки позапланової документальної перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 14.07.2006 №593-17-2-30729660 та винесеного на підставі цього акта податкового повідомлення-рішення від 20.07.2006 №0000681702/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, яким позивачу надавались послуги, є платником єдиного податку, у зв'язку з чим прибутковий податок з громадян не нараховувався з метою уникнення подвійного оподаткування.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що свідоцтво про сплату єдиного податку видано Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 на вид діяльності «Інформаційно -обчислювальна діяльність, пов'язана з базами даних і іншими інформаційними структурами», яка має за КВЕД код 72. Відповідач вважає, що прибутковий податок з громадян не підлягає нарахуванню лише в разі провадження передбаченої у свідоцтві діяльності. Оскільки діяльність з надання послуг позивачу з розробки науково-технічної документації на електронних носіях підпадає під діяльність за кодом КВЕД 99.9, перераховані позивачем на користь ОСОБА_1 грошові кошти в оплату отриманих послуг повинні оподатковуватись на загальних підставах.
Допитаний у судовому засідання в якості свідка приватний підприємець ОСОБА_1 факт господарських взаємовідносин з позивачем підтвердив та пояснив, що з 2003 року і по 2006 рік був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і знаходився на спрощеній системі оподаткування. Під час здійснення своєї господарської діяльності неодноразово перевірявся податковою інспекцією, де перебував на обліку як суб'єкт підприємницької діяльності, та сплачував належні податки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, Господарський суд міста Києва, -
20.07.2006 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва видане податкове повідомлення №0000681702/0, яким на підставі ст.11, ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: “прибутковий податок з громадян» у розмірі 764 040,00 грн., в тому числі 254680,00 грн. основного платежу та 509 360,00 грн. штрафних санкцій.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 14.07.2006 №593-1-2-30729660 «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Гросс»(код ЗКПО 30729660) за питанням правильності та повноти нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян за період з 01.01.2003 по 31.12.2003».
В акті зазначено про порушення позивачем ст.11, ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» внаслідок перерахування у липні, серпні та вересні 2003 року з розрахункового рахунку підприємства на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 без попереднього нарахування та утримання прибуткового податку з громадян грошових коштів в сумі 1273400,00 грн. за розробку науково-технічної документації на електронних носіях.
Позиція відповідача мотивована тим, що приватний підприємець ОСОБА_1 знаходився на спрощеній системі оподаткування, сплачував єдиний податок з видом діяльності «Інформаційно-обчислювальна діяльність, пов'язана з базами даних і іншими інформаційними структурами», яка має за КВЕД код 72. Грошові кошти у розмірі 1273400,00 грн., перераховані приватному підприємцю за розробку науково-технічної документації на електронних носіях, відноситься до коду за КВЕД 99.9 (інші види діяльності), тобто видом діяльності, який не охоплено свідоцтвом. Доходи від надання діяльності з розробки науково-технічної документації на електронних носіях розцінені відповідачем як такі, що отримані платниками єдиного податку не у межах підприємницької діяльності, а тому їх оподаткування, на думку відповідача, повинно здійснюватися на загальних підставах.
За результатами перевірки позивачу донарахований прибутковий податок з громадян у розмірі 254 680,00грн. та з посиланням пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовані штрафні санкції у подвійному розмірі від суми донарахованих зобов'язань в сумі 509 360,00грн.
Висновки відповідача, викладені в акті перевірки та у запереченнях на позов, суд вважає помилковими, виходячи з наступного.
Розділом ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92, який був чинним на момент здійснення господарських операцій, про які зазначено в акті перевірки, передбачені особливості оподаткування доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи (служби, навчання).
Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності (ст.11 цього Декрету).
Відповідно до ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»з доходів, зазначених у статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах 2, 3 і 4 статті 7, утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги, передбачені статтею 6 цього Декрету.
Статтею 10 Декрету на підприємства, установи i організації усiх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності покладено обов'язок після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум, перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць.
Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 11.06.2003 року, та у періоді, який перевірявся відповідачем, перебував на спрощеній системі оподаткування.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727/98.
Згідно ст. 2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Відповідно до п. 3 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.1999 №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045, якщо платник єдиного податку здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.
Таким чином, норми Указу та вищезазначеного Порядку передбачають сплату лише єдиного податку у межах від 20 грн. до 200 грн. та за найманих працівників у розмірі 50% за кожну особу від ставки єдиного податку, в тому числі і у випадку здійснення діяльності, яка не вказана у свідоцтві.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, з якого позивач не утримав прибутковий податок, був платником єдиного податку, що встановлено актом перевірки. Отже, оподаткування доходів цієї особи має здійснюватись відповідно до положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», тобто згідно зі спеціальним законодавством з цих питань.
Статтею 6 Указу встановлюється, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва). Аналогічні положення містить і п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727»від 16.03.2000 № 507), яким визначається, що на суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу). Тобто, згідно положень Указу платники єдиного податку від сплати податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку) звільнені.
Відповідно до ч.2 ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
До справи надано акт від 01.08.2005 №100-17-305-3013119156 «Про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 17.06.2003 року по 01.07.2005 року», складений ДПІ у Подільському районі м. Києва, яким фактів невірного обрання ОСОБА_1 ставки єдиного податку не встановлено. Також цим актом підтверджено включення ОСОБА_1 до складу доходу та відображення у відповідних деклараціях коштів, отриманих від ТОВ «Гросс». Розбіжностей між даними декларацій ОСОБА_1 та даними перевірки не виявлено. За висновками акта перевірки за період з 01.07.2003 по 01.01.2004 порушень, яки б призвели до донарахування податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян, не встановлено.
Враховуючи викладене, а також те, що Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»платники єдиного податку звільнені від сплати прибуткового податку, податкові зобов'язання з прибуткового податку з громадян донараховані відповідачем необґрунтовано. Обов'язку утримувати прибутковий податок з коштів, перерахованих на користь ОСОБА_1 за надані ним послуги, у позивача не було.
Пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»фондами від 21.12.2000 №2181-III (зі змінами і доповненнями) встановлюється, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням.
У відповідності до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не подав.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення -рішення відповідача від 20.07.2006 №0000681702/0 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Решта позовних вимог стосовно визнання недійсним акта позапланової документальної перевірки відповідача від 14.07.2006 №593-17-2-30729660 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
У відповідності до п. 1 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. В даному випадку, таким актом, прийнятим по відношенню до позивача, є відповідне податкове повідомлення-рішення, а не акт перевірки, який обов'язкового характеру не має.
Отже, в цій частині факту порушення прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин позивачем не доведено.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто -3, 40 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 20.07.2006 №0000681702/0.
В інший частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс»(04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра,7, рахунок № 26004191025980 в філії «КРУ»банку «Фінанси та Кредит»ТОВ, МФО 300937, код ЄДРПОУ 30729660) 1,70 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя
О. О.Хрипун