ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
16.10.07 м. Київ 8/26-А
За позовом Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів
профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
До Закарпатської обласної ради
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Дочірнє підприємство "Санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця",
2. Дочірнє підприємство "Санаторій "Синяк" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця",
3. Дочірнє підприємство "Санаторій "Квітка полонини" ЗАТ
"Укрпрофоздоровниця",
4. Дочірнє підприємство "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ЗАТ
"Укрпрофоздоровниця",
5. Дочірнє підприємство "Санаторій "Поляна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця",
6. Дочірнє підприємство "Санаторій "Верховина" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця",
7. Дочірнє підприємство "Санаторій "Шаян" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"
8. Федерація профспілок України,
9. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання нечинним рішення
Суддя О.О.Хрипун
Секретар судового засідання Ковальчук О.В.
Представники:
від позивача Соловей О.М.-предст.,
Від відповідача не з'явився (в попередніх судових засіданнях - Яцишин О.Є.)
Від третьої особи-1 Бурак Л.І.-предст.,
Від третьої особи-2 Бурак Л.І.-предст.,
Від третьої особи-3 Бурак Л.І.-предст.,
Від третьої особи-4 Бурак Л.І.-предст.,
Від третьої особи-5 Бурак Л.І.-предст.,
Від третьої особи-6 Бурак Л.І.-предст.,
Від третьої особи-7 Бурак Л.І.-предст.,
Від третьої особи-8 Кокарева Є.О.- за.юр.відд., Гриценко М.М. -голов.ю/к
Від третьої особи-9 Рябко Є.О.-предст., Дмитрук С.Л. -дир.вик.дир.
У грудні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нечинним рішення сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради від 16.11.2006 № 141 "Про прийняття цілісних майнових комплексів".
Позовні вимоги мотивовані тим, що цілісні майнові комплекси Дочірнього підприємства "Санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Синяк" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка полонини" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Поляна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Верховина" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Шаян" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", щодо прийняття яких до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області та включення до Переліку об'єктів комунальної власності прийняте спірне рішення, є власністю ЗАТ "укрпрофоздоровниця", що підтверджується відповідними свідоцтвами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення порушує його майнові права та інтереси та суперечить ст.ст. 13, 19, 41 Конституції України, ст.ст. 2, 55 Закону України "Про власність", ст.ст. 321, 346 ЦК України, ст.ст. 18, 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2007 справу передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області, з тих підстав, що предметом спору є оскарження ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в інтересах дочірніх підприємств, які є третіми особами без самостійних вимог на предмет спору, рішення сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради від 16.11.2006 №141 "Про прийняття цілісних майнових комплексів", яке стосується інтересів невизначеного кола осіб, а тому справа має розглядатися за місцезнаходженням відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2007 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2007 скасовано, матеріали справи № 8/26-А передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Свою ухвалу Київський апеляційний адміністративний суд мотивував тим, що рішення Закарпатської обласної ради від 16.11.2006 № 141 стосується конкретних цілісних майнових комплексів, 7 з яких належить на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", отже оскаржуване рішення безпосередньо стосується інтересів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", а тому є правовим актом індивідуальної дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2007 справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.10.2007.
В судове засідання, призначене на 04.10.2006, представник відповідача не з'явився. Відповідачем надіслана телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні. Відповідач посилався на хворобу представника.
04.10.2007 розгляд справи відкладено на 16.10.2007 в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача.
В судове засідання, призначене на 16.10.2007, відповідач явку повноважних представників не забезпечив. Від відповідача надійшла телеграма з клопотанням відкласти розгляд справи на інший термін, не раніше листопада 2007 року, у зв'язку з хворобою представника.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не може бути задоволеним, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Позивач звернувся за судовим захистом ще у грудні 2006 року. Відповідач не був позбавлений можливості надати свої заперечення та докази на підтвердження своєї позиції.
Суд не може визнати причину повторної неявки представника відповідача у судове засідання поважною, оскільки відповідач є юридичною особою і у випадку хвороби працівника його обов'язки виконує інший працівник. Крім того, відповідач не позбавлений можливості у зв'язку із тривалою хворобою ОСОБА_1 доручити представництво інтересів Закарпатської обласної ради в Господарському суді міста Києва іншій особі, яка мала достатній час належно підготуватися до судового засідання.
Відповідач в заяві від 17.04.2007 проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Відповідач зазначає, що в силу ст. 4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" установчий договір про створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є недійсним так само як і створення в подальшому суб'єктів господарювання -його дочірніх підприємств, оскільки зазначені суб'єкти були створені на базі майна та фінансових ресурсів об'єктів союзного підпорядкування, зокрема на базі майна Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок. В обґрунтування своїх заперечень відповідач також посилається на лист Міністерства юстиції України від 29.08.2006 № 31-32/167 "Про порядок посвідчення відчуження майна загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України".
Представники третіх осіб в судових засіданнях підтримали позовні вимоги, проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Розглянувши подані учасниками процесу матеріали, заслухавши пояснення представників та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності, Господарський суд міста Києва
16 листопада 2006 року Закарпатською обласною радою з метою забезпечення сталого економічного та соціального розвитку області, керуючись ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 35 Закону України "Про власність", розділом І Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, прийняте рішення № 141 "Про прийняття цілісних майнових комплексів", яким вирішила прийняти до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та включити до Переліку об'єктів комунальної власності, затвердженого рішенням обласної ради від 23 грудня 1992 року, цілісні майнові комплекси згідно з додатком 1 та створити на базі зазначених цілісних майнових комплексів комунальні підприємства Закарпатської обласної ради згідно з додатком 2 та закріпити за ними вказане майно на правах повного господарського відання. Управлінню з питань майна комунальної власності облдержадміністрації доручено здійснити необхідні організаційно-правові заходи щодо прийняття зазначених цілісних майнових комплексів та створення на їх базі комунальних підприємств Закарпатської обласної ради. Голові обласної державної адміністрації доручено затвердити статути комунальних підприємств.
Додатком 1 до рішення обласної ради від 16 листопада 2006 року № 141 визначено перелік цілісних майнових комплексів, які приймаються до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, до яких, зокрема, віднесено цілісні майнові комплекси: санаторій "Карпати", санаторій "Синяк", санаторій "Квітка Полонини", санаторій "Сонячне Закарпаття", санаторій "Поляна", санаторій "Верховина" та санаторій "Шаян".
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Повноваження обласних рад визначені главою 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Так, статтею 43 вказаного Закону до компетенції обласних рад віднесено вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку (п. 19); надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності (п. 32).
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
До повноважень обласних рад статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" віднесено лише управління від імені територіальних громад сіл, селищ, міст об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст регулюються Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 3 березня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 4 наведеного Закону рішення про передачу цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів з державної у комунальну власність приймається Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що до повноважень Закарпатської обласної ради віднесено надання згоди на прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області у разі прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо об'єктів державної власності.
Відповідач помилково посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 як на рішення Кабінету Міністрів України передати спірні майнові комплекси санаторіїв "Карпати", "Синяк", "Квітка Полонини", "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Верховина" та "Шаян" до комунальної власності територіальних громад Закарпатської області, оскільки вказана постанова не містить конкретизованого переліку санаторіїв, а дає лише загальне визначення, з зауваженням щодо відомчих об'єктів права державної власності.
Передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої мала здійснюватися безоплатно відповідно до порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", який на даний час втратив чинність.
Відповідач не надав суду доказів того, що на час прийняття спірного рішення "Про прийняття цілісних майнових комплексів" від 16.11.2006 № 141 майнові комплекси санаторіїв "Карпати", "Синяк", "Квітка Полонини", "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Верховина" та "Шаян" перебували у державній власності.
Судом також береться до уваги той факт, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не було дотримано вимоги Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (із змінами і доповненнями). Отже, відповідач, приймаючи спірне рішення, усвідомлював, що спірні цілісні майнові комплекси не є державною власністю.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Виходячи з норм ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, Законом України "Про власність", Цивільним Кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.
Статтею 2 Закону України "Про власність" визначено, що право власності в Україні охороняється законом. Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених законодавством України. Такі випадки вказані у ст. 346 ЦК України та ст. 55 Закону України "Про власність".
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" майно, передане до статутного фонду, є власністю товариства.
4 грудня 1991 року Радою Федерації незалежних профспілок України і Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок було створене Акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", якому Актом від 24 січня 1992 року (належним чином завірена копія в матеріалах справи) були передані у власність санаторно-курортні заклади, в тому числі і ті, які входили до складу Закарпатського об'єднання санаторно-курортних закладів профспілок.
Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на нерухоме майно санаторіїв "Карпати", "Синяк", "Квітка Полонини", "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Верховина" та "Шаян" в установленому законодавством порядку було оформлено право власності та отримано свідоцтва про право власності (копії свідоцтв про право власності в матеріалах справи).
Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" цілісні майнові комплекси "Карпати", "Синяк", "Квітка Полонини", "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Верховина", "Шаян" передані на правах господарського відання відповідним дочірнім підприємствам (самостійним юридичним особам).
У відповідності до статутних документів позивача і його дочірніх підприємств власником майна, переданого дочірнім підприємствам, є позивач, дочірні підприємства володіють і користуються майном без права відчуження.
Суду не надано належних доказів визнання у визначеному законодавством порядку неправомірності набуття Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" права власності на цілісні майнові комплекси санаторіїв "Карпати", "Синяк", "Квітка Полонини", "Сонячне Закарпаття", "Поляна", "Верховина" та "Шаян".
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та інтересів, зокрема, юридичної особи, у сфері публічно-правових відносин -позивача у справі.
Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Матеріали справи свідчать, що прийняття рішення про передачу цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області порушує права та інтереси позивача як власника вказаного майна, та є порушенням ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про власність", ст.ст. 3, 321 Цивільного Кодексу України. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених чинним законодавством України.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в частині, що стосується дочірніх підприємств ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з місцевого бюджету Закарпатської області.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним рішення четвертої сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради "Про прийняття цілісних майнових комплексів" від 16.11.2006 № 141 в частині прийняття до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області та включення до Переліку об'єктів комунальної власності, створення на їх базі комунальних підприємств Закарпатської обласної ради та закріплення на правах повного господарського відання за комунальними підприємствами Закарпатської обласної ради цілісних майнових комплексів Дочірнього підприємства "Санаторій "Карпати" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Синяк" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Квітка полонини" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Поляна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Верховина" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Дочірнього підприємства "Санаторій "Шаян" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з місцевого бюджету Закарпатської області на користь Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) 1,70 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя
О.О.Хрипун