Справа № 392/1262/22
Провадження № 2/392/145/23
14 лютого 2023 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-
встановив:
Обґрунтування позову та стислий виклад позицій учасників справи.
Позовна заява обґрунтована, тим що відповідно до рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2016 року по справі № 392/561/16-ц відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання 2 дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 800 гривень, щомісячно.
Зазначила, що на цей час вказана сума не відповідає діючому законодавству ,яке регламентує, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що вочевидь не відповідає раніше призначеній сумі 800 гривень, яка не забезпечує належне утримання дітей.
Відповідач працездатний, працює без оформлення, має мінливий заробіток, іншим особам аліменти не платить та утриманців не має, тому на думку позивача може сплачувати аліменти в більшому розмірі, а тому з посиланням на статті 180, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, просить змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів, на підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області з 800 гривень щомісячно, на 4000 гривень на утримання 2 дітей з моменту звернення з цим позовом до суду та досягнення дітьми повноліття.
Відповідач відзив на позов не подав.
Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив (навіть з урахуванням строку поштового обігу).
Судом в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
З відповіді Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області вбачається, що в реєстрі територіальної громади відсутня інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, останній відомим місцем проживання відповідача є адреса зазначена позивачем, а саме АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, серед іншого зазначено, що громадяни України зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Суд тричі направляв на останню відому адресу місця проживання відповідача судову повістку, копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд сформував оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка проживає за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати.З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до частини 9 статті 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин відсутності учасника справи за вказаною адресою. Крім того, жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем проживання, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію відповідача щодо предмету спору.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заяви ( клопотання) учасників справи.
25 січня 2023 року, від позивача ОСОБА_1 , на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Рух справи.
До Маловисківського районного суду Кіровоградської області 2 листопада 2022 року надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить змінити розмір стягуваних з відповідача аліментів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 листопада 2022 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.
Судом в порядку частини 6 статті 187 ЦПК направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь зазначений запит надійшла 9 листопада 2022 року.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2016 року по справі № 392/561/16-ц (провадження № 2/392/467/16) стягнуто з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Смоліне Маловисківського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 кошти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (аліменти) в розмірі 800 гривень щомісячно, починаючи з 21 квітня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Новопавлівка, Маловисківського району Кіровоградської області народилася ОСОБА_5 , батьки: ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_7 (мати), про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16 квітня 2014 року (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Новопавлівка, Маловисківського району Кіровоградської області народилася ОСОБА_6 , батьки: ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_7 (мати), про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 27 березня 2015 року (а.с. 9).
Відповідно до довідки Смолінської селищної ради № 62/2 від 1 листопада 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживає за адресою АДРЕСА_2 і має такий склад сім'ї : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
Мотиви суду.
У частині 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (частина перша, друга статті 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до вимог статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) стаття 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Даний висновок викладений в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 143цс13.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 152/100/18 право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум у 2016 році складає: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет» мінімальний розмір заробітної плати з 1 січня 2016 року становить - 1378 гривні.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум у 2022 році складає: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2 618 гривень, з 1 липня - 2 744 гривні, з 1 грудня - 2 833 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет» мінімальний розмір заробітної плати з 1 січня 2022 року становить - 6500 гривень
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» - прожитковий мінімум на дитину відповідного віку з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів до часу подання позову до суду і на даний час суттєво зріс.
Таким чином, зміна в законодавстві, а саме підвищення гарантованого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку - судом розглядається як інший випадок, передбачений законом, який вказує на зміну майнового стану дитини (зростання потреб і відповідне погіршення майнового стану у зв'язку з фактичним зменшенням питомої ваги аліментів у забезпеченні дитини).
Суд звертає увагу учасників справи, що платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
За правилами статті 191 СК України лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Із наведеного слідує, що аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з дня набрання рішенням законної сили, у зв'язку з чим вимоги позивача про присудження аліментів з дня пред'явлення позову до суду задоволенню не підлягають.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дітей, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру стягнення аліментів, визначених судовим рішенням від 17 серпня 2016 року, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, та визначити його у розмірі по 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття.
Щодо розподілу судових витрат.
Приписами частини 1 статті 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 гривні на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 258, 259, 263, 265, 279, 280, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов - задовольнити частково.
Збільшити розмір стягуваних аліментів за рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2016 року по справі № 392/561/16-ц (провадження № 2/392/467/16) та стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно на кожну дитину до їх повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Д.М. Кратко