Справа № 22 ц-7792 Категорія 41
Головуючий 1 інстанції Залімської Н.В.
Доповідач Лаченкова О.В.
14 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко 1.0.
суддів -Лаченкової О.В., Болтунової Л.М.,
при секретарі - Шило СЮ.
з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору позики удаваним правочином, визнання правочину договором завдатку, визнання угоди купівлі -продажу домоволодіння дійсним, визнання права власності на домоволодіння, стягнення суми та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення.
встановила:
В вересні 2004 року в суд з позовом звернулись ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору позики удавним право чином, визнання правочину договором завдатку, визнання угоди купівлі -продажу домоволодіння дійсним, визнання права власності на домоволодіння, стягнення суми посилаючись на те, що 15.10.2003 року вони з відповідачкою ОСОБА_3. досягли згоди по ціні купівлі-продажу домоволодіння у 5000 доларів СІЛА і відповідачка взяла у ОСОБА_6. завдаток у сумі 200 доларів СІЛА. ОСОБА_3. передала ключі від вказаного домоволодіння ,після чого позивачі зробили косметичний ремонт і вселились. ОСОБА_3. зобов»язалась оформити технічну документацію для посвідчення договору купівлі -продажу нотаріально, а 26.03.2004 року одержала від ОСОБА_6. 1485 грн. за оформлення документів. 15.10.2003 року та 26.03.2004 року сторони уклали письмову угоду про купівлю-продаж спірного домоволодіння, однак в вересні 2004 року ОСОБА_3. відмовилась посилаючись на підвищення цін і повідомила що бажає продати будинок за 7000 доларів СІЛА. Позивачі просили визнати договір позики від 24.11.2003 року удаваним правочином, визнання правочину договором завдатку, визнання угод від 15:10.2003 року та 26.03.2004 року купівлі-продажу домоволодіння дійсним, визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у М.Дніпропетровську. ОСОБА_3. звернулась зі зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення.
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_5,
2
ОСОБА_6, а в зустрічном позові ОСОБА_3 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3.ОСОБА_4. ставлять питання про скасування рішення суду, та постанову нового рішення про задоволення її вимог в повному обсязі, а в позові ОСОБА_5. та ОСОБА_6.- відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5. та ОСОБА_6. про визнання договору позики від 24.11.2003 року удаваним правочином, визнання правочину договором завдатку, визнання угоди від 15.10.2003 року та 26.03.2004 року купівлі-продажу домоволодіння дійсним та права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у М.Дніпропетровську, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами була досягнута згода за всіма істотними умовами щодо укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2003 року сторони досягли згоди по ціні купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську за 5000 доларів США і відповідачка взяла у ОСОБА_6. завдаток у сумі 200 доларів США, що посвідчується розпискою ОСОБА_3., посвідченою квартальним комітетом.
24 листопада позивачі звернулись до нотаріальної контори для посвідчення договору завдатку з ОСОБА_3. і нотаріус їм пояснила що краще скласти договір позики, що було зроблено і який свідчить про те, що ОСОБА_3. позичила у ОСОБА_5. 13500 грн., еквівалентно 2500 доларів США строком до 01.03.2004 року.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку ,що відповідно до ст.58 ЦК України (1963 року),діючого на момент виникнення правовідносин цей правочин є удаваним і його необхідно визнати недійсним, а вважати договір від 24.11.2003 року договором авансу про купівлю-продаж домоволодіння.
Матеріали справи свідчать, що 26.03.2004 року ОСОБА_3. одержала від ОСОБА_6. 1485 грн. за оформлення документів в МЕТІ ,після чого ОСОБА_6. та ОСОБА_3. ,яка є власницею 1/8 частини домоволодіння та ОСОБА_4. ,яка є власницею 1/8 частини домоволодіння уклали письмову угоду про купівлю-продаж спірного домоволодіння.
Отже ОСОБА_5. та ОСОБА_6. виконали зі своєї сторони усі умови договору купівлі-продажу, продавець ОСОБА_3. отримала від них 16085 грн.(еквівалентно 2970 доларів США), а решту суми 11165 грн. вони бажають виплатити відповідачам.
Відповідно до ст.. 47 ЦК України (1963 р)якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення, суд за заявою сторони ,що виконала умови угоди, може визнати таку угоду дійсною.
Таким чином, колегія суддів вважає, що районний суд правомірно визнав дійсною угоду від 15.03.2003 року та угоду від 26.03.2004 року між сторонами про продаж домоволодіння АДРЕСА_1 у М.Дніпропетровську дійсною. визнав право власності на 1/2 частину домоволодіння за ОСОБА_5. та 1/4 частину за ОСОБА_6. та стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3. 6765 грн., а на користь ОСОБА_4. 4880 грн.
3
Щодо відмови в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до
ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, суд
першої інстанції також правильно прийшов висновку що підстав про задоволення вимог
немає, оскільки в травні 2004 року відповідачка дала згоду на реєстрацію позивачів в
домоволодінні АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську, оскільки вирішувалось питання
між сторонами про продаж домоволодіння позивачам.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3.ОСОБА_4. суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального Керуючись ст.ст.304, ч. 1 ст. 307, 308, 313,ч. 1 ст.314,315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 5 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Судді колегії: