Справа №:755/14339/20
Провадження №: 1-кп/755/52/23
"23" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретаря: ОСОБА_2
розглянувши матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2020 року за №12020105040000526 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, українки, громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працюючої, на даний час місця реєстрації не має, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
Під час розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_3 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, на підставі ст.49 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 підтримала раніше подане клопотання про закриття провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заявленого клопотання, вказала, що кримінальне провадження відносно обвинуваченої може бути закрито та звільнено обвинувачену ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
У правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к, зазначено наступне.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Відповідно до ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Так, як вбачається із обвинувального акта, ОСОБА_3 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме, що вона 31.07.2020 приблизно о 12 год. 43 хв., з метою придбання товарів, прийшла до магазину «Єва» (ТОВ «РУШ»), що за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-а. Перебуваючи у приміщенні даного магазину, проходячи повз ряди, у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. В подальшому, проходячи повз товарні ряди, побачила та в подальшому взяла з полиць такі товари: А. Бандерас Блу Седакшен ТЕСТЕР теалетна вода жіноча (артикул 310529), закупівельна вартість якого складає 799,20 грн., Ангел Шлессер Ессеншіал ТЕСТЕР туалетна вода чоловіча (артикул 257782) закупівельна вартість якого складає 919,20 грн. Загальна вартість вказаних товарів становить 1718,40 грн. Не маючи наміру розраховуватись за даний вищевказаний товар на касі супермаркету, продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливим мотивом, направилась в сторону виходу з магазину «Єва» за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-а, після чого вийшовши із вказаного магазину, зникла з місця вчинення даного проступку з викраденим майном після чого розпорядилась ним на власний розсуд.
Тобто, ОСОБА_3 інкримінується вчинення кримінального проступку, яке мало місце 31.07.2020 року.
Згідно ст.12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
При цьому ч. 1 ст. 185 КК України, в редакція яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) передбачалось покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Тобто, максимальним покаранням є обмеження волі строком до п'яти років, як на час вчинення кримінального правопорушення так і на час здійснення судового судового розгляду.
При цьому, відповідно до ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Разом із тим, оскільки ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального проступку за який передбачено покарання у виді обмеження волі, строк давності слід обчислювати у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Так, правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_3 , вчинено 31.07.2020 року, тобто трирічний строк, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст.19 КК України спливає 31.07.2023 року.
Враховуючи зазначене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2020 року за №12020105040000526 відносно ОСОБА_3 , у зв'язку із закінченням встановлених ст. 49 КК України строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 49, 185 КК України, ст.ст. 369-372 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: