Справа №:755/18326/21
Провадження №: 1-кп/755/54/23
"28" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 грудня 2016 року за №42016000000004026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 грудня 2016 року за №42016000000004026 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 111 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження, мотивуючи його тим, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та ухиляється від явки до суду, при цьому зазначив, що під час досудового розслідування ОСОБА_3 було оголошено у розшук та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2016 року було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно нього.
Захисник ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження заперечив, вказавши, що стороною обвинувачення дане клопотання не обґрунтовано доказами повідомлення ОСОБА_3 про дати проведення судових засідань та відсутні відомості про причини його неявки та переховування від суду.
Вислухавши учасників судового процесу та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до клопотання, ОСОБА_3 на час інкримінованого йому діяння був громадянином України, проживав на території Автономної Республіки Крим, тобто на території України, працював на цій території у відповідних незаконних органах державної влади Російської Федерації.
Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим, на якій проживає ОСОБА_3 , визнана тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до правил ст. ст. 4, 5 та 9 Закону правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Цей правовий режим визначається виключно законами України. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права. Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Відповідно до даних обвинувального акта, встановлено, що ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні висунуто обвинувачення за фактом учинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а саме у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 повідомлявся про підозру, а також неодноразово викликався до слідчого, прокурора та до суду у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також шляхом розміщення інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Дніпровського районного суду м. Києва, однак ні до слідчого, прокурора чи суду не з'являвся, жодних клопотань, заяв, скарг не подавав.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 1-24/2009).
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності […] ».
ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов'язаний переконатися, що обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов'язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §34).
В цій справі Суд встановив двозначним чином відмову обвинуваченого від особистої присутності під час її розгляду, адже є дійсним факт того, що у відношенні нього у цьому кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування, та установлено дані його інформування про цей процес у максимально можливі та доступні способи.
Так, із клопотання прокурора та долучених до нього додатків вбачається, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_3 постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу з питань представництва інтересів громадян або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 від 17.05.2016 року було оголошено у розшук. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2016 року надано дозвіл на здійснення в рамках кримінального провадження №42015000000001289 від 26.06.2015 року відносно ОСОБА_3 спеціального досудового розслідування.
П. 20-1 Перехідних положень КПК України передбачає, що Розгляд клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування, спеціальне судове провадження щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, здійснює суд за правилами підсудності, встановленими статтею 32 цього Кодексу.
Вимоги щодо особливостей застосування глави 24-1 цього Кодексу, передбачені цим пунктом, поширюються на кримінальні провадження, у яких підозрюваний, крім неповнолітнього, на момент звернення до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування або обвинувальним актом оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні відомості, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Судом обвинувачений ОСОБА_3 повідомлявся про дати судових засідань у спосіб визначений ст. 297-5 КПК України шляхом публікації оголошення про виклик до суду обвинуваченого в газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, а також на офіційному веб-сайті Дніпровського районного суду м. Києва - inbox@dn.ki.court.gov.ua.
Крім того, про дати судових засідань повідомлявся захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 .
Згідно ч. 8 ст. 135 КПК України, згідно із Законом № 1422-IX від 27.04.2021 особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
За таких підстав, судом вжито всіх передбачених Законодавством заходів для повідомлення ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду обвинувального акта відносно нього.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, суд вважає, що є всі правові підстави для проведення в даному провадженні спеціального судового провадження.
Керуючись ст. ст. 139, 323, 372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження - задовольнити.
У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 грудня 2016 року за №42016000000004026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, здійснювати спеціальне судове провадження.
Повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 2975 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: