Справа № 695/1570/21
номер провадження 2-з/695/6/23
28 лютого 2023 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.,
за участю секретаря с/з Варданян Л.А.
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гончара Сергія Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ майна, -
На розгляді в суді перебуває об'єднана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
24.02.2023 р. представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гончаром С.М. подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить:
- заборонити відповідачеві вчиняти дії, спрямовані на виселення позивачки та її неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з будинку по АДРЕСА_1 , а також дії, спрямовані на створення зазначеним особам перешкод у користуванні цим будинком.
Заява мотивована тим, що предметом позову, серед іншого, є визнання за позивачкою права власності на частину земельної ділянки та частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 28.05.2021 судом було частково задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та автомобіль, але в частині заборони відповідачеві вчиняти дії, спрямовані на виселення позивача зі спірного будинку чи на створення перешкод у користуванні цим будинком відмовлено.
Підставою відмови було те, що заявником не надано підтвердження, що відповідачем вживались будь-які дії щодо виселення позивачки чи створювалися перешкоди в користуванні будинком.
На сьогодні такі дії відповідачем вчинено. Так, 22.02.2023 позивачка отримала два повідомлення від відділу «ЦНАП» виконавчого комітету Золотоніської міської ради про зняття її та її неповнолітньої дочки з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Ці повідомлення одержано 22.02.2023. Підставою для зняття з реєстрації зазначено - звернення власника будинку.
Таким чином, відповідач, будучи титульним власником будинку, знаючи про наявність судового спору щодо цього будинку, скористався змінами в законодавстві та зняв позивачку та її дитину з реєстрації. Ці дії відповідача спрямовані на фізичне позбавлення позивачки та її дитини права користування будинком.
У разі задоволення позову за позивачкою та визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаного будинку, останній доведеться вживати додаткових заходів, спрямованих на поновлення свого права користування будинком. Необхідності таких дій можливо було б уникнути в разі своєчасного вжиття заходів забезпечення позову, що дозволили б зберегти ті права позивачки, які на час розгляду справи ще не були порушені.
На даний час забезпечення позову в цій частині є вкрай невідкладним. Учасником спору є лише позивачка, але її неповнолітня дитина ОСОБА_3 не може проживати окремо від своєї матері (яка, до того ж, є матір'ю-одиначкою), тому представник позивачки при забезпеченні позову просить враховувати також інтереси неповнолітньої дитини.
Сторони для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалися.
Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи підстави та предмет спору, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 зазначеної Постанови єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені частиною 1 статті 150 ЦПК України, серед яких зокрема накладення арешту.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом встановлено, що до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 27.05.2021 р. звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
-встановити факт проживання її з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 28.02.2009 р. по 28.10.2010 р.;
-визнати об'єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110400000:07:006:0002; автомобіль ИЖ2717-90, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; грошові кошти на депозитному рахунку; предмети домашнього вжитку (пилосмок, інвертор зварювальний, газову плиту, компресор, холодильник, телевізор, витяжку);
-провести розподіл спільного майна та визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину земельної ділянки, житлового будинку, автомобіля; виділити у власність позивачки - пилосмок, газову плиту, холодильник, а решту предметів домашнього вжитку залишити у власності відповідача.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спільного майна та його поділ і позивач скористався своїм правом на звернення до суду для його вирішення. Предметом розгляду даної справи є захист права власності подружжя.
Суд відмовляє в задоволенні заяви, оскільки заборона відповідачеві вчиняти дії, спрямовані на виселення позивачки та її неповнолітньої дочки, а також дії, спрямовані на створення зазначеним особам перешкод у користуванні спірним будинком не стосується самого предмету позову (захисту права власності подружжя), а питання щодо виселення/ вселення є предметом розгляду та захисту житлових прав.
Крім того слід зазначити, що не задоволення цієї вимоги не несе загрози невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову: встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ майна.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гончара Сергія Миколайовича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та поділ майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя М.Ю. Степченко