Номер провадження: 11-сс/813/153/23
Справа № 522/84/23, 1-кс/522/57/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.01.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, не одруженого, з середньо освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України у кримінальному провадженні №12023163520000002 від 01.01.2023 року,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Слідчий СВ відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , яке мотивовано наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та неможливістю застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.01.2023 року було задоволено клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Тому слідчий суддя дійшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Слідчий суддя, зважаючи на положення ч. 3 ст.183 КПК України, приймаючи до уваги, що інкримінований підозрюваному ОСОБА_6 злочин було вчинено із застосуванням насильства до потерпілого, вважав за необхідне обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та не визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
З приводу заявленого клопотання матері підозрюваного ОСОБА_9 про передання ОСОБА_6 їй на поруки, то слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги вищевикладені ризики, які визнані слідчим суддею обґрунтованими та той факт, що ОСОБА_6 має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, застосування такого запобіжного заходу, як особиста порука, про що просить поручитель, прийшов до висновку, що такий запобіжний захід не дасть можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистої поруки, призначивши поручителем матір підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що:
- підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину не є обґрунтованою, та є сумнівною;
- органом досудового розслідування та прокурором не було доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а висновок слідчого судді про можливість переховування підозрюваного спростовується тим, що підозрюваний має сталі соціальні зв'язки, зокрема, отримує соціальну допомогу, позитивно характеризується його матір'ю, яка готова взяти його на поруки.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги захисника, просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 також підтримав подану апеляційну скаргу.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, до його початку подав заяву, в якій заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту та просив її розгляд проводити без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у проваджені СВ відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12023163520000002 від 01.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
01.01.2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею, а саме: рапортом від 0101.2023 року, довідкою ОСОБА_10 , протоколом обшуку 01.01.2023 року, поясненнями ОСОБА_6 , постановою про освідування особи від 01.01.2023 року, протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 01.01.2023 року, поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ..
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред'явленої підозри відносно ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині з огляду на таке.
Відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочині, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінальне правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, у зв'язку з чим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, ризиків незаконного впливу на свідків та вчинення іншого злочину, а також особи підозрюваного, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Дійшовши висновку про законність та обґрунтованість оскарженої ухвали апеляційний суд також враховує, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Заяву матері підозрюваного ОСОБА_9 про передання ОСОБА_6 їй на поруки апеляційний суд не розглядає у зв'язку із незабезпеченням стороною захисту її явки в судове засідання та неможливістю забезпечення виконання вимог ст. 180 КПК України, а також вважає правильним висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_9 в письмовому клопотанні не надано будь-яких доказів в обґрунтування наявності особливої довіри. Суд звертає увагу, що ОСОБА_9 є рідною матір'ю підозрюваного. Як будь-яка матір, ОСОБА_9 турбується за свою дитину, керуючись лише фактом наявності кровної спорідненості, що, за вказаних в клопотанні обставин, є недостатнім для запобігання наведеним ризикам. Подія, яка мала місце в ніч з 31.12.2022 на 01.01.2023 року, ледве не закінчилась смертю рідного батька підозрюваного, тому передача підозрюваного на поруки його матері не зможе запобігти вказаним вище ризикам.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.01.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст.115 КК України у кримінальному провадженні №12023163520000002 від 01.01.2023 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4