01.03.2023 Справа №607/10156/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого судді Братасюка В.М.
за участю секретаря Мокрій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 13.09.2011 року,-
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 13.09.2011 року в розмірі 5723,20 грн. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" посилається на те, 13.09.2011 ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадкоємцями які проживали з ним є відповідачі, які у встановлений строк від спадщини не відмовилися та вважаються такими, що прийняла її, та яким 21.09.2021 року було направлено лист-претензію про погашення заборгованості за кредитним договором, проте жодних дій ними виконано не було. Враховуючи наведене, те що до складу спадщини входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлої, позивач просить стягнути з відповідачів зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.
Представник позивача акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, а відтак з метою дотримання розумного строку розгляду справи, вважає за можливе здійснити розгляд у відсутності представника позивача, за наявними матеріалами справи.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, будучи завчасно та належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подавали.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Так, 13.09.2011 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого в подальшому був збільшений до 6000 грн.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з ч. 2 ст.639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч.2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та «Ізвлєчєніє із Условій и Правіл прєдоставлєнія банковскіх услуг».
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
(!) Суд звертає увагу на те, що позивачем надано до Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг «Ізвлєчєніє із Условій и Правіл прєдоставлєнія банковскіх услуг»», що не містить перекладу на українську мову. Мова країни окупанта не є мовою вітчизняного судочинства, а відтак має слідувати у напрямку російського човна.
Відповідно до ст. 9 ЦПК України Цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
За положеннями ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Процес доказування в суді включає, серед іншого, і подання письмових доказів або їх копій. Процедура подання й вимоги до оформлення копій письмових доказів регламентується процесуальними кодексами та підзаконними нормативними актами з діловодства. Так, відповідно доч.4 ст. 95 ЦПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. А на підставі ч. 5 ст. 95 ЦПК учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Мова країни окупанта не є мовою вітчизняного судочинства. Враховуючи наведене, надана позивачем Анкета-заява із «Ізвлєчєніє із Условій и Правіл прєдоставлєнія банковскіх услуг» не може бути прийнята судом як належний доказ, оскільки складена на іноземній псевдомові, а позивачем не додано її засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою.
Будь-яких інших доказів, що підтверджували б факт укладення кредитного договору між сторонами або ж факт надання повної інформації про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», а також підтверджували згоду, що заява позичальника про надання банківських послуг із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складає між ОСОБА_3 та банком кредитний договір, позивачем не надано.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 09.11.2020 року.
Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступнинтво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Позивач зазначає, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , так як вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та Відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог робить посилання на ч.3 ст.1268 ЦК України, зазначаючи, що відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені законодавством строки, а саме до 07.05.2021року.
Окрім того, ч. 3 ст. 1281 ЦК України встановлено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 26.08.2021 року була направлена претензія кредитора до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, та 07.09.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії AT КБ “Приватбанк”.
Суд звертає увагу на те, що ч.3 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19).
Тому, державна реєстрація відповідачів в АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями паспортів, сама по собі не є беззаперечним доказом їх постійного проживання на момент смерті ОСОБА_3 за адресою реєстрації.
Окрім того, суд звертає увагу, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за життя ОСОБА_3 останній платіж за кредитним договором № б/н від 13.09.2011року здійснювався 23.10.2020року у розмірі 400грн., після смерті позичальника платежі не здійснювались. Коли позивачу достеменно стало відомо про смерть ОСОБА_3 , представник не зазначає.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" слід відмовити в зв'язку відсутністю доказів, що підтверджували б факт укладення кредитного договору між померлим та банком, а також у зв'язку із недоведеністю факту постійного проживання відповідачів разом із спадкодавцем на час смерті та відповідно факту прийняття ними спадщини, із врахуванням того, що із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори відповідачі не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії AT КБ “Приватбанк”, вони не можуть вважатися спадкоємцями, а тому і вимога заявлена відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України є передчасною.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 13.09.2011 року - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяВ. М. Братасюк