Cправа №549/59/23
Провадження№2-о/549/11/23
Іменем України
28 лютого 2023 року Чорнухинський районний суд Полтавської облассті
у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.
секретаря судового засідання - Бибик О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чорнухинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою з вимогами про встановлення факту смерті ОСОБА_2 у с.Іванівка Василівського району Запорізької області.
Заявлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 є його батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від хронічної ішемічної хвороби серця неуточнена 125.9 на непідконтрольній території у с.Іванівка Василівського району Запорізької області.
Оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ для здійснення реєстрації смерті, рішення суду про встановлення факту смерті є єдиною підставою для державної реєстрації смерті.
Встановлення факту смерті батька заявнику необхідне для подальшої державної реєстрації його смерті у відповідних органах та реалізації його прав на спадщину.
Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Заявник в судове засідання не з'явився, у поданій заяві просив розгляд справи провести за його відсутності (а.с.3).
Представник заінтересованої особи направив письмову заяву, в якій справу також прохала розглядати за її відсутності (а.с. 19).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню зважаючи на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.
Його фактичним місце перебуванням є АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 26 липня 2022 року №1627-7001371079 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.6).
ОСОБА_2 є батьком заявника ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.7).
На підтвердження того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (а.с.8-10), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Іванівка Василівського району Запорізької області, заявником надані копії таких доказів:
- довідка №С-00623 про смерть ОСОБА_2 , виданої 18.01.2023 Сімферопольським районним відділом ЗАГС №3 департаменту ЗАГС міністерства юстиції Республіки Крим, причина смерті - хронічна ішемічна хвороба серця неуточнена 125.9 (а.с.12);
-свідоцтво про смерть, виданого 18.01.2023 Сімферопольським районним відділом ЗАГС №3 департаменту ЗАГС міністерства юстиції Республіки Крим (а.с.13).
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом.
Згідно з п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з положеннями частини другої статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Частинами першою, другою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування в контексті статті 82 ЦПК України є обставина, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.
Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
Відповідно до «Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 листопада 2022 року» (далі - Перелік), затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14 травня 2022 року № 92), Благовіщенська сільська територіальна громада Василівського району Запорізької області, до складу якої входить с.Іванівка, знаходиться в районі проведення воєнних дій та перебуває в тимчасовій окупації, внаслідок чого на вказаній території не здійснюється діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.
Надаючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується приписами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом з тим, згідно із частиною четвертою статті 9 цього Закону, встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі «Cyprus v. Turkey» (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав що разу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96).
Судом встановлено, що смерть ОСОБА_2 сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Іванівка Василівського району Запорізьської області, тобто частини України, яка розташована у районі проведення воєнних (бойових) дій, перебуває у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), відповідно до Переліку.
Враховуючи, що заявник позбавлений змоги отримати свідоцтво про смерть батька та реалізувати пов'язані з цим права у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов'язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с.Іванівка Василівського району Запорізьської області.
Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно з ч.5 ст.317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
На підстаі викладеного, керуючись ст.ст.259, 264-265, ст.317 ЦПК України, суд,
ухвалив:
1.Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) заінтересована особа: Чорнухинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: селище Чорнухи Лубенський район Полтавська область, вул.Центральна,26), про встановлення факту смерті особи - задовольнити.
2.Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Іванівка, Василівський район, Запорізької область, Україна.
3.Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.
4.Копію рішення невідкладно направити до Чорнухинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І.Крєпкий