28 серпня 2006 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 21 000 грн., посилаючись на те, що зазначену шкоду йому заподіяно внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Рішенням Олександрівського районного суду від 16 березня 2006 року позов задоволено повністю.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2006 року зазначене рішення суду змінено, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області на користь позивача 9 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження в справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що через професійне захворювання ОСОБА_1 втратив процент професійної працездатності, став інвалідом, зазнав фізичних страждань, внаслідок чого було порушено порядок його життя і для відновлення цього порядку йому необхідно докладати додаткових зусиль, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Апеляційний суд постановляючи рішення й зменшуючи суму, стягнуту на відшкодування моральної шкоди виходив з того, що визначена судом першої інстанції сума на відшкодування моральної шкоди надмірна, оскільки вказана моральна шкода частково компенсована чітким виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати тих виплат, які передбачені ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». При визначенні розміру відшкодування шкоди апеляційний суд виходив із засад справедливості і розумності й врахував ступінь порушення життєвих стосунків позивача, потребу у додаткових зусиллях для організації життя.
Обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами справи, наведені ним доводи та зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду також не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
На підставі наведеного та керуючись статтею 325, пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.