про відмову в забезпеченні позову
02.03.2023м. СумиСправа № 920/203/23
Суддя Господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни (вх. № 720 від 28.02.2023) про забезпечення позову,
Приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Тетяна Миколаївна 28.02.2023 звернулась до суду з позовною заявою в інтересах стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТАГРОСВІТ» (вх. № 719 від 28.02.2023), в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.05.2020, укладений між ТОВ «Свіжий продукт» та ТОВ «Угроїдський цукровий завод», який посвідчений Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко А.В. за реєстраційним номером 856, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (номер запису про право власності 36658412 від 28.05.2020).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.
Ухвалою від 02.03.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/203/23; призначив підготовче засідання на 05.04.2023, 11:00; надав відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав заявнику та позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачам семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 720 від 28.02.2023), в якій заявник просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно, а саме на комплекс загальною площею 733,9 кв. м., що в цілому складається з: будинку механізатора під літ. «А», веранди під літ. «а», навісу з оглядовою ямою під літ. «Б», майстерні під літ. «В», літнього душу під літ. «Г», убиральні під літ. «Е», заправки під літ. «З», складу під літ. «И», складу ПММ під літ. «Л», навісу під літ. «М», столової під літ. «Н», ангару під літ. «О», башні Рожновського під літ. «Д», огорожі № 1, розподільчої колонки під літ. «К», резервуару ПММ під літ. «Р», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 416046959229), належить на праві власності ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (номер запису про право власності 36658412 від 28.05.2020), до набрання законної сили рішенням суду у справі та заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Приватний виконавець зазначає, що метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів стягувача, адже через недобросовісні дії відповідачів порушуються саме права стягувача, та забезпечення можливості реального виконання рішення суду про відновлення становища, що існувало до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, у випадку задоволення позову, чого можна досягнути лише шляхом накладення арешту на майно, правомірність відчуження якого оспорюється. У разі невжиття заходів забезпечення позову та допущення повторного відчуження майна до розгляду справи по суті, поновлення порушеного права стягувача буде неможливим без нових звернень до суду.
Також заявник зазначає, що ТОВ «Свіжий продукт» є боржником у зведеному виконавчому провадженні (ВП № 67763099 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 920/127/19 від 10.04.2019 та ВП № 67762681 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області № 920/129/19 від 10.06.2019). Загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням становить 4932001 грн 89 коп. Невжиття заходів щодо накладення арешту на майно, що належать відповідачу, на думку заявника, може призвести до повторного відчуження майна, що ставить під сумнів спроможність боржника виконати рішення суду за відкритими виконавчими провадженнями, та зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, в разі задоволення позову.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18 травня 2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
В силу положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує на наявність відкритих виконавчих проваджень щодо першого відповідача - ТОВ «Свіжий продукт», який 28.05.2020 уклав договір купівлі-продажу з другим відповідачем - ТОВ «Угроїдський цукровий завод», предметом якого є комплекс загальною площею 733,9 кв. м., який, за твердженням заявника, є єдиним майном боржника.
У заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову.
Суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів стягувача, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
У відповідності до статті 41 Конституції України кожен, має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни (вх. № 720 від 28.02.2023) про забезпечення позову, суд установив, що доводи заявника стосовно того, що ТОВ «Угроїдський цукровий завод» може вчинити правочини щодо відчуження майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 28.05.2020, мають характер припущень. Заявником не подано жодних доказів на підтвердження вчинення ТОВ «Угроїдський цукровий завод» відповідних дій чи наміру (підготовки) до їх вчинення щодо розпорядження майном, що є предметом договору купівлі-продажу від 28.05.2020.
З огляду на викладене, у зв'язку з непідтвердженням доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни (вх. № 720 від 28.02.2023) про забезпечення позову, за її необґрунтованістю.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника - Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруцу Тетяну Миколаївну (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, буд. 14).
Керуючись статтями 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити у задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни (вх. № 720 від 28.02.2023) про забезпечення позову у справі № 920/203/23.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала підписана суддею 02.03.2023.
Суддя Є.А. Жерьобкіна