65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3658/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у підготовчому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії “Інфоксводоканал” (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, код ЄДРПОУ 26472133)
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу “Приморський-20” (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 49 та 51, код ЄДРПОУ 20991197)
про стягнення 465724,12 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Токарєва Н.В., в порядку положень про самопредставництво
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Приморський-20” про стягнення 465724,12 грн. заборгованості за послуги водопостачання, водовідведення, обслуговування та заміну вузлу комерційного обліку за період з 01.03.2022 по 01.12.2022.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором водопостачання та водовідведення №69/1 від 01.11.2000.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.01.2023 о 16:40. Підготовче засідання 25.01.2023 о 16:40 не відбулось у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Одеської області. Ухвалою суду від 02.02.2023 підготовче засідання призначено на 17.02.2023 о 14:40.
17.02.2023 за вх.№5266/23 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову.
У підготовчому засіданні 17.02.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у підготовче засідання 17.02.2023 не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання належним чином повідомлений.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Справа №916/3658/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, натомість відповідачем подано заяву про визнання позову, яка розглядається судом в порядку ст. 185 ГПК України.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.02.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Між тим, повний текст рішення складено 28.02.2023 у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
01.11.2000 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інфокс” (водоканал, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом “Приморський-20” (абонент, відповідач) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №69/1, відповідно до якого водоканал надає послуги з подачі питної води (води) по ДСТУ-2874-82 “Вода питна” та прийому стічних вод на об'єкти абонента у відповідності до додатків 1,2,3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються водоканалу.
Відповідно до п.1.2 договору абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує та тримає водопровідні та каналізаційні мережі, споруди, пристрої та прилади на них у відповідності до Правил, перелічених в п.2.1 даного договору та діючого законодавства.
У відповідності до п.2.1 договору сторони зобов'язуються керуватись діючими нормативними актами:
- Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”;
- Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 (Правила користування), Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 №30 (Правила експлуатації);
- Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №87/А-98 від 09.02.1998 (Правила приймання стічних вод);
- ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.
Згідно з п.п. 2.3.8, 2.3.9 договору абонент зобов'язується: щомісячно, в установленій формі з 1-го по 5-е число місяця в письмовому вигляді надавати відомості про водоспоживання абонента та фактичній оплаті населенням послуг водопостачання за попередній місяць; при їх ненаданні в строк водоканал проводить розрахунок у відповідності до Правил; щомісячно до 12-го числа місяця оформлювати акт бухгалтерської звірки по розрахункам за отримані послуги.
Пунктом 3.1 договору облік використаної води здійснюється за показниками приладів обліку води, які встановлені на об'єктах абонента у відповідності до даних додатку №1,2.
Відповідно до п.3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісяця до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що договір діє з 01.11.2000 по 01.11.2005. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до спливу місяця після закінчення терміну його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення його дії.
06.09.2010 сторони уклали Додаткову угоду №34/1-2 до договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №69/1, відповідно до якої:
- п.2.1 договору доповнено: “Правилами користування системами центрального та комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 26.06.2008 №190, Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.
- п.5.3 договору викладено в новій редакції: “договір діє з моменту укладення договору до 31.12.2015 в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до спливу місяця після закінчення терміну його дії сторони не заявлять про зміну або припинення його дії. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості по даному договору”.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду:
- акт звірки взаємних розрахунків з додатком;
- звіт по абоненту 26017, показники за період з 01.03.2021 по 01.12.2022;
- інформацію про споживача/дані приладів обліку;
- довідку про розрахунки з абонентом;
- акт №4767 від 28.03.2022, акт №7993 від 12.05.2022, акт №25215 від 28.11.2022;
- розрахунок суми боргу по відповідачу з 01.03.2022 по 01.12.2022.
16.12.2022 позивачем направлено на адресу відповідача досудове попередження про наявність заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення станом на 06.12.2022 у розмірі 465724,12 грн. та необхідність протягом 5 днів з моменту отримання попередження сплатити заборгованість. Відповідь на вказане попередження матеріали справи не містять.
Несплата відповідачем наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 465724,12 грн. Під час розгляду судом господарської справи від відповідача надійшла заява про визнання позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.
Відповідно до ч.2 п.1 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як свідчать матеріали справи, у заяві за вх.№5266/23 від 17.02.2023 відповідач визнав позов в повному обсязі.
Згідно з ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Проаналізувавши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши наявність відповідних повноважень на подання відповідачем до суду заяви про визнання позову, не встановивши обставин того, що визнання позову суперечить або порушує права та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором водопостачання та водовідведення №69/1 від 01.11.2000 за період з 01.03.2022 по 01.12.2022 в частині сплати належних платежів, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” про стягнення з відповідача 465724,12 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2022 по 01.12.2022.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
На підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України у зв'язку з визнанням відповідачем позову - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - покладаються на відповідача, та 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову - повертаються позивачу з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 46, 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” задовольнити повністю.
2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Приморський-20” (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 49 та 51, код ЄДРПОУ 20991197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії “Інфоксводоканал” (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, код ЄДРПОУ 26472133) 465724 /чотириста шістдесят п'ять тисяч сімсот двадцять чотири/ грн. 12 коп. заборгованості та 3492 /три тисячі чотириста дев'яносто дві/ грн. 93 коп. судового збору.
3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії “Інфоксводоканал” (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Басейна, буд. 5, код ЄДРПОУ 26472133) 3492 /три тисячі чотириста дев'яносто дві/ грн. 93 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №28511 від 21.12.2022 на загальну суму 6985 /шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять/ грн. 86 коп., оригінал якого міститься в матеріалах справи №916/3658/22.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2023 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Суддя Ю.С. Бездоля