ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2023Справа № 910/12704/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»
(04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, код 20344871)
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН»
(03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-б, 2 під'їзд, код 20080515)
про стягнення 18 637,00 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» про стягнення 18 359,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо полісу № АР/2091848 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 28.11.2022 була отримана позивачем 06.12.22, а відповідачем - 05.12.22.
08.12.2022 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості з ЄЦБД МТСБУ.
15.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю оскільки позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу та франшизу за полісом № АР/2091848 при розрахунку вимоги. У обґрунтування своїх заперечень заявник посилається на ст. 29 ЗУ «Про ОСЦВВНТЗ» та пп. 7.36-7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Відповідач зазначає, що транспортний засіб «TOYOTA RAV4», державний номерний знак НОМЕР_1 , був придбаний у США та мав пошкодження до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.11.2021. У мережі Інтернет у відкритому доступі містяться фото пошкодженого вищезазначеного транспортного засобу (роздруківка з сайту Електронний ресурс: https://bidfax.info/toyota/rav4/1876425-toyota-rav4-le-2018-silver-25l-4-vin-2t3zfrev8jw442620.html надається до відзиву), у зв'язку з чим 22 червня 2022 року відповідач звернувся до суб?єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 з заявою щодо визначення коефіцієнта фізичного зносу для складників колісного транспортного засобу «TOYOTA RAV 4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , на дату ДТП. За результатами оцінки встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу для складників вищезазначеного транспортного засобу становить 0,52 (52%) (висновок додається до відзиву). Крім того, відповідно до Полісу № АР 2091848 встановлено франшизу в розмірі 2600 гривень (витяг Полісу додається до відзиву). Відтак, врахувавши коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 52% та франшизу в розмірі 2600 гривень, сума до сплати становить 10 448,56 гривень, а не 18 637,00 гривень.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.05.2021 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0026128/01НТ (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
Згідно з умовами договору вигодонабувачем є страхувальник.
12.11.2021 у м. Києві по пр. Повітрофлотському, 21 водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Шевролет», д.н.з. НОМЕР_4 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п.13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.02.2022 у справі №760/30769/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
15.11.2021 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
15.11.2021 було складено акт огляду транспортного засобу, в якому було визначено характер та перелік пошкоджень автомобіля страхувальника позивача.
01.12.2021 ФОП Дем'яненком І.П. було виставлено рахунок на оплату послуг і товарів № 2508 щодо ремонту транспортного засобу марки «TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , на суму 18 637,00 грн.
03.12.2021 ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» на підставі рахунку № 2508 від 01.12.2021 було складено страховий акт № 99882/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику.
На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 18 637,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 243958 від 06.12.2021.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_3 , застрахована за полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АР2091848 у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» відповідно до відповіді від МТСБУ.
24.05.2022 позивач надіслав на адресу відповідача заяву на виплату (страхового) відшкодування № 262-Б від 23.05.22, що підтверджується копією фіскального чеку від 24.05.2022. Однак дана заява залишена відповідачем без задоволення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 18 637,00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що при виплаті страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу ««TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , оскільки даний ТЗ було ввезено на митну територію України з США, в США ТЗ був виставлений на аукціоні із зовнішніми пошкодженнями та технічними несправностями. Згідно з висновком щодо визначення фізичного зносу для складників колісного транспортного засобу «TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1, коефіцієнт фізичного зносу на дату ДТП становить 0,52 (52%). Разом з тим, відповідач вказує про необхідність зменшення страхового відшкодування на суму франшизи, встановленої у полісі АР2091848. З урахуванням зазначеного, сума до виплати становить 10 448,56 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання зобов'язань за Договором страхування, було виплачено страхувальнику (потерпіла особа) страхове відшкодування в розмірі 18 637,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 243958 від 06.12.2021.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_5 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки «TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_3 .
Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортним засобом марки «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_5 , та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 12.11.2021, суду не надано.
Отже, оскільки на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_3 , застрахована за полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АР2091848 у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН», то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом АР2091848 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
01.12.2021 ФОП Дем'яненком І.П. було виставлено рахунок на оплату послуг і товарів №2508 що до ремонту транспортного засобу марки «TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , на суму 18 637,00 грн.
Відповідно до Страхового акту № 99882/1 від 03.12.2021 Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 18 637,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 243958 від 06.12.2021.
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом № 142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395.
Згідно з п. 6.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначення року виготовлення КТЗ здійснюється на підставі даних його виробника, які зазначаються у VIN-коді.
6.3.1. При визначенні року виготовлення КТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники КТЗ зазначають у VIN-коді календарний або модельний рік виготовлення КТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.
Згідно з міжнародним стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельного року виготовлення КТЗ в описовій частині VIN-коду рекомендовано використання символів, наведених у таблиці 3.1 додатка 1.
6.3.2. Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною VIN-коду (останні 8 знаків VIN-коду за даними виробника дозволяють встановити дату виготовлення КТЗ).
6.3.3. За рік виготовлення КТЗ приймається календарна дата його виготовлення з обов'язковим зазначенням при цьому дня та місяця цього року.
Якщо календарну дату виготовлення визначити неможливо, то за основу береться модельний рік виготовлення, визначений за його VIN-кодом, з урахуванням календарної дати першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ, що зазначена у супровідних документах (дати придбання, дати оформлення митних документів, дати першої реєстрації КТЗ тощо).
Датою першої реєстрації КТЗ, який був у користуванні (зокрема який ввозиться на митну територію України), є дата, що зазначена в спеціальній графі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) КТЗ, або дата видачі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта).
У разі відсутності даних про календарну дату першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ або виникнення сумнівів щодо її достовірності, коли встановлений модельний рік виготовлення КТЗ збігається з роком виготовлення, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію, під час оцінки за дату виготовлення береться 1 січня встановленого за VIN-кодом модельного року.
Якщо встановлений за VIN-кодом модельний рік виготовлення не збігається з роком виготовлення КТЗ, який зазначено в свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті), і перевищує його, під час оцінки за дату виготовлення приймається 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року. Якщо зазначене перевищення становитиме понад 1 рік, то за дату виготовлення беруть 1 січня модельного року.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2018.
Відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39. винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Згідно з п. 1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (ідентифікаційний номер транспортного засобу VIN-код НОМЕР_3 ), - 2018 року випуску, однак автомобіль мав пошкодження, що не пов'язані з ДТП, яке відбулось 12.11.2021 (даний ТЗ було ввезено на митну територію України з США; в США ТЗ був виставлений на аукціоні із зовнішніми пошкодженнями та технічними несправностями; придбаний з аукціону, ввезений в Україну, відремонтований та в подальшому проданий), а отже, застосування коефіцієнту фізичного зносу (Ез) до розміру страхової виплати є обов'язковим.
Згідно з наявним у матеріалах справи висновком, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 , коефіцієнт фізичного зносу для складників колісного транспортного засобу «TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , на дату ДТП становить 0,52 (52%).
При цьому суд зазначає, що Позивачем, у свою чергу, не було подано іншого висновку щодо визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також не заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а тому суд бере до уваги висновок, складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «TOYOTA RAV4», державний реєстрацій знак НОМЕР_1 , згідно з сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (ФОП Дем'яненко І.П.) за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Отже, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту зносу становить 13 048,56 грн (18 637,00 грн (вартість робіт та матеріалів) * (1-0,52)).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Полісом АР2091848 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000, 00 грн, франшиза - 2600,00 грн.
Отже, враховуючи визначені Полісом АР2091848 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 448,56 грн. (виплачена сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 13 048,56 грн - 2600 грн. франшизи).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (03057, місто Київ, вул. Дегтярівська, 33-б, 2 під'їзд, код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, код 20344871) страхове відшкодування у розмірі 10 448 (десять тисяч чотириста сорок вісім) грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 1 390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн 94 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.03.2023.
Суддя О.Г. Удалова