ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2023Справа № 910/8977/22
За позовомКомунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
доКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"
простягнення 136 028,81 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі також - відповідач) про стягнення суми основного боргу з урахування встановленого індексу інфляції, яка складає 124 606,11 грн, 3% річних в розмірі 696,70 грн, пені в розмірі 10 726,00 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/8977/22, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду про відкриття була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про повернення поштового відправлення у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 19.09.2022.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.12.2021 між Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (як ліцензіаром) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (як ліцензіатом) було укладено ліцензійний договір № 20/1221-01ПЗ, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату ліцензії (невиключні) на право використання програмного забезпечення, перелік якого наведений у п. 1.2. договору (надалі -ПЗ), та здійснює супровід та підтримку ПЗ. Предмет договору визначено на основі Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" за кодом 48210000-3 Пакети мережевого програмного забезпечення.
У п. 1.2. договору вказано наступний перелік ПЗ:
- "Комплексна інформаційно-аналітична система управління фінансово-господарською діяльністю в м. Києві", далі - КІАС "УФГД";
- "Опис технічного стану житлових будинків м. Києва та розрахунок тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (в тому числі визначення розміру витрат на управління багатоквартирним будинком та винагороди управителю), далі - Опис технічного стану.
Відповідно до п. 3.1. договору, ліцензіар передає ліцензіату невиключні права (ліцензії) на використання ПЗ одночасно з укладенням договору, у зв'язку з чим сторони не укладають окремого акту про приймання-передачу ліцензій.
У розділі 4 договору сторони погодили, що ліцензіат зобов'язується сплатити ліцензіару винагороду (роялті) в загальній сумі за весь термін дії ліцензії, що надаються на умовах договору: 406 308,00 грн без ПДВ згідно з п.п. 196.1.6. ст. 196 Податкового кодексу України, відповідно до Специфікації, яка є додатком 1 до договору. Вартість винагороди розраховується без обмеження кількості користувачів і за умови використання ПЗ щодо 670 будинків і зазначається у Специфікації, що є додатком 1 до договору.
Розрахунки за надані ліцензії здійснюються щомісяця шляхом безготівкового перерахування ліцензіатом коштів на поточний рахунок ліцензіара на підставі узгоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, у термін до останнього банківського дня місяця, наступного за розрахунковим. Ліцензіар до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, оформлює та передає на підписання ліцензіату акти приймання-передачі наданих послуг. Ліцензіат протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання актів приймання-передачі наданих послуг, підписує і направляє ліцензіату його примірник зазначених актів або надсилає мотивовану відмову у прийманні наданих послуг, що містить перелік недоліків та зауважень (п.п. 4.4., 4.5. договору).
Згідно з п. 8.1. договору, договір набуває чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за договором, які сторони допустили протягом дії договору.
Як вбачається з доводів позивача, з метою реалізації умов договору ним надано на адресу відповідача акти приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 121 667,50 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що станом на момент подання позовної заяви до суду акти на спірну суму повернуті не були, а платежі за надані послуги не оплачені.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з положеннями ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).
Ліцензіат не має права використовувати об'єкт права інтелектуальної власності в іншій сфері, ніж визначено ліцензією на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
З наданих позивачем фактичних даних вбачається, що ПК ГІОЦ направило відповідачу наступні акти приймання-передачі наданих послуг за договором:
- від 31.03.2022 № 343-1319 на суму 22 670,00 грн;
- від 31.03.2022 № 343-1320 на суму 8 609,50 грн;
- від 29.04.2022 № 343-2435 на суму 22 670,00 грн;
- від 30.06.2022 № 343-3058 на суму 22 670,00 грн;
- від 30.06.2022 № 343-3067 на суму 8 609,50 грн;
- від 30.06.2022 № 343-3076 на суму 2 579,50 грн;
- від 29.07.2022 № 343-3764 на суму 22 670,00 грн;
- від 29.07.2022 № 343-3773 на суму 8 609,50 грн;
- від 29.07.2022 № 343-3782 на суму 2 579, 50 грн.
Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачем, акти від 31.03.2022 № 343-1319 на суму 22 670,00 грн; від 31.03.2022 № 343-1320 на суму 8 609,50 грн; від 29.04.2022 № 343-2435 підписані відповідачем без зауважень. Всі інші акти приймання-передачі наданих послуг на адресу позивача не повернулися, підписані відповідачем не були.
На підтвердження факту отримання КП "КК Печерського р-ну м. Києва" актів від 30.06.2022 № 343-3058 на суму 22 670,00 грн; від 30.06.2022 № 343-3067 на суму 8 609,50 грн; від 30.06.2022 № 343-3076 на суму 2 579,50 грн; від 29.07.2022 № 343-3764 на суму 22 670,00 грн; від 29.07.2022 № 343-3773 на суму 8 609,50 грн; від 29.07.2022 № 343-3782 на суму 2 579, 50 грн позивач надав інформацію з інформаційно-телекомунікаційної системи "Єдиний інформаційний простір територіальної громади міста Києва" (АСКОД), а також рекомендовані повідомлення про вручення з особистим підписом відповідальної особи КП "КК Печерського р-ну м. Києва".
Отже, відповідно до вимог п. 4.6. договору у відповідача виник обов'язок сплатити на користь позивача кошти за надані послуги.
Наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 121 667,50 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати послуг на вказану суму, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 10 726,00 грн пені, 2 938,61 грн інфляційних втрат та 696,70 грн 3% річних.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 696,70 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 938,61 грн підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 726,00 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань ліцензіар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем відповідно до умов договору та з урахуванням положень чинного законодавства України. Позивачем також вірно були визначені періоди нарахування пені.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 726,00 грн пені за вказані позивачем періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на користь Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" суму боргу в розмірі 121 667,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 938,61 грн, пеню в розмірі 10 726,00 грн, 3% річних в розмірі 696,70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2023 року.
Суддя Ю.О.Підченко