номер провадження справи 5/186/22
13.02.2023 Справа № 908/2585/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогаз ЛТД” (вул. Гоголя, буд. 137, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ 41665589)
До відповідача: Комунального підприємства “Біленьке” Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 32407360)
про стягнення 26 317,08 грн.,
Без виклику представників сторін
14.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогаз ЛТД” до Комунального підприємства “Біленьке” Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення 78 761,88 грн.
14.12.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2585/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 15.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2585/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/186/22 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 12.01.2023.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 15.12.2022 розпочато розгляд справи по суті з 12.01.2023 без проведення судового засідання та 13.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію у березні 2022 на загальну суму 52 444,80 грн. на підставі договору про постачання електричної енергії №ЕС-29/2022 від 17.01.2022. У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману електричну енергію позивачем згідно п. 7 Комерційної пропозиції нараховано пеню в сумі 15 029,16 грн., 7% штрафу в сумі 3 671,14 грн. та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 1 013,00 грн., інфляційні втрати в сумі 6 603,78 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 217, 230 Господарського кодексу України, Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, Закон України «Про ринок електричної енергії», Кодексу систем передач та Кодексу системи розподілу, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.12.2022 про відкриття провадження у справі №908/2585/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача - Комунального підприємства “Біленьке” Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 32407360): вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізька область, 70441.
З матеріалів справи вбачається, що уповноважений представник КП “Біленьке” Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області отримав - 23.12.2022 копію ухвали суду від 15.12.2022 про відкриття провадження у справі №908/2585/22, що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.12.2022 за №6900120850680.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Запропонований ухвалою суду від 15.12.2022 про відкриття провадження у справі № №908/2585/22 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Разом з тим, 05.01.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогаз ЛТД” надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог від 02.01.2023 за вих. №646-ЄГ, у якій зазначено, що відповідачем було сплачено основний борг у сумі 52 444,80 грн. після відкриття провадження у справі №908/2585/22 згідно платіжного доручення №171 від 29.12.2022, а тому позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог в частині основного боргу до 0,00 грн. та залишити інші позовні вимоги в силі в сумі 26 317,08 грн., яка складається з пені за несвоєчасне проведення оплати в сумі 15 029,16 грн., 3 % річних за користування грошовими коштами в сумі 1 013,00 грн., інфляційних втрат в сумі 6 603,78 грн. та 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів в сумі 3 671,14 грн.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (п. 1); позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2).
Згідно з ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Враховуючи подання цієї заяви до суду до початку розгляду справи по суті, направлення зазначеної заяви з додатками на поштову адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.01.2023, Списком згрупованих відправлень №41665589 від 02.01.2023 та фіскальним чеком від 02.01.2023, суд вважає за можливе заяву про зменшення розміру позовних вимог від 02.01.2023 за вих. №646-ЄГ прийняти до розгляду.
Таким чином, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне проведення оплати в сумі 15 029,16 грн., 3 % річних за користування грошовими коштами в сумі 1 013,00 грн., інфляційних втрат в сумі 6 603,78 грн. та 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів в сумі 3 671,14 грн., яка становить загальну суму в розмірі 26 317,08 грн.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд,
З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Єврогаз ЛТД” (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством “Біленьке” Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Споживач) укладено договір №ЕС-29/2022 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 2.1. якого Постачальник продає електричну енергію(ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача. а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Загальний (плановий) обсяг закупівлі електричної енергії за цим Договором становить 144 456 кВт/год.
У пункті 5.1. договору зазначено, що Споживач розраховується з Постачальником за фактично поставлені обсяги електричної енергії протягом дії договору.
Загальна сума Договору становить 693 388,80 грн., в т.ч. ПДВ - 115 564,80 грн.
Ціна за договором за 1 кВт/год. електричної енергії 4,80 грн., в т.ч. ПДВ містить наступні складові:
- ціна електричної енергії з урахуванням послуги постачальника - 3,70607 грн. без ПДВ за 1 кВт/год.;
- тариф на послугу з передачі 0,29393 грн. без ПДВ за 1 кВт/год (в тому числі підтримка виробників електричної енергії з альтернативних джерел);
- ПДВ-20%.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що умови договору можуть змінюватись відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та наведено перелік підстав для внесення змін.
До вказаного договору сторонами укладено Додаток №1 «Заява -приєднання» та Додаток №2 «Комерційна пропозиція про постачання електричної енергії споживачу».
Також протягом дії договору була укладена додаткова угода № 1 від 17.03.2022 щодо вартості електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії та визначена - 4,80 грн., у т.ч. ПДВ 20 % за 1 кВт/год.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно з п.п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
На виконання умов вказаного договору у березні 2022 року, позивач виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу електричну енергію в загальному обсязі - 10,926 тис.кВт/год. на загальну суму - 52 444,80 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії № 727 від 07.04.2022.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 823 від 07.04.2022 на суму 52 444,80 грн.
Пунктом 5 Комерційної пропозиції передбачено, що оплата акту приймання-передачі електричної енергії та/або рахунку постачальника має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дати його отримання споживачем, але відповідно до вимог ПРРЕЕ, не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з пп. 1 п. 6.2. Договору, Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату за спожиту електричну енергію згідно з умовами цього Договору.
Отже, відповідач повинен був здійснити оплату за отриману електричну енергію у строк до 20.04.2022 включно.
З матеріалів справи вбачається, відповідач на підставі рахунку №823 від 07.04.2022 перерахував на користь позивача суму в розмірі 52 444,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №171 від 29.12.2022, тобто під час розгляду цієї справи у суді.
Отже, відповідач виконав умови вказаного договору з порушенням строку проведення розрахунків за отриману електричну енергію, передбаченого пунктом 5 Комерційної пропозиції.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману електричну енергію позивачем згідно п. 7 Комерційної пропозиції нараховано пеню в сумі 15 029,16 грн. за період з 21.04.2022 по 12.12.2022 та 7% штрафу від вартості поставленого обсягу електричної енергії в місяці, за який виникла заборгованість в сумі 3 671,14 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В ч. 1 ст. 550 ЦК України вказано, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною першою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.7 Комерційної пропозиції, за внесення платежів, передбачених умовами Договору з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7 % від вартості поставленого обсягу електричної енергії в місяці, за який виникла заборгованість.
Суд перевіривши розрахунки пені та штрафу, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, отже пеня в сумі 15 029,16 грн. та 7% штрафу в сумі 3 671,14 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3 % річних за період з 21.04.2022 по 12.12.2022 на суму 1 013,00 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2022 по листопад 2022 на суму 6 603,78 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою за юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому 3% річних в сумі 1 013,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 603,78 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Біленьке” Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 20, с. Біленьке, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 32407360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогаз ЛТД” (вул. Гоголя, буд. 137, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ 41665589) пеню за несвоєчасне проведення оплати в сумі 15 029 (п'ятнадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 16 коп., 3 % річних за користування грошовими коштами в сумі 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 6 603 (шість тисяч шістсот три) грн. 78 коп., 7 % штрафу в сумі 3 671 (три тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 14 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено 20.02.2023.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.