вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2023 р. Справа№ 910/6059/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Черкас О.М. (довіреність від 16.11.2022 №58), Мажара О.Є. (довіреність від 16.11.2022 №57)
від відповідача: Никипорець І.Ф. (довіреність від 03.02.2023 №344)
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022
у справі №910/6059/22 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 42134, 40 грн.,
18.07.2022 підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки за перевищення строку доставки вантажу в сумі 42 134,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів доставки вантажу за залізничною накладною №0402825, які визначені Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, що стало підставою для нарахування штрафу в розмірі 42134,40 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/6059/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 134,40 грн. неустойки за перевищення терміну доставки вантажу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд не надав оцінку усім дійсним обставинам справи, оскільки посилався на договір №08906/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018, який припинив свою дію.
На переконання скаржника, позивачем невірно застосовано норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС) для розрахунку неустойки та застосовано визначення відношення перевищення терміну доставки. За розрахунком відповідача строк доставки вантажу за накладною №0402825 від 01.11.2021 пропущено на 1 день.
Крім того, відповідач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги поданий 18.08.2022 Акціонерним товариством "Українська залізниця" відзив на позовну заяву, в якому зазначено клопотанням про зменшення розміру неустойки, згідно якого просить зменшити розмір неустойки до 0 грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що перебуває у надскрутному матеріальному становищі, що пов'язано в т.ч. з військовою агресією російської федерації в результаті чого комерційне перевезення вантажів скоротилося, при цьому залізниця несе значні витрати для збереження, захисту та рятування життів людей та збільшення обороноздатності держави.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 апеляційну скаргу у справі №910/6059/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Попікова О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів сплати судового збору, у зв'язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 апеляційну скаргу у справі №910/6059/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
09.01.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023, в зв'язку з обранням головуючого судді Попікової О.В. членом Вищої ради правосуддя, апеляційну скаргу у справі №910/6059/22 передано на повторний автоматизований розподіл судової справи, та визначено новий склад колегії суддів: Руденко М.А (головуючий суддя), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суду. Поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження. Зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі до закінчення апеляційного провадження у даній справі. Призначено справу до розгляду на 21.02.2023.
14.02.2023 до суду апеляційної інстанції від Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач повідомляє, що помилково долучив до позовної заяви договір №08906/ЦТЛ-2018/18/158 від 12.02.2018 та зауважує, що правовідносини сторін у цьому спорі регулює накладна.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, позивач просить суд врахувати наступні обставини:
- порушення відповідачем строку доставки вантажу відбулося до введення на території України воєнного стану;
- відповідачем не надано доказів об'єктивної неможливості сплати неустойки;
- зменшення розміру неустойки до 0 грн нівелює мету існування неустойки;
- позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
За наведеного, Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" просить відмовити у клопотанні відповідача про зменшення штрафу.
У судове засідання, 21.02.2023 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.11.2021 була оформлена накладна №0402825, за якою Акціонерне товариство "Українська залізниця" взяло на себе зобов'язання відправити вантаж Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" зі станції Буганяй Литовської залізниці до станції призначення Кременець Львівської залізниці, про що зазначено у графі 22 накладної.(а.с.20)
Відповідно до ст. 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Таким чином, накладна №0402825 від 01.11.2021 є формою договору перевезення конкретного вантажу та регулює правовідносини сторін щодо доставки вантажу.
З накладної вбачається, що загальна відстань перевезення вантажу по території Литви - 343 км, час перебування вантажу на території 1 доба, на території України - 234 км, вантаж прибув на станцію призначення Кременець Львівської залізниця 12.11.2021 та переданий вантажоодержувачу на під'їзній колії, що підтверджується відміткою у графі 27 Накладної.
Як зазначає позивач, відповідно до графи 30 накладної вантаж був затриманий на 1 добу для митного оформлення, тобто строк доставки вантажу продовжено на 1 добу.
Враховуючи вищезазначене, фактичний строк доставки вантажу становить 11 діб, а загальна відстань 896 км. Відповідно до §2 ст. 24 УМВС строк доставки вантажу розраховується: одна доба на кожні розпочаті 200 км. Отже, строк доставки вантажу не повинен перевищувати 5 діб.
Беручи до уваги §3 ст. 24 УМВС, який подовжує строк доставки вантажу на 1 добу на операції, пов'язані з відправлення вантажу та на 1 добу згідно з актом загальної форми (що підтверджується написом у графі 30 накладної), загальний строк доставки вантажу за накладною не повинен перевищувати 7 діб у відповідності до положень УМВС.
Оскільки фактичний строк доставки вантажу становить 11 діб, загальний строк доставки вантажу не повинен був перевищувати 7 діб, відповідачем прострочено доставку вантажу на 4 доби.
Зважаючи на порушення відповідачем строку доставки вантажу, 11.01.2022 позивач направив Акціонерному товариству «Українська залізниця» претензію №56 (а.с. 32) про сплату неустойки, згідно якої просив сплатити 42 134,40 грн. штрафу за перевищення термінів доставки вантажу на 4 повних діб. Неустойку Підприємством з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" розраховано згідно з §2 ст. 45 УМВС як 30% провізної плати за вантаж.
Вказана претензія отримана Акціонерним товариством "Українська залізниця" 13.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.37) Відповіді на вказану вище претензію та доказів оплати неустойки матеріали справи не містять.
Наведені обставини стали підставою для звернення Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, визнав обґрунтованими аргументи позивача та здійснений ним розрахунок неустойки. Судом зазначено, що загальний фактичний строк доставки вантажу за накладною становив 11 діб, а загальна відстань перевезення складає 896 км. При цьому нормативний строк доставки становить 7 діб та розраховується наступним чином: 5 діб + 1 доба (відповідно до §3 ст. 24 УМВС збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу) + збільшення на 1 добу (на підставі акту загальної форми, що підтверджується відміткою у графі 30 накладної). Таким чином, кінцевий термін доставки вантажу - 08.11.2021 (мав бути), а прострочення доставки склало 4 діб. (вантаж доставлено 12.11.2021) Як наслідок, здійснено розрахунок неустойки згідно з §2 ст. 45 УМВС як 30% провізної плати за вантаж, що становить 42 134,40 грн. (30% від 140 448,00 провізна плата по території України, графа 51 Розділу Е )
З наведеними висновками місцевого господарського суду в їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу згідно зі ст. 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі залізничної накладної №0402825 від 01.11.2021 (а.с.20) відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У відповідності до п. п. 22 та 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування можуть виступати як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності і здійснювати її на підставі чинного законодавства України та міжнародних договорів України.
Оскільки перевезення вантажу здійснювалося територіями України, Литовської Республіки та Республіки Білорусь, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1952 (УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній угоді, за накладними, передбаченими даною угодою.
Відповідно до §1 ст. 3 УМВС ця угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
Згідно з §§1, 3 та 5 ст. 14 УМВС у відповідності до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов'язання.
Якщо відправником та перевізником не погоджено інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у ст. 24 УМВС.
Відповідно до §§2 та 3 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні 150 км, що почались;
- для інших відправок - 1 доба на кожні 200 км, що почались.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і прямуючих в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, термін доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому залізнично-паромному сполученні, термін доставки на водній ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0:00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають повною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу та можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, що пов'язані з відправленням вантажу.
Відповідно до ст. 2 УМВС та розділу 1 п. 2.1 додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення), що приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Згідно зі ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну. Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Як убачається із залізничної накладної №0402825 від 01.11.2021, загальний фактичний строк доставки вантажу за нею становив 11 діб, а загальна відстань перевезення - 896 км. Судом першої інстанції вірно встановлено, що нормативний строк доставки вантажу за накладною становив 7 діб. Отже, кінцевий термін доставки вантажу - 08.11.2021.
Однак, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що фактично вантаж було доставлено 12.11.2021, чим допущено прострочення доставки на 4 діб.
Відповідно до §3 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність за перевищення терміну доставки вантажу.
В силу приписів ст. 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до ст. 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Згідно з §2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Так, для визначення розміру неустойки за перевищення терміну доставки вантажу позивачем наведено наступний розрахунок:
- величину (тривалість) строку доставки вантажу визначено як відношення перевищення строку доставки до загального строку доставки - 5/7 = 0,71 - 30% провізної плати;
- загальна сума провізної плати за перевезення вантажу по території України становить 140 448,00 грн, яка зазначена в графі 51 електронної накладної * 30% = 42 134,40 грн. неустойки за перевищення строку доставки вантажу.
На переконання позивача, у розумінні ст. ст. 24 та 45 УМВС загальним строком доставки є саме нормативний строк доставки, визначений УМВС, а не фактичний.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку неустойки за прострочення доставки вантажу, суд першої інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість.
Стосовно доводів апелянта, щодо продовження строку доставки вантажу на 4 доби, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач не зазначив на підставі якого документу було продовжено саме на 4 доби строк доставки вантажу, оскільки акти №14740 та №14784 підтверджують продовження строку доставки лише на 1 добу.
Відповідно до розділу II «Накладна», статті « 8. Пояснення щодо заповнення накладної» додатку 1 до УМВС у графі 32 «Подовження строку доставки» для подовження «нормативного» строку доставки повинні міститись, зокрема, наступні відомості (штемпеля): проставляється відбиток штемпеля перевізника.
У накладній міститься відбиток штемпеля перевізника відповідно до акта 14740 від 03.11.2021 р. та № 14784 від 03.11.2021 р. Отже, відбитка штемпеля перевізника щодо затримки на інший період часу (строк) не зазначений у Накладній. (а.с.23)
Слід зазначати, що дати та час, зазначені перевізником у графі 32 «Накладної» не підтверджені жодним документом, а графа « 32 Подовження строку» заповнена перевізником з порушенням порядку заповнення накладної, визначеного додатком 1 до УМВС
Відповідно до розділі II «Накладна», статті « 7. Загальні положення» додатку 1 до УМВС: « 7.4. Перевізник, вносячи передбачені цими Правилами зміни та доповнення відомостей до накладної, засвідчує їх штемпелем.»
Відповідно до розділі II «Накладна», статті « 8. Пояснення щодо заповнення накладної» додатку 1 до УМВС обов'язок щодо коректного заповнення графи «32 Подовження строку доставки» лежить на перевізнику.
Враховуючи вищевикладене, загальний строк доставки вантажу становить 7 діб та розраховується наступним чином: 5 діб - строк доставки з урахуванням нормативної швидкості (§ 2 ст. 24 УМВС); 1 доба - збільшення на операції, пов'язані з відправленням вантажу (§ 3 ст. 24 УМВС) 1 доба - час затримки на шляху слідування з причин, не залежних від перевізника (§ 4 ст. 24 УМВС), підтверджується даними, засвідченими штемпелями, у графі 30 Накладної а також: Актом № 14740 від 03.11.2021., що підтверджує затримку вагонів «для митного оформлення». Актом № 14784 від 03.11.2021 р., що підтверджує випуск вагонів.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на договір №08906/ЦТЛ-2018/18/158 від 12.02.2018, який припинив свою дію, апеляційний господарський суд зазначає, що у даному конкретному випадку це не призвело до неправильного встановлення обставин справи та прийняття у зв'язку з цим необґрунтованого рішення, оскільки спірні відносини між сторонами виникли на підставі накладної №0402825 від 01.11.2021.
Також, як вже було зазначено, в апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Українська залізниця" просило зменшити розмір неустойки до 0 грн на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, колегія суддів зауважує наступне.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Натомість, заявляючи про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідач лише посилається на належне виконання зобов'язань за договором, а також військову агресію російської федерації проти України, що мало наслідком зруйноване та пошкоджене майно відповідача, значне зниження обсягів та прибутковості від перевезень тощо. Проте, на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідач не наддав суду жодних належних та допустимих доказів і не довів винятковості обставин.
При цьому апеляційний суд відзначає, що порушення вчинене відповідачем у листопаді 2021 року, претензію пред'явлено позивачем у січні 2022 року, тобто до початку військової агресії, але відповідач у розумні строки на це не відреагував.
За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з'ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України) пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, в т. ч. з урахуванням їх розміру. Також суд не може визнати заявлене клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) для можливості зменшення суми штрафу.
З урахуванням усього вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення позову та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача 42 134,40 грн неустойки, нарахованої у зв'язку з порушення строку доставки вантажу.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/6059/22, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/6059/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/6059/22.
4. Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 02.03.2023
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко