вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" березня 2023 р. Справа№ 910/9268/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Скрипки І.М.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.03.2023 у справі №910/9268/22 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022, повний текст якого складений 23.12.2022,
у справі № 910/9268/22 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог
Позов заявлено про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача, оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам безспірності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/9268/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивачем не підтверджено належними, допустимими, вірогідними та достовірними доказами у даній справі його твердження щодо спірності вимог, які були означені відповідачем в оспорюваній заяві, оскільки, як відзначено Верховним Судом, наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
При цьому суд першої інстанції зауважив позивачу на тому, що він не позбавлений права викласти свої заперечення щодо зарахування та наявності спірності вимог, зокрема, у справі №910/3971/22 предметом розгляду у якій є вимоги про стягнення з позивача в тому числі і тієї заборгованості, зарахування якої відбулось за заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/9268/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити у повному обсязі.
Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що виразилось у невірному тлумаченні норм ЦК України.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам безспірності, так як:
- спірність вимог підтверджується тим, що вони виникли внаслідок незбалансованого споживання Операторами ГРМ, які були включені до Реєстру постачальника «останньої надії» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.10.2021 № 1909 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», проте позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання протиправною та не чинною вказаної постанови (справа № 640/34767/21);
- також у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3971/22 предметом розгляду у якій є вимоги про стягнення з позивача в тому числі і тієї заборгованості, зарахування якої відбулось за заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022 під час розгляду якої апелянт також заперечив проти наявності у нього спірної заборгованості.
Також апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції безпідставно зауважив йому на можливості викласти свої заперечення щодо зарахування та наявності спірності вимог, зокрема, у справі №910/3971/22 оскільки:
- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, а викладення заперечень проти правочину під час розгляду справи про стягнення заборгованості жодним чином не вплине на дійсність такого правочину;
- формулюючи позовні вимоги у справі №910/3971/22 відповідач врахував проведене за спірною заявою зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак, до предмету розгляду у вказаній справі фактично не входять вимоги щодо яких було проведено зарахування.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023, справу №910/9268/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/9268/22, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/9268/22.
25.01.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/9268/22, апелянту поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/9268/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/9268/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2023 о 14:15 год.
27.02.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам безспірності, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Станом на 01.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
На адресу позивача від відповідача надійшла заява про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022 (далі Заява), в якій відповідач повідомив, що:
- станом на 20.05.2022 у відповідача існують грошові зобов'язання перед позивачем за договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019 у сумі 70 600 017,96 грн. на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року №03-2022-1907000659 від 31.03.2022 в сумі 65 381 919,30 грн. та на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року №04-2022-1907000659 від 30.04.2022 в сумі 5 218 098,66 грн., строк виконання яких настав 20.04.2022 та 20.05.2022;
- станом на 20.05.2022 у позивача існують грошові зобов'язання перед відповідачем за договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року №11-2021-1907000467 від 30.11.2021 в сумі 1 094 251 839,94 грн., строк виконання яких настав 20.12.2021;
- відповідач на підставі та в порядку ст. 601 ЦК України повідомляє позивача про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 70 600 017,96 грн.;
- після зарахування зустрічних однорідних вимог, вважаються припиненими зобов'язання відповідача перед позивачем за договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019 та актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року №03-2022-1907000659 від 31.03.2022 в сумі 65 381 919,30 грн. й актом врегулювання добових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року №04-2022-1907000659 від 30.04.2022 в сумі 5 218 098,66 грн. та зобов'язання позивача перед відповідачем за договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019, актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року від 30.11.2021 №11-2021-1907000467 в сумі 70 600 017,96 грн.;
- решта зобов'язань позивача перед відповідачем у сумі 1 023 651 821,98 грн. на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року від 30.11.2021 №11-2021-1907000467 грошових зобов'язань є неоплаченими.
У відповідь на Заяву позивач листом № 119/07-7062-2022 від 06.06.2022 повідомив відповідача про необґрунтованість зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки позивач не визнає заборгованість перед відповідачем за договором транспортування газу №1907000467 від 11.12.2019, у тому числі, заборгованість за актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року №11-2021-1907000467 від 30.11.2021.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач просить визнати недійсним односторонній правочин відповідача, оформлений Заявою, з посиланням на те, що внаслідок наявності спору між сторонами щодо заборгованості за актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року №11-2021-1907000467 від 30.11.2021, вказана заборгованість за не є безспірною.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір сторін по суті, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Частинами 1-3 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, до якого застосовуються загальні положення про правочин.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:
- судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;
- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);
- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом положень ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.
За змістом положень ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.
За змістом положень ч. 5 ст. 203 ГК України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Щодо посилань позивача на те, що заява відповідача не відповідає вимогам безспірності та відсутності спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, про що свідчить існування судового спору в межах справи № 910/3971/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України» , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», Акціонерне товариство «Київгаз», Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз», Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз» про стягнення 1 310 103 459,87 грн., колегія суддів зазначає про наступне.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
З матеріалів справи слідує, що станом на дату розгляду цієї справи № 910/9268/22 в суді першої інстанції у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/3971/22 предметом розгляду у якій є позовні вимоги в тому числі і щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019 та акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року №11-2021-1907000467 від 30.11.2021 в сумі 1 094 251 839,94 грн. та яка підлягає частковому зарахуванню за спірною Заявою.
Водночас сама лише наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 у якій суд касаційної інстанції звертається до підходу, який був застосований Великою Палатою Верховного Суду при визначенні безспірності заборгованості у справах щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню . Так, у постанові від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
У вищезгаданій постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, наступним чином:
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника;
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Отже, при розгляді спору щодо наявності підстав для визнання недійним одностороннього правочину-заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав недотримання умови щодо безспірності вимог, суду для встановлення факту недотримання вимог щодо безспірності останніх недостатньо встановити факт наявності судового спору між сторонами, адже факт незгоди з проведеним зарахуванням має бути аргументований та підтверджена доказами, а відтак, судом має досліджуватись і встановлюватись чи дійсно такі вимоги не є безспірними.
З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сам лише факт наявності судового спору між сторонами у справі № 910/3971/22 не є підставою для визнання Заяви недійсною.
В свою чергу колегія суддів вважає, що наявні підстави для визнання недійсною Заяви.
Так, відповідачем до суду не надано жодних доказів які б свідчили про визнання відповідачем заборгованості в сумі 1 094 251 839,94 грн., яка виникла на підставі договору транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019 та акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року №11-2021-1907000467 від 30.11.2021 та підлягає частковому зарахування за спірною Заявою (зокрема але не виключно - підписаний позивачем акт приймання-передачі робот (надання послуг) тощо), а всі наявні у матеріалах справи докази свідчать про заперечення позивачем такої заборгованості.
Слід зазначити і про те, що з судових рішень у справі № 910/3971/22 слідує, що будь-які документи, які б свідчили про визнання позивачем вказаної заборгованості взагалі відсутні, а її наявність відповідач обґрунтовує складеною ним Інформацією про остаточну алокацію з 01.11.2021 по 30.11.2021, а також актами приймання-передачі природного газу за листопад місяць 2021 року та зведеними актами приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року, що підписувались між Операторами ГРМ та відповідачем (тобто документами, які позивачем не складались та не підписувались - примітка суду).
Вказане свідчить про те, що така умова як безспірність вимог, які зараховуються (відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань), відсутня.
З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено наявності встановлених законодавством умов для визнання недійсним одностороннього правочину відповідача, оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/9268/22 підлягає скасуванню, позов задовольняється повністю, визнається недійсним односторонній правочин відповідача, оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також підстави скасування судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольняється повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, а саме, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/9268/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/9268/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовом задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», оформлений заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 40121452) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп.
5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9268/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 01.03.2023.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді І.М. Скрипка
Є.Ю. Шаптала