справа №380/18345/22
28 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 від 10 жовтня 2022 року видане начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_2 ;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загін Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ) надати дозвіл на перетинання державного кордону гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у зв'язку з наявністю відстрочки та навчанням у закордонному навчальному закладі - Вищій комерційній школі у Вроцславі, Польша;
- стягнути за рахунок відповідача судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на перетин державного кордону України на виїзд з України, оскільки є студентом Вищої школи у Вроцлаві Республіки Польщі. Стверджує, що він не підлягає мобілізації в період воєнного стану, а також наголошує, що ним подано усі документи достатні для надання йому права виїзду за кордон.
Ухвалою суду від 26.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не передбачає автоматичне надання дозволу на перетин державного кордону України, не передбачає автоматичне надання дозволу на зміну місця проживання без дозволу відповідної посадової особи; не передбачає автоматичну відміну вимоги закону щодо зняття з військового обліку для громадян України, які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_4 /арк.спр.23/.
30.10.2022 позивач мав намір перетнути кордон України на міжнародному автомобільному пункті пропуску «Шегині».
Рішенням прийнятим начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) старшим лейтенантом ОСОБА_2 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кондону відмовлено позивачу в перетинанні державного кордону України як громадянину України, який досяг 16 річного віку /арк.спр.73,74/.
Зі змісту вказаного рішення судом з'ясовано, що на підставі Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року"" позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Позивач отримав зазначене рішення та висловив свої заперечення.
Вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України встановлено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
З 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №133/2022 продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Крім цього, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 у №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” військовому командуванню (зокрема, Державній прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно із п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону №1710 прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (ч. 4 ст. 6 Закону №1710).
Частиною 1 ст. 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до п.п. 2-6 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у п.п. 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України №3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 23 Закону України №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зокрема, здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
З аналізу викладених норм слід виснувати, що законодавець не ставить в залежність, зокрема місце (країна) здобуття відповідної освіти, а також дату вступу до відповідного навчального закладу до наявності права відповідної особи не бути призваною на військову службу під час мобілізації на особливий період. Визначальним є саме факт здобуття відповідної освіти у навчальному закладі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З доказів у справі судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на період з 01.10.2022 по 30.09.2025 на стаціонарне навчання І ступеня за напрямком Управління на платній основі вищої комерційної школи у Вроцлаві. Вказане підтверджується довідкою про прийняття іноземця на стаціонарне (денне) навчання від 05.07.2022 /арк.спр.32/.
Відповідно Оболонським районним у місті Києві територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України видано довідку від 27.07.2022 №п/210 для виїзду за кордон здобувача фахової вищої освіти, який навчається за денною формою навчання. У довідці зазначено, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає /арк.спр.70/.
З огляду на встановлені обставини суд виснував, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 23 Закону України №3543-XII станом на 30.10.2022 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 30.10.2022 мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно з п. 2-6 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Вказане кореспондується з ст. 14 Закону №1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
Всупереч таким вимогам відповідачем в оскарженому рішенні не вказано конкретних документів, які не подано позивачем, що стало підставою для відмови у перетині державного кордону України. Відповідачем не вказано такого переліку і під час розгляду справи в суді.
При цьому суд наголошує, що можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів. Однак оскільки відповідачем такого переліку не вказано, позивач не мав об'єктивної можливості їх подання.
Крім того слід зазначити, що рішенням голови Державної прикордонної служби, згідно розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №23-7913/0/06-22, обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану на виїзд за межі території України не застосовуються до громадян України чоловіків віком від 18 до 60 років, які є здобувачами фахової передвищої та вищої освіти, асистентів стажистів, аспірантів та докторантів, що навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти. При цьому, листом головнокомандуючого Збройних сил України від 24.03.2022 №300/1/С/962 вказано територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (які входять до сфери управління Міністерства оборони України) стосовно призовників військовозобов'язаних, яким надано відстрочку від призову для продовження навчання, зокрема за кордоном відповідно до ч.ч. 9, 15 ст. 17 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та абз. 18 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у військово-облікових документах зробити відповідні записи щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією), та надання дозволу відповідного керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон.
Згідно з роз'ясненням розміщеним на офіційному сайті Держприкордонслужби, для перетину кордону, особа вказана вище має надати документи, які підтверджують їхнє право на виїзд, а саме: студентський квиток або студентську візу; перекладені та нотаріально завірені документи, що підтверджують навчання в іноземному виші; військово-облікові документи із записом про надання відстрочки від призову; довідку, видану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон для здобувачів освіти за кордоном.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскарженого рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Зважаючи на зазначене та викладені вище мотиви, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку. Тому, враховуючи сукупність встановлених обставин оскаржене рішення слід скасувати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на перетинання державного кордону, суд керується таким.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб'єкта владних повноважень не визначено. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Враховуючи вказане суд дійшов висновку, що повноваження суб'єкта владних повноважень, зокрема територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, щодо здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України є його дискреційними повноваженнями та залежать від конкретних умов їх реалізації.
При цьому суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими КАС України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу поділу влади.
Заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме вимога про зобов'язання надати дозвіл на перетинання державного кордону у зв'язку з наявністю відстрочки та навчанням у закордонному навчальному закладі, не відповідає обсягу порушеного права в даному спорі, адже обставини іншого (наступного/наступних) (ніж розглядається судом при розгляді цієї справи) перетинання державного кордону позивачем можуть бути істотно відмінними, та перебуватимуть поза обсягів судового контролю при вирішення даного спору.
Водночас суд наголошує, що позивач має право на перетин державного кордону України, і це є достатнім для захисту його порушеного права. Крім того, позивач не позбавлений права звернутися до іншого пункту пропуску для перетину кордону з метою виїзду за межі України.
Водночас суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень при реалізації власної компетенції та за умови вирішеного спору повинен враховувати висновки суду, сформульовані за результатами оцінки його дій, рішень чи бездіяльності.
З огляду на це суд висновує, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в перетинанні державного кордону позивачу. У задоволенні інших позовних вимог слід відмовити. Отже, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на викладене та обраний судом спосіб захисту та відновлення прав позивача, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 30.10.2022 начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.