01 березня 2023 року № 320/6595/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №70 від 20.04.2022 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №88 о/с від 13.05.2022 в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 , інспектора сектору адміністративної практики Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області;
- поновити на службі ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору адміністративної практики Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що до моменту її звільнення зі служби в поліції вона працювала на посаді інспектора сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУНП в Київській області та станом на дату початку воєнної агресії російської федерації проти України 24.02.2022 вона перебувала у щорічній відпустці та знаходилась в м.Харків зі своєю малолітньою дитиною.
Позивачка повідомила, що керуючись положеннями наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190, нею було подано рапорт до відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №2 про проходження служби за місцем знаходження (перебування), оскільки позивачка на той час ще перебувала у м.Харків. Так, у період з 07.03.2022 по 10.04.2022 ОСОБА_1 проходила службу у вказаному відділі поліції.
Позивачка зазначає, що 08.04.2022 їй зателефонували з відділу кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області та повідомили про необхідність прибуття до місця несення служби 11.04.2022, на що ОСОБА_1 повідомила про наявність об'єктивних причин (постійні обстріли в місті Харкові), що створюють загрозу для життя та здоров'я, та які унеможливлюють її прибуття до відповідного місця служби.
Позивачка зауважує, що вона постійно підтримувала зв'язок з керівництвом та повідомляла про обстановку у м.Харкові.
Позивачка стверджує, що 11.04.2022 вона повідомила свого керівника майора поліції ОСОБА_2 про неможливість прибуття до місця несення служби, у зв'язку з небезпечною для життя та здоров'я ситуацією в місті Харкові та відсутністю безпечного маршруту виїзду з міста, відсутністю евакуаційних коридорів та транспорту для виїзду.
Крім того, позивачка зауважує, що у неї не було з ким залишити в місті Харкові малолітню доньку.
Також позивачка зазначає, що з 10.04.2022 погіршився стан здоров'я її доньки (піднялася температура), у зв'язку з чим ОСОБА_1 було надано довідку на підтвердження тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №88 о/с від 13.05.2022 позивачку було звільнено зі служби в поліції на підставі висновків службового розслідування про невихід ОСОБА_1 на службу без поважних причин у період з 11.04.2022 по 13.04.2022.
Позивачка не погоджується з висновками службового розслідування щодо вчинення нею дисциплінарного проступку, вважає їх хибними, оскільки вона не мала можливості прибути до місця служби через постійні обстріли в м.Харків та відсутність відповідного транспортного сполучення.
Також позивачка зауважила, що відповідачем було порушено порядок проведення службового розслідування, оскільки відповідач не повідомив ОСОБА_1 про призначення щодо неї службової перевірки та не відібрав у неї пояснень щодо обставин перевірки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 було відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції стало встановлення за результатом проведеного службового розслідування обставин порушення нею дисципліни, які виразились у невиході на службу у період з 11.04.2022 по 13.04.2022.
Відповідач стверджує, що позивачку по телефону було проінформовано про необхідність повернення до місця несення служби, однак остання вказане повідомлення проігнорувала та не з'явилася до місця роботи.
Присутня у судовому засідання 02.02.2023 позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.
Присутні у судовому засіданні 02.02.2023 представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Присутні у судовому засіданні 02.02.2023 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи клопотання представників сторін, суд усною ухвалою від 02.02.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішив здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий 05.05.2018 (т.1, а.с.15-16).
Як вбачається з послужного списку, позивачка з 30.08.2010 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ; з 07.11.2015 по 16.05.2022 - в органах Національної поліції (т.1, а.с.239-249).
З матеріалів справи вбачається, що начальник Бучанського РУП ГУ НП в Київській області полковник поліції ОСОБА_3 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Київській області генерала поліції третього рангу Андрія Нєбитова з доповідною запискою, в якій повідомив, що у порушення вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" інспектор сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не прибула на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу (т.1, а.с.154-155).
14.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ №351 "Про призначення службового розслідування", яким призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідній записці начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_3 про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію".
Пунктом 2 вказаного наказу встановлено для проведення службового розслідування створити дисциплінарну комісію у складі: голови заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_4 ; членів комісії: т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8.; інспектора сектору кадрового забезпечення Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції Мельнікову Ю.Ю. (т.1, а.с.152-153).
З матеріалів справи вбачається, що дисциплінарною комісією було проведено службове розслідування за інформацією, викладеною у вищевказаній доповідній записці, за результатами якого складено висновок від 18.04.2022, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Київській області генералом поліції третього рангу Нєбитовим Андрієм (т.1, а.с.170-182).
У вказаному висновку зазначено, що до керівництва Головного управління надійшли доповідна записка начальника Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області полковника поліції ОСОБА_3 про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначеного підрозділу, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" та безпідставному невиході на службу.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Комісія зазначила, що на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибула інспектор сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 .
По даному факту за вих. №662/109/1400/22 від 13.04.2022 у Бучанському РУП ГУ було складено акт про не вихід на службу з 11 по 13.03.2022 щодо ОСОБА_1 .
У висновку вказано, що у ході проведення службового розслідування опитаний заступник начальника відділу поліції - начальник сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_5 пояснив, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Окрім того, відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Станом на 08.03.2022 ОСОБА_5 тимчасово виконував обов'язки начальника відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
Опитаний начальник сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУПН в Київській області майор поліції ОСОБА_2 повідомив, що у 11 по 12.04.2022 інспектор сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1. на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях не прибула, повідомивши по мобільному телефону, що не має змоги звернутися, оскільки перебуває в Харківській області з малолітньою дитиною.
Починаючи з 13.04.2022 ОСОБА_1 перебуває на лікарняному по догляду за дитиною та повернутися до місця дислокації підрозділу не має можливості.
В телефонній розмові опитана ОСОБА_1 пояснила, що з 17.02.2021 перебуває на посаді інспектора сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГКНП в Київській області (внутрішнім наказом була відряджена до відділу поліції №2 цього ж управління, для виконання функціональних обов'язків).
У лютому 2022 року ОСОБА_1 перебувала у черговій щорічній відпустці за 2022 рік, яку проводила за межами Київської області, а саме: в Харківській області.
Змоги повернутися до місця дислокації несення служби, а саме: до відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУПН в Київській області (м.Ірпінь, вул.Мінеральна, 7-А) не представлялося можливим, оскільки на території вказаної області проходили бойові дії.
Наказом Національної поліції України від 10.03.2022 №190 було визначено, що поліцейські, які перебувають поза межами несення служби, протягом 1 доби повинні прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік.
10.03.2022 ОСОБА_1 зареєструвалася у ВП №2 Харківської області, оскільки мала підставу для постановки на облік, а саме: п.1 пп.2 вищевказаного наказу: поліцейські, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні, яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали, з метою супроводу дітей в евакуації, та чоловіки (дружина) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби.
Наказ №190 Національної поліції України втратив чинність, оскільки набув чинності наказ Національної поліції України від 07.04.2022 №239 про те, що поліцейські, які перебували поза місцем несення служби та прибули до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік повинні протягом 1 доби, починаючи з 11.04.2022 повернутися до місця несення служби, оскільки Київ та Київська область не підпадали під цей наказ.
В Харківській області, почалися інтенсивні бойові дії, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, змоги виїхати з малолітньою дитиною та повернутися до місця дислокації підрозділу не мала.
Починаючи з 13.04.2022 ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, довідка від КНП "Міська дитяча поліклініка №14" Харківської міської ради.
Опитаний заступник начальника Бучанського РУП ГУПН в Київській області підполковник поліції ОСОБА_6 вважає, що у порушення вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місцях для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибула інспектор сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 було неодноразово повідомлено та попереджено про необхідність з'явитися за місцем роботи для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
ОСОБА_1 відмовилася прибути до місця дислокації Бучанського РУП ГУНП в Київській області (м.Боярка, вул.Хрещатик, 88).
У той же час, як встановлено у ході проведення службового розслідування, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління від 04.02.2022 №29 о/с з 14.02.2022 по 22.02.2022 перебувала у щорічній відпустці за 2022 рік, що фактично зобов'язувало та надавало можливість останній 23.02.2022 прибути на своє робоче місце у Бучанській РУП ГУНП в Київській області, однак ОСОБА_1 до підрозділу не прибула.
Надалі, враховуючи те, що 24.02.2022 на території України було введено військовий стан, керівництвом управління поліції було прийнято рішення щодо надання можливості поліцейським, які знаходились поза межами Київського гарнізону прибути до підрозділів, однак, як слідує з матеріалів службового розслідування ОСОБА_1 це проігнорувала та постійно у телефонному режимі повідомляючи, що з дня на день повертається для виконання своїх службових обов'язків, вводила керівництво в оману.
Крім того, відповідно до інформації, зазначено на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця" (посилання: https://www.uz.gov.ua/) з м.Харків до інших регіонів України 11.04.2022 по 12.04.2022 курсували евакуаційні залізничні рейси, що знову ж таки надавало можливість ОСОБА_1 прибути до Бучанського РУП ГУНП в Київській області для виконання службових обов'язків, однак остання таку можливість будучи працівником правоохоронного органу, робота якого націлена на забезпечення публічного порядку і безпеки, надання допомоги цивільним особам тим паче під час дії воєнного стану, не використала.
Таким чином, аналізуючи вказане у дисциплінарної комісії виникли сумніви щодо спроб чи бажання ОСОБА_1 прибути на роботу, про які остання у телефонних розмовах повідомляла керівництву Бучанського РУП ГУПН в Київській області.
У висновку вказано про підтвердження інформації, викладеної у доповідній записці начальника Бучанського РУП ГУПН в Київській області полковника ОСОБА_3 , про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію".
Комісія дійшла висновку, що за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 11 по 12.04.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, інспектора сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слід звільнити зі служби в поліції, а час її невиходу на службу без поважних причин визнати прогулами.
Судом встановлено, що 20.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ №70 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області", яким за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 "Про переведення особистого складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", які виразилися у недотриманні положень Конституції та Законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 11 по 12.04.2022 для виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, інспектора сектору адміністративної практики Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Пунктом 2 вказаного наказу визначено прогулами час невиходу на службу без поважних причин (т.1, а.с.183-184).
На підставі вказаного наказу Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ від 13.05.2022 №88 о/с "По особовому складу", яким старшого лейтенанта ОСОБА_1 (0054991), інспектора сектору адміністративної практики Бучанського районного управління поліції, звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), 16.05.2022 (т.1, а.с.186-189).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних наказів, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону №580).
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною першою статті 8 Закону №580 передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 18 Закону №580, яку покладено в основу наказу від 20.04.2022 №70, визначено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої-другої статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною другою статті 24 Закону №580-VІІІ встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 статті 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначено Дисциплінарним статутом.
Відповідно до частин першої-другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частин першої-третьої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин першої - шостої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частинами першою-сьомою статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.
До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.
Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.
Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.
Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Частиною п'ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частинами сьомою-дев'ятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Частинами першою-другою статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до частин першої-четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок №893, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1-2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Пунктом 4 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктами 1-2 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Пунктом 7 розділу VІ Порядку №893 передбачено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.
У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 9 розділу VІ Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктами 1-2 розділу VІІ Порядку №893 передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Як зазначено вище, підставою звільнення позивачки зі служби в поліції на підставі спірного наказу є висновки службового розслідування щодо порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилось у безпідставному невиході на службу у період з 11 по 12 квітня 2022 року для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Позивачка, обґрунтовуючи протиправність її звільнення, зазначила, що керуючись положеннями наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.03.2022 №190, яким працівникам поліції надано право забезпечити евакуацію дітей та близьких до безпечних регіонів та після цього стати на облік до територіального відділення поліції за місцем дислокації, ОСОБА_1 було подано рапорт до відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №2, оскільки позивачка на той час перебувала у м.Харків зі своєю донькою.
Позивачка зазначає, що вона постійно підтримувала зв'язок з керівництвом та повідомляла про обстановку у м.Харкові та у тому районі міста, в якому вона проживала.
Позивачка стверджує, що 11.04.2022 вона повідомила свого керівника майора поліції ОСОБА_2 про неможливість прибуття до місця несення служби, у зв'язку з небезпечною для життя та здоров'я ситуацією в місті та відсутністю безпечного маршруту виїзду із міста, відсутністю евакуаційних коридорів та транспорту для виїзду.
Крім того, позивачка зауважує, що у неї не було з ким залишити в місті малолітню доньку.
Також позивачка зазначає, що з 10.04.2022 погіршився стан здоров'я її доньки (піднялася температура), у зв'язку з цим, ОСОБА_1 було надано довідку на підтвердження тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною.
На підтвердження наданих пояснень позивачка долучила до матеріалів справи довідку від 26.04.2022, видану Комунальним некомерційним підприємством "Дитяча поліклініка №14" Харківської міської ради, в якій вказано, що дочка позивачки, ОСОБА_7 , 2017 року народження, хворіла у період з 13.04.2022 по 26.04.2022 (діагноз: двосторонній гострий гн. отит) (т.1, а.с.26).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.
У подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності (т.1, а.с.214-217).
Згідно з пунктом 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, встановлено протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме:
- поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення );
- поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби;
- поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька) (т.1, а.с.218).
07.04.2022 Національною поліцією України було прийнято наказ №239 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану", пунктом 2 якого визначено, що поліцейські, які не відносяться до категорії, визначеної пунктом 1 наказу, зобов'язані прибути до органу поліції за місцем несення служби 11.04.2022
Керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України у рані неприбуття поліцейських до місць постійного несення служби у визначений термін, доручено забезпечити вжиття невідкладних заходів щодо встановлення причин та обставин, що унеможливлюють їх прибуття, та у разі їх відсутності вживати до них заходів реагування відповідно до законодавства України.
Пунктом 5 вказаного наказу визнано таким, що втратив чинність наказ Національної поліції України від 10.03.2022 №190 "Про деякі питання походження служби поліцейським на період дії воєнного стану".
Частинами другою та третьою статті 24 Закону №580 установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що всі поліцейські з 24.02.2022 зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.
Судом встановлено, що позивачка у період з 14.02.2022 по 22.02.2022 перебувала у щорічній черговій відпустці за 2021 рік, що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.09.2022 №84 (т.1. а.с.199) та витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 04.02.2022 №29 о/с (т.1, а.с.198).
У висновку службового розслідування вказано, що 10.03.2022 ОСОБА_1 зареєструвалася у ВП №2 Харківської області, оскільки мала підставу для постановки на облік, а саме: п.1 пп.2 вищевказаного наказу: поліцейські, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні, яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали, з метою супроводу дітей в евакуації, та чоловіки (дружина) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби.
Починаючи з 13.04.2022 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, про що свідчить довідка від КНП "Міська дитяча поліклініка №14" Харківської міської ради.
У висновку вказано, що ОСОБА_1 було неодноразово повідомлено та попереджено про необхідність з'явитися за місцем роботи для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Проте, позивачка відмовилася від прибуття до місця несення служби.
Судом встановлено, що під час перебування в м. Харкові позивачка була підпорядкована Головному управлінню Національної поліції в Харківській області та направлена для проходження служби до відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №2 ГУ НП в Харківській області з 07.03.2022 по 11.04.2022, що підтверджується листом Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.10.2022 №114азвс/119-12/01-2022 (т.2, а.с.67).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.04.2022 №532 припинено підпорядкування та направлено до постійного місця несення служби по Харківському районному управлінню поліції №2 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору адміністративної практики Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області з 11.04.2022 (т.1, а.с.67-68).
З матеріалів справи вбачається, що комісією у складі начальника Бучанського РУП ГУПН в Київській області полковника ОСОБА_3 , заступника начальника Бучанського РУП ГУПН в Київській області підполковника поліції ОСОБА_6 та т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора ОСОБА_8 було складено акт від 13.04.2022 вих.№622/109/1400/22 про не прибуття ОСОБА_1 на робоче місце ( АДРЕСА_1 ) у період з 11 по 13.04.2022 (т.1, а.с.157).
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, у судовому засіданні 11.11.2022 були допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Свідок ОСОБА_3 повідомив, що він займає посаду начальника Бучанського районного управління поліції ГУПН в Київській області.
Свідок пояснив, що з 23.02.2022 був введений особливий (посилений) режим несення служби в полії.
ОСОБА_1 відповідно до наказу Національної поліції України від 10.03.2012 №190 мала право зареєструватися в іншому підрозділу Національної поліції. Проте з прийняття Національною поліцією України наказу від 07.04.2022 №239 списки таких осіб були змінені, і позивачка до них вже не належала.
Свідок повідомив, що ОСОБА_1 у період з 11.04.2022 по 13.04.2022 на службу не вийшла.
В подальшому було з'ясовано, що з 13.04.2022 позивачка перебувала на лікарняному по догляду за хворою дитиною.
За позивачкою рахувався прогул у період з 11.04.2022 по 13.04.2022.
Свідок повідомив, що його проінформували про те, що ОСОБА_1 було доведено до відома про необхідність виходу на роботу.
ОСОБА_3 вважає, що при бажанні позивачка могла повернутися до місця несення служби, оскільки були інші співробітник поліції, які повернулися з м.Харків до місця несення служби.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 , який займає посаду заступника начальника Бучанського районного районного управління поліції ГУПН в Київській області, повідомив, що з прийняттям Національною поліцією України наказу від 07.04.2022 №239 на позивачку був покладений обов'язок повернутися до місця несення служби.
Свідок зазначив, що співробітник Головного управління Національної поліції в Київській області телефонував позивачці та повідомив про необхідність повернення до місця несення служби.
Безпосередній керівник позивачки, ОСОБА_2 , також телефонував ОСОБА_1 .
Водночас, позивачка не прибула до місця несення служби, внаслідок чого був складений акт відсутності її на робочому місці.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 , який займає посаду начальника сектору адміністративної практики Бучанського районного районного управління поліції ГУПН в Київській області, повідомив, що він є безпосереднім керівником ОСОБА_1 .
Свідок зазначив, що перед вторгненням Російської Федерації на територію України ОСОБА_1 перебувала у Харківській області.
Свідок зауважив, що він особисто телефонував позивачці приблизно 09.04.2022 та повідомив їй про необхідність з'явитися до місця несення служби.
Проте, ОСОБА_1 повідомила про неможливість виїхати з Харківської області через обстріли та хворобу дитини.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , який займає посаду заступника начальника Бучанського районного районного управління поліції ГУПН в Київській області, повідомив, що він був членом комісії з проведення службового розслідування щодо позивачки.
Свідок зазначив, ОСОБА_2 у його присутності телефонував ОСОБА_1 з приводу необхідності її повернення до місця несення служби.
ОСОБА_1 повідомила про неможливість виїзду з м.Харків через обстріли.
Свідок вважає, що позивачка могла повернутися до місця несення служби, оскільки були евакуаційні шляхи повернення.
Суд зазначає, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88062004).
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та органів поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81431280).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76889399) сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 у справі "Горовенки та Бугара проти України" зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.
Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17.06.2008 у справі "Абдулла Їлмаз проти Туреччини").
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічний правовий висновок здійснено Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76615256).
Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №814/2530/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91571566) зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81046498) вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Матеріалами справи та показаннями свідків підтверджується, що ОСОБА_1 не прибула на робоче місце для несення служби за місцем дислокації відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та була відсутня на роботі у період з 11.04.2022 по 13.04.2022.
Твердження позивачки про неможливість прибуття з м.Харків до місця несення служби (м.Боярка) через відсутність транспортного сполучення, є непереконливими, оскільки у березні-квітні 2022 року проводилась евакуація з населених пунктів Київської області цивільного населення з міста Харкова та Харківської області.
Так, зокрема, відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Харківської міської ради:
1) з 27.03.2022 АТ "Укрзалізниця" запроваджено стабільний графік курсування з Харкова таких евакуаційних поїздів:
- 3:46 - №114/113 Лиман - Львів;
- 3:46 - №142/141 Лиман - Львів;
- 5:40 - №114/113 Львів - Лиман;
- 12:06 - №45/46 Краматорськ - Ужгород;
- 15:09 - №15/16 Харків-Пас. - Рахів;
- 15:09 - №17/18 Харків-Пас. - Ужгород;
- 19:27 - №795/796 Харків-Пас. - Дніпро;
- 20:15 - №21/22 Харків-Пас. - Трускавець;
- 20:35 - №138/137 Лиман - Хмельницький;
- 21:08 - №1/2 Краматорськ - Івано-Франківськ;
- 21:43 - 8/7 Харків-Пас. - Одеса-Головна;
-22:11-№90/89 Краматорськ - Одеса-Головна (посилання: https://www.city.kharkov.ua/uk/news/-50153.html).
2) з 2 квітня АТ «Укрзалізниця» призначає новий поїзд №21/22 сполученням Харків - Трускавець, який відправлятиметься з Харкова о 20:15 і прибуватиме до Трускавця о 14:33. У зворотному напрямку - виїжджати з Трускавця о 16:00 та прибувати до Харкова о 10:48 (посилання: https://www.city.kharkov.ua/uk/news/ukrzaliznitsya-priznachila-noviy-poizd-z-kharkova-ta-vidnovila-prodazh-kvitkiv-50241.html).
Згідно з відомостями з веб-сайту АТ "Укрзалізниця" (посилання: https://uz.gov.ua/passengers/timetable/?station=22000&by_station=1) однією із зупинок поїздів за вищевказаними маршрутами є станція "Київ-Пасажирський".
Таким чином, позивачка мала можливість скористатись послугами АТ "Укрзалізниця", виїхати з м.Харків та прибути до м.Київ.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у квітні 2022 року транспортне сполучення між м.Київ та іншими населеними пунктами Київської області (у т.ч. м.Боярка) було відновлено.
Враховуючи вказане, суд не приймає до уваги вищевказані посилання позивачки, оскільки вони не є для поліцейського причиною для неприбуття до місця несення служби.
Таким чином, суд визнає доведеним факт допущення позивачкою дисциплінарного проступку у вигляді безпідставного невиходу на роботу за місцем несення служби під час посиленого режиму у період з 11 по 12 квітня 2022 року, будучи при цьому проінформованою кадровою службою про необхідність повернення до м. Боярка.
Суд вважає, що така поведінка позивачки безумовно підриває авторитет поліції, формує негативну думку у населення про поліцію та дискредитує звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивачки та недотримання нею вимог законодавства, а також присяги працівника поліції і посадових обов'язків.
Щодо посилань позивачки на порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування в частині неповідомлення її про проведення службового розслідування та невідібрання у неї письмових пояснень, суд зазначає таке.
У позовній заяві позивачка стверджує про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування з огляду на неповідомлення їй про призначення службового розслідування та не відібрання у неї відповідних пояснень.
Суд зазначає, що норми чинного законодавства не визначають обов'язку дисциплінарної комісії повідомляти поліцейського про призначення щодо нього службового розслідування, водночас поліцейський має право надавати письмові пояснення щодо обставин службового розслідування, що, в свою чергу, передбачає право поліцейського бути обізнаним про наявність службового розслідування.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, повідомив, що він займає посаду заступника начальника відділу поліції Бучанського районного районного управління поліції ГУПН в Київській області.
Свідок пояснив, що він був членом дисциплінарної комісії, яка проводила службове розслідування щодо ОСОБА_1
ОСОБА_8 зазначив, що під час проведення службового розслідування він особисто телефонував позивачці зі свого мобільного телефону та повідомив суду наявній у нього номери мобільних телефонів: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
Свідок зазначив, що наказ про призначення службового розслідування був доведений до відома ОСОБА_1 .
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалами суду від 13.12.2022, від 17.01.2023 було витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" інформацію щодо телефонних дзвінків (вхідних та вихідних) абоненту з телефонним номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , за період з 08.04.2022 по 18.04.2022 включно.
На виконання вимог ухвали суду ТОВ "Лайфселл" було надано до суду повідомлення про надання витребуваних судом доказів, до якого додано роздруківки з інформацією щодо телефонних дзвінків (вхідних та вихідних) абоненту з телефонним номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , за період з 08.04.2022 по 18.04.2022 включно.
У вказаних роздруківках відсутні відомості щодо здійснення у період з 08.04.2022 по 18.04.2022 дзвінків з телефонних номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на телефонний номер позивачки ( НОМЕР_4 ).
Отже, вказане спростовує свідчення свідка ОСОБА_8 щодо здійснення ним телефонних дзвінків позивачці у період проведення службового розслідування та спростовує відповідний факт, відображений ОСОБА_8 в акті (т. 1, а.с.158).
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивачці дійсно не було повідомлено про проведення щодо неї службового розслідування та відповідно, не відібрано у неї письмових пояснень.
Водночас, суд зауважує, що порушення процедури при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що навіть за умови порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, не може потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №826/9858/18.
Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідачем було доведено факт порушення позивачкою чинного законодавства у вигляді неприбуття на службу у період з 11 по 13 квітня 2022 року без поважних причин, а тому навіть за умови недопущення відповідачем процедурних порушень у вигляді невідібрання від позивачки пояснень в ході проведення службового розслідування, вказаний факт порушення (невихід на службу без поважних причин) є підтвердженим.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведена протиправність дій та рішень відповідача, проте відповідачем доведено обґрунтованість та правомірність прийнятих ним наказів.
Щодо застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19 зроблено правовий висновок, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
В межах спірних правовідносин, враховуючи встановлені в ході службового розслідування, а також під час розгляду справи судом обставини скоєного позивачкою під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, суд дійшов висновку про співмірність застосованого дисциплінарного стягнення вчиненому проступку.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.