31 жовтня 2022 року № 374/198/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Ржищівського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ржищівської міської ради Київської області від 02 липня 2021 року №683-11-08;
- зобов'язати Ржищівську міську раду Київської області привести у відповідність до вимог частини другої статті 22 Закону України «Про землеустрій» рішення Ржищівської міської ради Київської області від 24 травня 2019 року №2055-69-07 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0220 га для індивідуального садівництва», а саме:
1. в мотивувальній частині рішення вказати посилання на статтю 22 Закону України «Про землеустрій»;
2. пункт 2 рішення вилучити;
3. решту тексту рішення залишити без змін, зробивши пункт 3 під номером 2.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 21.07.2021 дану справу передано для розгляду за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 головуючим суддею визначено Лиска І.Г..
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті рішення від 29.05.2019 №2055-69-07 було порушено вимогу ч.2 ст.22 Закону України «Про землеустрій», чим було порушено право позивача на отримання у власність для індивідуального садівництва вільну земельну ділянку шляхом її приватизації.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України та не обмежує позивача в реалізації свого права на отримання земельної ділянки у власність.
Позивачем подано відповідь на відзив в якій останній підтримав позицію викладену в позовній заяві.
17.11.2021 позивачем подано до суду клопотання в якому останній просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
У зв'язку з поданим клопотанням позивача та на підставі ст.205 КАС України, суд 17.11.2021 вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Позивач має у власності у місті Ржищів, Київської області житловий будинок та присадибну ділянку для будівництва і обслуговування будівель і споруд, площею 0.10га. (кадастровий номер 3211300000:69:031:0195) та для ведення особистого селянського господарства, (кадастровий номер 3211300000:69:031:0196), площею 0,13 га.
26 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0220 га для індивідуального садівництва.
Рішенням сесії Ржищівської міської ради Київської області (сьомого скликання) від 24 травня 2019 року №2055-69-07 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0220 га для індивідуального садівництва.
Пунктом 2 вказаного Рішення було визначено: Виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження Ржищівської міськради не пізніше, як через 1 (один) рік.
Позивач подав заяву до Ржищівської міськради щодо приведення у відповідність до вимог ст.22 Закону України «Про землеустрій» рішення Ржищівської міськради від 24.05.2019 №2055-69-07. Рішенням від 02.07.2021 №683-11-08 Ржищівська міська рада Київської області вирішила проект рішення «Про внесення змін до рішення №2055-69-07 від 24.05.2019 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » відхилити.
Відповідачем надано до суду проект рішення №22, яким вносились зміни до Рішення сесії Ржищівської міської ради Київської області від 24 травня 2019 року №2055-69-07 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 », шляхом виключення п.2 даного рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у ч. 1 ст. 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями ст. 118 ЗК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено, судом позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ділянки по АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною п'ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, за результатом розгляду клопотання фізичної особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83494924).
При цьому при прийняті рішення відповідач також керується Законом України «Про землеустрій», зокрема ст. 22, де зазначено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято рішення від 24 травня 2019 року №2055-69-07 яким позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0220 га для індивідуального садівництва.
Пунктом 2 вказаного Рішення було визначено: Виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження Ржищівської міськради не пізніше, як через 1 (один) рік.
Таким чином рішення відповідача від 24 травня 2019 року №2055-69-07 в частині пункту 2 «Виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження Ржищівської міськради не пізніше, як через 1 (один) рік» прийнято у не відповідності ст.22 Закону України «Про землеустрій».
В матеріалах справи наявний проект рішення №22 відповідача яким вносились зміни до Рішення сесії Ржищівської міської ради Київської області від 24 травня 2019 року №2055-69-07 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 », шляхом виключення п.2 даного рішення. Проте, інформації щодо прийняття за основу проект рішення №22 ні відповідачем, а ні позивачем до суду не надано.
Суд не погоджується з твердження відповідача яке зазначено у відзиві, що прийняте Ржищівською міською радою Київської області рішення від 29 травня 2019 року №2055-69-07 не має обмеженого строку дії, воно лише пропонує Позивачу виготовлений проект землеустрою подати на затвердження Ржищівській міській раді протягом одного року, оскільки як окремий цей пункт рішення, так і все рішення в цілому, яке являє собою індивідуальний Акт органу місцевого самоврядування, котрий згідно вимог частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», являється обов'язковим для виконання громадянином, який постійно або тимчасово проживає на відповідній території. Також ця норма відображена у статті 86 чинного Регламенту Ржищівської міської ради VIII скликання.
Зважаючи на вимогу вказаного пункту 2 Рішення (Виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати на розгляд та затвердження Ржищівської міської ради не пізніше, як через 1 (один) рік) він носить ніяк не рекомендаційний (чи у вигляді пропозиції) характер, а являється вимогою органу місцевого самоврядування, котрою обмежується строк дії вище вказаного рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача привести у відповідність рішення Ржищівської міської ради Київської області №2055-69-07 від 24.05.2019 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » до вимогам ст.22 Закону України «Про землеустрій», виключивши з нього пункт 2 даного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ржищівської міської ради Київської області від 02 липня 2021 року №683-11-08.
Зобов'язання Ржищівську міську раду Київської області привести у відповідність рішення №2055-69-07 від 24.05.2019 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » до вимогам ст.22 Закону України «Про землеустрій», виключивши з нього пункт 2 рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Ржищівської міської ради Київської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.