27 лютого 2023 року Справа № 280/430/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2),в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення №084050012376 від 06.10.2022 відповідача 1 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за ст.14 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з дати звернення 27.09.2022;
2) зобов'язати відповідача 2 призначити пенсію позивачу за ст.14 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з дня звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 27.09.2022, зарахувавши до пільгового стажу період його роботи з 11.04.1996 по 21.08.1999 на посаді пресувальника в Приватному акціонерному товаристві «Український графіт» в виробництві вуглецевих матеріалів, мас і виробів із них;
3) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Зубенком О.А., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1109697 від 06.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач отримав відмову з огляду на відсутність достатнього пільгового стажу, визначеного статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи з 11.04.1996 по 21.08.1999 на посаді пресувальника в Приватному акціонерному товаристві «Український графіт» в виробництві вуглецевих матеріалів, мас і виробів із них. Дії відповідача щодо не зарахування вказаного періоду роботи представник позивача вважає протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на належне соціальне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
07.02.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5501), в якому представник відповідача 2 зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчинено жодних протиправних дій чи бездіяльності щодо непризначення пенсії. Представник відповідача 2 зазначає, що позивач у період часу з 11.04.1996 по 03.01.1998, з 04.01.1998 по 21.08.1999 працював на посадах, передбачених Списком 1, тому підстави для врахування зазначених періодів роботи на посаді пресувальника електродної продукції до пільгового стажу за ч. 3 ст.114 № 1058 відсутні. При чому, через відсутність даних про результати атестації пільговий стаж за Списком № 1 враховано за період з 11.04.1996 по 12.07.1999. Крім того, представник відповідача 2 акцентує увагу на виключному повноваженні пенсійного органу виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам. Враховуючи зазначене, представник відповідача 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач 1 про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що 27.09.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії за частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана приватним акціонерним товариством «Український графіт», від 13.12.2018 №13/328. Відповідно до змісту зазначеної довідки ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВАТ «Український графіт» в виробництві вуглецевих матеріалів, мас і виробів із них. За період з 11.04.1996 по 03.01.1998 позивач працював на посаді пресувальника електродної продукції змішувально-пресового цеху №1, що передбачена Списком 1 розділ VII підрозділ 8а код 1071000а-17136. За період з 04.01.1998 по 21.08.1998 позивач працював на посаді пресувальника електродної продукції змішувально-пресового цеху №2, що передбачена Списком 1 розділ VII підрозділ 8а код 1071000а-17136 (а.с.16).
Згідно з довідкою від 16.09.2022 №13/173 на підставі рішення загальних зборів ВАТ «Укрграфіт» від 19.04.2012 Відкрите акціонерне товариство «Український графіт» перейменоване з 26.04.2012 на Публічне акціонерне товариство «Український графіт» (ПАТ «Укрграфіт») - наказ №82 від 26.04.2012. Крім того, на підставі рішення загальних зборів ПАТ «Укрграфіт» від 25.04.2017 Публічне акціонерне товариство «Український графіт» перейменоване з 10.05.2017 на Приватне акціонерне товариство «Український графіт» (ПрАТ «Укрграфіт») - наказ №98 від 26.04.2012 (а.с.17).
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 11.04.1996 по 21.08.1999 працював у ВАТ «Український графіт», а саме наявні такі записи: 11.04.1996 - прийнятий до змішувально-пресового цеху №1 пресувальником електродної продукції (наказ №226 від 09.04.1996); 04.01.1998 - переведений до змішувально-пресового цеху №2 пресувальником електродної продукції (наказ №3 від 04.01.1998); 08.10.1998 - присвоєно 3 розряд пресувальника електродної продукції змішувально-пресового цеху №2 (наказ №564 від 08.10.1998); 21.08.1999 - звільнений за особистим бажанням (наказ №370 від 20.08.1999) (а.с.14-15).
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №084050012376 від 06.10.2022. Зокрема, зазначено, що вік заявника - 46 років 1 місяць 10 днів, страховий стаж особи становить 30 років 8 місяців 24 дні. Пільговий стаж становить 26 років 17 днів; за Списком №1 - 3 роки 3 місяці 2 дні та згідно частини 3 статті 114 - 22 роки 9 місяців 15 днів. При цьому, відповідно до змісту рішення за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди роботи. Коментарем до рішення вказано відсутність необхідного пільгового стажу на підземних роботах 25 років як підставу для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.12).
До рішення наданий розрахунок періодів за формою РС-право, згідно з яким, до пільгового стажу за Списком №1 не зарахований період роботи з 13.07.1999 по 21.08.1999 (а.с.13).
Не погодившись з діями відповідача щодо неврахування при розрахунку пенсії до пільгового стажу період роботи з 13.07.1999 по 21.08.1999 та відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Стаття 114 Закону № 1058-IV врегульовує питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
У відповідності до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті
Аналогічні норми права щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах містяться і в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII).
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за результатом розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії керівником органу, що призначає пенсію приймається відповідне рішення.
Як встановлено судом, звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у відповідності до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову з огляду на відсутність достатнього пільгового стажу.
При цьому, зі слів відповідача 2 до пільгового стажу позивача за Списком №1 відповідачем 1 не зараховано період роботи з 13.07.1999 по 21.08.1999 через відсутність даних про результати атестації.
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383)
Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
За пунктом 10 такого Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.
Більш того про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №1 та №2 записами у трудовій книжці наголосив Верховний Суд у постановах від 31.07.2018 у справі №415/760/17, від 31.07.2018 у справі №486/1080/16-а, від 31.07.2018 у справі №235/1112/17.
Отже, за наявності належно оформлених записів у трудовій книжки та підтвердження стажу роботу, що дає право на пільгову пенсію, неможливо спростовувати факт наявності у позивача стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пільгової пенсії
Як слідує з трудової книжки позивача, копія якої міститься в матеріалах справи, з 11.04.1996 по 21.08.1999 він працював пресувальником електродної продукції у ВАТ «Український графіт». Водночас відповідно до наданої довідки від 13.12.2018 №13/328 у період з 11.04.1996 по 03.01.1998 та з 04.01.1998 по 21.08.1999 ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВАТ «Український графіт» на виробництві вуглецевих матеріалів, мас і виробів із них за професією пресувальника електродної продукції. При чому період роботи з 11.04.1996 по 03.01.1998 підтверджений наказами про результати атестації робочих місць №288 від 13.07.1994 (реєстраційний №3-00036-3 від 07.06.1996), листом Головного Управління праці та соціального захисту населення №06/1-52 від 30.05.2007 про продовження строку дії наказу №288 від 13.07.1994; №343 від 13.08.1998 (реєстраційний №3-00036-3 від 28.08.1998), листом Головного Управління праці та соціального захисту населення №06/1-43 від 18.04.2007 про продовження строку дії наказу від 13.08.1998. Період роботи з 04.01.1998 по 21.08.1999 підтверджений наказами про результати атестації робочих місць №288 від 13.07.1994 (реєстраційний №3-00036-3 від 07.06.1996), листом Головного Управління праці та соціального захисту населення №06/1-52 від 30.05.2007 про продовження строку дії наказу №288 від 13.07.1994; №363 від 26.07.2000 (реєстраційний №ІІ-6-00526-3 від 07.08.2000).
Отже, факт працевлаштування позивача у ВАТ «Український графіт» за вищевказаною посадою підтверджено відповідними записами трудовій книжці, що є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а також вищевказаною довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2018 №13/328.
Щодо неврахування періоду з 13.07.1999 по 21.08.1999 через відсутність даних про результати атестації суд вказує на таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Суд наголошує, що атестація праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача 1 не було правових підстав відмовляти позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 13.07.1999 по 21.08.1999 з підстав відсутності даних щодо атестації робочих місць.
Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Суд зазначає, що позивачем під час звернення за призначенням пенсії була надана довідка від 13.12.2018 №13/328, зміст якої раніше було частково викладено судом, та відповідно до якої професія позивача (пресувальник електродної продукції) передбачена Списком №1 розділу VII підрозділу 8а, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994. Зазначена довідка містить усю необхідну інформацію, яка у повному обсязі підтверджує факт роботи позивача повний робочий день на роботах, що передбачені Списком №1 у період з 11.04.1996 по 21.08.1999.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому відповідачем 1 протиправно не враховано до пільгового стажу весь період роботи з 11.04.1996 по 21.08.1999 за Списком №1, відтак спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №084050012376 від 06.10.2022 не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, зарахувавши період роботи з 11.04.1996 по 21.08.1999 до пільгового стажу, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Водночас Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці. Повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.
Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 11.04.1996 по 21.08.1999.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Квитанцією від 06.01.2023 ID 2461-6852-0885-0624 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 073,60 грн. (а.с.9). За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1 073,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Рівненській області №084050012376 від 06.10.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2022 про призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 11.04.1996 по 21.08.1999.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.Борисенка Олександра, буд.7; код ЄДРПОУ 21084076.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.02.2023.
Суддя К.В.Мінаєва