27 лютого 2023 року Справа № 280/84/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи водієм у Пологівському районному споживчому товаристві Запорізької області за період з 14.03.1983 по 16.08.1996 та призначити пенсію позивачу за віком з 27.11.2022.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що з 14.03.1983 по 16.08.1996 працював водієм у Пологівському районному споживчому товаристві Запорозької області, а надалі до лютого 2022 року працював головою споживчого товариства «Аверс». Вказує, що після початку російської агресії разом із сім'єю виїхав з м. Пологи Запорізької області до м. Запоріжжя, взявши, при цьому, лише ті документи, які були вдома. Стверджує, що з інформації містян, якi залишились в м. Пологи i з якими підтримує телефонний зв'язок, відомо, що офісне приміщення СТ «Аверс» попало під артилерійський обстріл i зруйноване, ймовірно знищена й його трудова книжка. Пояснює, що керівник Пологівського районного споживчого товариства Запорізької області видав довідку за вказаний період роботи, оскільки він обізнаний про роботу позивача водієм в райспоживтовариствi i має архівні документи, зокрема розпорядження про прийняття на роботу працівників i звільнення з роботи та в доводці послався на відповідні розпорядження про прийняття на роботу та звільнення з роботи (№ 27 від 11.03.1983 та №153 від 16.08.l996). На думку позивача, викликає подив посилання працівників пенсійного фонду на те, що ним не надано акт перевірки достовірності довідки № 7 від 08.11.2022 Пологівського районного споживчого товариства Запорізької області, оскільки якщо поставлено довідку під сумнів, то саме працівники пенсійного фонду зобов'язані перевірити довідку i скласти відповідний акт перевірки.
Ухвалою судді від 09.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 23.01.2023 надіслав на адресу суду відзив (вх. №3641), у якому зазначає, що 28.11.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорозькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зауважує, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 19 poків 10 місяців 12 днів, до страхового стажу не зараховано періоди: з 14.03.1983 по 16.08.1996 згідно з доводкою №7 від 08.11.2022, оскільки до документів не додано трудову книжку або акт перевірки достовірності цих даних; з 24.06.1998 по 19.05.1999 згідно з архівною доводкою центру зайнятості, оскільки відсутні номер реєстрації i дата видачі довідки. З огляду на вказане, рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 05.12.2022 №084750008388 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
23.01.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №3489), у якій додатково вказує, що оскаржене рішення управління прийняло без врахування тих обставин, якi склались на час збирання та подання документів для призначення пенсії в місці постійного проживання позивача та знаходження документів, що підтверджують наявний в трудовий стаж: в м. Пологи Запорозької області, яке внаслідок війни окуповане військами загарбника- російської федерації.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває з 09.04.2022 на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району, як внутрішньо переміщена особа згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», про що свідчить довідка від 09.04.2022 №2303-5000884456. Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , проте тимчасово переміщена в АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки № 7 від 08.11.2022, виданої головою Пологівського районного споживчого товариства Запорізької області, позивач з 14.03.1983 (розпорядження № 27 від 11.03.1983) по 16.08.1996 працював водієм у Пологівському районному споживчому товаристві Запорозької області. Звільнений 16.08.1996 за переводом до АП «Універсал» (розпорядження №153 від 16.08.1996).
28.11.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Однак, позивач отримав рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.12.2022 №084750008388 згідно з п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного стажу 29 років, наявність якого дає право на пенсію за віком. Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 19 poків 10 місяців 12 днів, до страхового стажу не зараховано періоди: з 14.03.1983 по 16.08.1996 згідно з доводкою №7 від 08.11.2022, оскільки до документів не додано трудову книжку або акт перевірки достовірності цих даних; з 24.06.1998 по 19.05.1999 згідно з архівною доводкою центру зайнятості, оскільки відсутні номер реєстрації i дата видачі довідки.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком ( пункт 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV).
Статтею 26 Закону №1058-ІV визначені умови призначення пенсії за віком.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Тобто, Законом № 1058-ІV передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, (далі - Порядок № 22-1), зокрема, заява про перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
В силу пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі (абзац 4 пункту 1.9 розділу І Порядку).
Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі також - Порядок № 637).
Абзацом другим пункту 1 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 109 від 30.01.2019 Порядок №637 доповнено пунктом 17-1 наступного змісту: "у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики".
При цьому, згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається законодавче запровадження механізму підтвердження трудового стажу у випадку відсутності трудової книжки або виявлення в ній окремих недоліків задля чого органам Пенсійного фонду надано право проводити опитування свідків (не менше двох). При цьому вказаним Порядком запроваджено два відмінні варіанти підтвердження стажу: перший - безпосередньо органом Пенсійного фонду на підставі норм пунктів 17, 18 Порядку, та другий - у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 17-1 вказаного Порядку та у випадках призначення пільгових пенсії).
Так, разом із заявою про призначення пенсії за віком позивач не надавав пенсійному органу свою трудову книжку, посилаючись на її відсутність.
Враховуючи вище наведене нормативно-правове обґрунтування, підтвердження зарахування стажу позивача у випадку відсутності трудової книжки здійснюється безпосередньо органом Пенсійного фонду на підставі норм пунктів 17, 18 Постанови №637, в той час як вимога відповідача надати акт перевірки достовірності даних, є протиправною та такою, що виходить за межі його повноважень.
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме орган, що призначає пенсію, надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Таким чином, для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений певний алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачений останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника
Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз'яснень, не пропонував в рамках наданих повноважень можливість виклику до пенсійного органу свідків.
Отже, спірне рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 05.12.2022 №084750008388, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, прийнято необґрунтовано та нерозсудливо. Відтак, позовні вимоги про визнання цього рішення протиправним та його скасування слід задовольнити.
Разом із цим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи водієм у Пологівському районному споживчому товаристві Запорізької області за період з 14.03.1983 по 16.08.1996 та призначити пенсію позивачу за віком з 27.11.2022 суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Пунктом 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком, передбачено пунктом 2.1 Порядку № 22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку № 22-1).
Згідно з положеннями пункту 4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Суд зазначає, що у розумінні Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1, пенсія призначається за результатами розгляду і аналізу всіх наданих документів, у разі дотримання особою всіх умов призначення пенсії, зокрема, щодо стажу та пенсійного віку тощо.
Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав (постанова Верховного Суду від 21.07.2020 по справі №823/176/17).
Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець.
Таким чином, дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб'єкту.
Крім того, суд наголошує, що засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Відповідно до положень частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Оскільки питання призначення/перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача та приймаючи до уваги, що відповідачем не було надано належної оцінки документам, наданим позивачем при зверненні із заявою, суд дійшов висновку, що для належного способу захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на підставі усіх документів, виданих за місцем роботи та опитуванням свідків, за наслідками чого прийняти відповідне рішення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області, яким прийняте протиправне рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область., м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.12.2022 № 084750008388 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак