28 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/29682/22
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-231894-51 від 26.02.2021 зі сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування у сумі 29340,74 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до пункту 9-15 розділу VIIІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки, штрафних санкцій та пені, нараховані за період з 01.01.2017, підлягали списанню. З цих підстав просить суд визнати спірну вимогу протиправною та скасувати його.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надав відзив на позов, в якому просить у позові відмовити. Зазначає, що на законодавчому рівні було надано право платникам на списання нарахованого, але не сплаченого єдиного внеску за період 2017 -2020 роки у спеціально визначеному порядку. Проте, заява на списання вищевказаної заборгованості від позивача до відповідача - ГУ ДПС в Житомирській області не надходила. Отже, враховуючи викладене, позивач зобов'язаний сплатити єдиний соціальний внесок за період 2018 - 2020 років.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно реєстраційних даних картки особового рахунку автоматизованих інформаційних систем, 21.11.2012 позивачем було здійснено державну реєстрацію, як фізичної особи - підприємця (загальна система оподаткування).
26.02.2021 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-231894-51 зі сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування у сумі 29340,74 грн.
08.11.2022 до Єдиного державного реєстру внесено запис про Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.
Вважаючи таку вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9, ч. 1 ст. 7 , ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
З 01.01.2017 відповідно до Закону України, зокрема від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Так, згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб які провадять незалежну професійну діяльність нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Також, відповідно до п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок №435), з 01.08.2018 у редакції наказу Мінфіну від 15.05.2018 №511 (далі - Порядок №511), зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі на спрощеній системі оподаткування, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі - Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, до 01.08.2018 за формою таблиці 1 додатка 5 до Порядку №435 (для загальної системи оподаткування), за формою таблиці 2 додатка 5 до Порядку №435 (для спрощеної системи оподаткування) та починаючи з 01.08.2018 за формою таблиці 1 додатка 5 до Порядку №511 (фізичні особи - підприємці, у тому числі на спрощеній системі оподаткування). З 01.01.2021 подається "Податковий розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску", за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 (далі - Наказ № 773).
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. ( ч.11 ст. 9 Закону №2464-VI)
Відповідно до п. 1, абз. 2 п. 2, п. 3 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
З аналізу змісту вищенаведених норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов'язок суб'єктів господарювання сплачувати єдиний внесок та визначено граничні строки його сплати.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
26.02.2021 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-231894-51 зі сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування у сумі 29340,74 грн.
Зокрема, відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" обліковується заборгованість, яка виникла за рахунок нарахувань:
-за січень-березень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.04.2018;
-за квітень-червень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.07.2018;
-за липень-вересень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.10.2018;
-за жовтень-грудень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 21.01.2019;
-за січень-березень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019;
-за квітень-червень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2019;
-за липень-вересень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 21.10.2019;
-за жовтень-грудень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 20.01.2020.
З огляду на звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень та травень 2020 року позивачу - ФОП ОСОБА_1 було централізовано нараховано єдиного внеску:
-за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020;
-за червень 2020 року на суму 1039,06 грн. по терміну сплати 20.07.2020;
-за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн. по терміну сплати 19.10.2020;
-за жовтень-листопад 2020 року на суму 2200,00 грн. по терміну сплати 19.01.2021.
Отже, станом на 30.11.2020 за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 29 340,74 грн.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність вимоги, вказує на те, що відповідно до пункту 9-15 розділу VIIІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки, штрафних санкцій та пені, нараховані за період з 01.01.2017 по 01.12.2022, підлягали списанню. Організація процедури списання суми боргу покладається на відповідача.
Враховуючи підстави позову, суд критично оцінює доводи позивача, з огляду на наступне.
13.05.2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" за №592-IX. Цей Закон набирав чинності з 01.01.2021, крім п.5 розділу І цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме - 03.06.2020.
Так, у відповідності до п. 5 розділу 1 Закону України від 13.05.2020 №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ) внесені зміни до ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внесені зміни у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення", зокрема:
Згідно з пункту 9-15 Розділу VIII Закону №2464-VI (у редакції станом на момент прийняття Закону), підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Станом на момент винесення спірного рішення п.9-15 передбачав:
Відповідно вимог пункту 9.15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, у тому числі зі змінами, внесеними від 04.12.2020 № 1072-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 01 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у п.4 ( крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п.5 (особам, які провадять незалежну професійну діяльність), частини першої ст. 4 Закону № 2464, за період з 01 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:
а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у періоді з 01 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до контролюючого органу - звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;
б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у періоді з 01 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (особи, які провадять незалежну професійну діяльність), - до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2464 за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Аналіз вищенаведених норм пунктів 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI дозволяє визначити коло осіб, на яких поширює свою дію вказана норма, порядок та умови подання відповідної заяви про списання недоїмки за період з 01.01.2017 до 01.01.2021, алгоритм дій податкового органу при розгляді такої заяви, вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви, а також наслідки прийняття рішення про списання податкового боргу.
Зі змісту наведених норм, слідує, що обов'язковою умовою для здійснення списання суми недоїмки, штрафу та пені по єдиному внеску є подання платником податків заяви про таке списання, а фактичне списання заборгованості здійснюється контролюючими органами після проведення камеральної перевірки, за результатами якої приймається рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Зважаючи на викладене, на законодавчому рівні було надано право платникам на списання нарахованого, але не сплаченого єдиного внеску за період 2017 -2020 роки за визначеною законом процедурою.
При цьому, суд звертає увагу, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази звернення позивача з відповідною заявою про списання суми боргу до контролюючого органу. Протилежного позивачем не доведено.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що організація процедури списання суми боргу покладається на відповідача, оскільки саме платник податків повинен вчинити визначені законом дії та ініціювати питання списання недоїмки зі сплати ЄСВ.
Таким чином, доводи позивача у цій частині суд вважає безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.12.2022 у справі № 826/9661/17.
Зазначеної позиції також підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.02.2023 у справі 240/35302/21, від 15.02.2023 у справі № 600/308/22-а
Що стосується доводів позивача про несвоєчасне винесення вимоги про сплату боргу з ЄСВ.
Відповідно до п.3 Порядку №449 (в редакції на момент винесення спірної вимоги) податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Недоїмка зі сплати ЄСВ сформована станом на 30.11.2020. Зміна суми єдиного внеску відбулася починаючи з січня 2020. Зокрема, за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020; за червень 2020 року на суму 1039,06 грн. по терміну сплати 20.07.2020; за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн. по терміну сплати 19.10.2020.
Останній внесок за жовтень-листопад 2020 року підлягав сплаті до 19.01.2021.
Проте, податкова вимога винесена 26.02.2021.
В контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.
Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Недотримання контролюючим органом строку направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) не може мати наслідком скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки само по собі направлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу з порушенням встановленого строку, не звільняє платника від обов'язку сплатити борг з єдиного внеску.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року в справі № 817/1061/17.
Крім того, суд зазначає, що ні Закон № 2464-VI ні Інструкція № 449 не визначають наслідків пропуску визначеного пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 строку.
Отже, що несвоєчасне винесення вимоги про сплату боргу з ЄСВ не спростовує факту його несплати у визначені строки та не позбавляє платника податків обов"язків такої сплати.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування спірної вимоги, з наведених представником позивача підстав, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог ст.9 КАС України суд розглядає спір в межах доводів сторін. Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень доведено суду правомірність спірної вимоги, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир, 10003. ЄДРПОУ 44096781), про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос