28 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/24710/22
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особа-підприємець ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову №309902 від 13 вересня 2022 року Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування адміністративно- господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Аргументуючи позовні вимоги зазначає, що відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена з порушенням діючого законодавства та безпідставно. Зазначає, що є фізичною-особою підприємцем у сфері надання художніх послуг та не являється автомобільним перевізником. Вказує, що є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ 814, д.н НОМЕР_1 , який ним в господарській діяльності не використовується та 25.07.2022 був переданий не в комерційних цілях знайомому ОСОБА_2 , який використовував вказаний автомобіль для власних потреб. Відмічає, що з ОСОБА_2 у трудових відносинах не перебуває. Наголошує, що оскаржувана постанова за результатами здійсненої перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, винесена посадовою особою з підстав порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (відсутністю протоколу технічного стану транспортного засобу). При цьому, позивач пояснює, що станом на 25.07.2022, у зв'язку із російською агресією, а також по причині не використання зазначеного авто, не встиг оновити протокол технічного стану транспортного засобу, а попередній протокол технічного стану закінчився на початку липня 2022 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику ) учасників справи.
28.11.2022 до суду від представника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, відділ) надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, оскільки орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством. Обґрунтовуючи свою правову позицію, представник відповідача звертає увагу суду, що водієм транспортного засобу, що перевірявся, на вимогу перевіряючих осіб, надано лише видаткову накладну від 25.07.2022 № 25, про що зазначалося у акті перевірки. Товарно-транспортна накладна від 25.07.2022 №1 на момент перевірки була відсутня, а надана разом з поясненнями на розгляд справи про порушення, у зв'язку із чим до адміністративно-господарської відповідальності притягнуто саме ФОП ОСОБА_1 . Крім того, вказує, що під час перевірки, у зв'язку із відсутністю протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, працівниками поліції винесено постанову серії БАБ № 007069 від 26.07.2022 про накладення адміністративного стягнення та притягнуто водія ОСОБА_2 за виявлені порушення до відповідальності.
07.12.2022 від позивача надійшла на відзив відповідь, в якій зазначає, що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником, а отже не може бути суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вважає, що відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
30.01.2023 до суду подано клопотання про забезпечення позову у спосіб зупинення дії постанови, яке ухвалою суду від 31.01.2023 повернуто заявнику без розгляду.
07.02.2023 позивач повторно подав до суду клопотання про забезпечення позову у спосіб зупинення дії постанови, у задоволенні якого ухвалою суду від 09.02.2023 відмовлено.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Одночасно з працівниками поліції 26.07.2022 о 13 год. 35 хв. на підставі направлення на рейдову перевірку № 004338 від 24.07.2022 інспектором відділу державного нагляду у Хмельницький області перевірено автомобіль MERCEDES-BENZ 814, д.н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої, уповноваженими особами відповідача складено акт №321454 від 26.07.2022.
За змістом акту, посадовими особами відповідача виявлено порушення, зокрема відсутність під час перевірки документів визначених статтями 39-48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема: протокол перевірки технічного стану транспортного засобу та товарно-транспортної накладної.
На підставі даного акту перевірки, начальником відділу державного нагляду Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області Миколою Грибаном складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.09.2022 за №309902, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив таку у досудовому порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті, втім оскаржувану постанову першим заступником голови залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, що слугувало зверненню позивача за судовим захистом із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
За змістом статей 238, 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф. Відповідно до частини першої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - №2344-ІІІ), є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Отже, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб'єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець.
За змістом ч. 7 ст. 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п. 4 Положення №103, основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Підпунктами 2, 19, 29 п. 5 відповідного Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Абзацом 1 п. 8 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Даний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що:
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Абзацом 1 ст. 39 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до п. 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з п. 27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
З аналізу зазначених норм встановлено, що розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт передує повідомлення суб'єкта господарювання про час та місце такого розгляду.
При цьому п.п.25-26 Порядку №1567 встановлює, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання (натомість, право розгляду справи без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання надає неявка такої особи за умови її належного повідомлення про час та місце розгляду справи) та не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Таким чином, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу).
Як свідчать матеріали справи, посадовими особами відділу державного нагляду у Хмельницькій області 26.07.2022 виявлено порушення вимог ст.39-48 Закону № 2344-III, про що складено відповідний акт. Справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем призначено до розгляду на 30.08.2022, про що належним чином повідомлено позивача (що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трекінг номером 1001431025574). Розгляд вказаної справи, у зв'язку із отриманням від позивача листа від 25.08.2022, посадовими особами відповідача відкладено на 13.09.2022 та за результатами її розгляду прийнято уповноваженою особою відповідача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень дотримано порядок розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. У ході судового розгляду, не встановлено процесуального порушення процедури здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, що може бути самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.
Щодо суті виявленого порушення суд вважає за необхідне вказати наступне.
Так, статтею 48 Закону №2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік; чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
За п. 1 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 2 Переліку).
Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, (далі - Правила №363) товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1. Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до пункту 11.3. Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Згідно з пунктом 11.4. Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Відповідно до пункту 11.5. Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Таким чином, за положеннями Закону №2344 та Правилами № 363, товарно-транспортна накладна є єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 за здійснення перевезення за відсутності документів визначених ст.39-48 Закону №2344, зокрема: товарно-транспортної накладної та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, який би свідчив про проходження обов'язкового технічного контролю у встановлений термін.
Так, в обґрунтування своєї позиції, позивач пояснює, що 25.07.2022 автомобіль, який слугував об'єктом перевірки посадовими особами відповідача, передав знайомому на його прохання, у користування для власних потреб на кілька днів, при цьому наголосив, що у будь яких трудових правовідносинах з гр. ОСОБА_2 , не перебуває. Разом з тим, зауважив, що автомобіль який підлягав перевірки, у господарській діяльності не використовував.
За матеріалами справи відслідковується, що під час перевірки водієм транспортного засобу надано перевіряючим видаткову накладку №25 від 25.07.2022.
Товаро-транспортна накладна № 1 від 25.07.2022 надана позивачем до відповідача разом з поясненнями на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за змістом якої перевізником, водієм, вантажовідправником, вантажоодержувачем значиться ОСОБА_2 , тобто особа, якій належить транспортний засіб (позивач), не являвся перевізником у даних спірних правовідносинах.
З огляду на вищевикладені норми та встановлені факти, слід відмітити, що існують виключення в разі перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб. При цьому, товарно-транспортна накладна суб'єктом господарювання повинна бути обов'язково оформлена, при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом на договірних умовах. У даному випадку, транспортний засіб передано позивачем ОСОБА_2 для використання його у власних потребах, а не для здійснення господарської діяльності.
Таким чином, з огляду на положення Закону № 2344-ІІІ та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, суд вважає, що позивач в спірних правовідносинах не виступав, як суб'єкт господарювання, яким порушено правила здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту, що у свою чергу свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу передбаченого ст.60 Законом № 2344-ІІІ. Доказів зворотнього представником відповідача, у порушення абз.1-2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України не наведено, будь-якого обґрунтування правомірності винесеної постанови, до матеріалів справи не додано.
Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Саме такий підхід значно посилює позиції невладної особи, якій бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень.
В той же час, застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматичного програшного становища у справі, оскільки ця презумпція не є абсолютною.
Щодо відсутності на момент перевірки протоколу технічного стану транспортного засобу, слід зауважити наступне.
Статтею 35 Закону №3353-ХІІ визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
За змістом частини 1 статті 37 Закону №3353-ХІІ забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його.
Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем до матеріалів справи надано Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00926-01114-21 від 03.06.2021 відносно транспортного засобу MERCEDES-BENZ 814, д.н НОМЕР_1 . Відповідно до зазначеного протоколу транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним, черговою датою проходження обов'язкового технічного контролю визначено, не пізніше 03.06.2022. Перевірка транспортного засобу здійснена 27.07.2022. При цьому, позивач не заперечує факт того, що на момент проведення рейдової перевірки було прострочено проведення обов'язкового технічного контролю, однак позивач пояснює, що не встигнув пройти необхідний технічний огляд, у зв'язку із російської агресією та по причині його не використання, в тому числі в господарській діяльності.
Крім того, слід зауважити, що працівниками поліції винесено постанову серія БАБ № 007069 від 26.07.2022, якою накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 340,00 грн за порушення п.п. "б" п.31.3 Правил дорожнього руху (забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю), який сплачений ним про що свідчить квитанція про сплату штрафу, яка міститься в матеріалах справи.
Підсумовуючи зазначене, оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що спірна постанова підлягає скасуванню.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.139 КАС України. Підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, документально підтверджений сплачений судовий збір у сумі 2481 грн. Витрати на правову допомогу не підлягають стягненню, оскільки додатково не визначені представником позивача під час розгляду вказаної справи, крім того, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем не надано будь-яких доказів до матеріалів справи.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан ім. С.П. Корольова, 12, м.Житомир,10014. ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправним та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанову №309902 від 13 вересня 2022 року Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування адміністративно- господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 17000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2481 (дві тисячі вісімдесят одна) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 28 лютого 2023 р.