Справа № 175/2789/22
Провадження № 2/175/832/22
28 лютого 2023 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретареві Бабко-Мала В.В.
за участю відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів -
В вересні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування якого вказала, що 28 серпня 2010 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 , було укладено шлюб, який був зареєстрований у Бабушкінському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції за актовим записом №508.
Від цього шлюбу у них є дві спільні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що на даний момент діти проживають разом з нею за кордоном у Великобританії, з моменту початку повномасштабної збройної агресії Російської федерації проти України.
Шлюб між нею та відповідачем розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року по справі № 202/4872/21.
ОСОБА_2 зазначила що після розірвання шлюбу, діти залишилися проживати разом з нею, спорів про місце проживання дітей у сторін не було, відповідач частково допомагав із утриманням дітей, надавав грошові кошти на їх життя та розвиток.
Тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2500,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини.
Позивач в судове засідання не з'явилась. Представник позивача надала до канцелярії суду заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засіданні з'явився. У відзиві поданому до суду, зазначив, що заперечує проти задоволення позову, та просив витребувати у позивача докази проживання дітей разом з нею.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони проживали в шлюбі.
Також, встановлено, що сторони мають спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що відповідач жодним чином не заперечує проти свого обов'язку як батька, щодо утримання їх спільних із позивачкою дітей.
Відповідно до ч.2 ст.181 Сімейного кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
В ході судового розгляду позивачем не доведено обставини щодо проживання дітей разом із нею та перебуванні на її утриманні. Позивачкою не надано суду жодної довідки, або ж акту про місцезнаходження дітей та проживання дітей разом із нею.
Відповідно до ч. 3. Ст.. 181 Ск України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено проживання дітей із нею.
Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.
Тому як позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову, судові витрати необхідно залишити за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 181 СК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко