Постанова від 13.02.2023 по справі 709/118/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/7/23Головуючий по 1 інстанції

Справа №709/118/21 Категорія: 311000000 Романова О. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

За участю секретарів Чуйко А.В., Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області;

особи, які подали апеляційні скарги - ОСОБА_1 , Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області в особі начальника АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області Б. Диченка

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційні скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року, постановлене під головуванням судді Романової О.Г. у залі № 4 Чорнобаївського районного суду Черкаської області 03.11.2021 року о 10 год. 55 хв., повний текст рішення складений 05 листопада 2021 року,у справі за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати та інших виплат з компенсацією, передбачених премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

2 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати та інших виплат з компенсацією, передбачених премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 16 жовтня 2013 року він працював в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Черкаській області на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров?я, має загальний стаж роботи в даній структурі більше 38 років.

В позові вказується, що за час роботи позивач ОСОБА_1 неодноразово заохочувався, працював сумлінно та професійно. За весь період позивач працював на посадах: шофера Чорнобаївської професійної пожежної частини № 19, заступника начальника ППЧ № 19 по охороні смт. Чорнобай, начальника ППЧ № 19 по охороні смт. Чорнобай, водія автомобіля (пожежної машини) СДПЧ-13 м. Золотоноша. Має статус учасника бойових дій.

23 грудня 2019 року (з подальшими змінами) наказом АРЗ СП Головного управління ДСНС України у Черкаській області № 101 від 23 грудня 2019 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

Проте, на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 57 від 28 травня 2020 року позивача поновлено на посаді.

11 січня 2021 року наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року позивача знову було звільнено у зв'язку з скороченням чисельності працівників.

Позивач вказує, що після винесення рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 в той же день, 21 травня 2020 року прибув до АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, але не був допущений до роботи, як і в послідуючі дні.

Лише 28 травня 2020 року він був викликаний у кабінет по роботі з персоналом, де під тиском, вважає позивач, змушений був підписати наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 57 від 28 травня 2020 року про поновлення його на посаді, який не відповідав змісту рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року.

Згодом, 11 вересня 2021 року та 27 листопада 2021 року позивача ОСОБА_1 безпідставно не було допущено до виїзду на закріпленому за ним службовому автомобілі. Крім цього, службовий автомобіль, за яким був закріплений позивач ОСОБА_1 , було переміщено із АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на територію Управління ДСНС України у Черкаській області, чим було позбавлено позивача можливості виконувати свої посадові обов'язки, посилається ОСОБА_1

26 жовтня 2021 року під грубим тиском, застосовуючи фізичну силу, позивачу було зачитано наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26 жовтня 2020 року про здійснення організаційно-штатних заходів, відповідно до якого ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення з роботи з 28 грудня 2020 року у зв'язку із скороченням чисельності працівників. Підставою наказу відповідачем вказано наказ ДСНС України від 20 травня 2020 року № 303, який, як стверджує позивач, станом на 26 жовтня 2020 року втратив свою силу.

Позивачу ОСОБА_1 були запропоновані наступні вакантні посади: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварій та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, які не є рівнозначними займаній позивачем посаді водія та не відповідають його спеціальності та кваліфікації, мають нижчий посадовий оклад, ніж посадовий оклад водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області.

У позові зазначається, що на момент попередження про наступне вивільнення позивачу ОСОБА_1 було запропоновано лише три вказані вакантні посади, тоді як у відповідача були і інші вакантні посади, зокрема, вільнонаймана посада водія.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем при попередженні про наступне вивільнення не було дотримано норм трудового законодавства, та не було надано переліку всіх вакантних посад.

Позивач 26 жовтня 2020 року не поставив підпису про ознайомлення із наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26 жовтня 2020 року, а лише письмово він зазначив, що надасть письмову відповідь 27 жовтня 2020 року.

27 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 письмово повідомив відповідача про те, що він не згідний з підставами для звільнення, оскільки згідно рішення суду його поновлено на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я.

24 грудня 2020 року, під тиском, а також, проводячи відеофіксацію, на яку позивач не надавав дозволу, ОСОБА_1 було вручено повідомлення, у якому запропоновано позивачу ті ж самі три вищезазначені вакантні посади, які не є рівнозначними посаді водія, яку він займав до звільнення.

Такі дії відповідача призвели до погіршення стану здоров'я позивача ОСОБА_1 , а тому він 27 грудня 2020 року звернувся в приймальне відділення швидкої допомоги, де йому була надана медична допомога. Крім цього, 28 грудня 2020 року позивачу було відкрито лікарняний, про що було повідомлено відповідача. Період тимчасової непрацездатності позивача тривав до 08 січня 2021 року. Позивач зазначає, що погіршення його стану здоров'я сталося внаслідок дій відповідача, тому роботодавець повинен компенсувати йому витрати на придбання ліків та лікарських засобів у розмірі 2887 гривень 41 копійки, згідно квитанцій про сплату коштів за лікування, які ним додано до позовної заяви.

06 січня 2021 року ОСОБА_1 , здаючи до бухгалтерії первинний листок непрацездатності № 558880, у якому було зазначено, що позивач продовжує хворіти, він поцікавився, коли йому будуть виплачені кошти не донарахованої заробітної плати, починаючи з жовтня 2013 року.

У відповідь позивачу було повідомлено, що йому все виплачено та надано довідку по заробітній платі за грудень 2020 року, де було вказано, що ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу, хоча на той час останній перебував у трудових відносинах із відповідачем.

11 січня 2021 року, після виходу на роботу, у зв'язку із закінченням періоду тимчасової непрацездатності, наприкінці робочого дня, в присутності свідків, проводячи відеозйомку, на яку позивач не надавав згоди, ОСОБА_1 було зачитано наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року, яким позивача було звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників.

Ознайомлюючись із вказаним наказом, позивач ОСОБА_1 зазначив, що він не згідний з підставами для звільнення, а також наполягає на письмовому повідомленні про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.

11 січня 2021 року відповідачем було надано позивачу лист про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Проте, ознайомившись із вказаним листом, позивач повідомив відповідача про те, що останнім було проведено не повний розрахунок всіх належних йому сум. Таким чином, відповідач, звільняючи позивача із займаної посади, не провів повного розрахунку, передбаченого ст. 47 КЗпП України, вважає ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вищевикладене, керуючись нормами трудового законодавства України, позивач ОСОБА_1 вказує, що його звільнення із займаної посади на підставі наказу АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року є незаконним та здійснено із порушенням норм КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 вказує також на те, що відповідачем не було здійснено виплату всіх належних йому грошових коштів у день його звільнення, з огляду на наступне.

Після попереднього звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади, яке відбулося у грудні 2019 року (з подальшими змінами), останній у січні 2020 року звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області стосовно порушення відповідачем трудового законодавства, наполягаючи, при цьому, на проведенні повного перерахунку його заробітної плати з 16 жовтня 2013 року по день звільнення ОСОБА_1 .

У березні 2020 року, за результатами відвідування АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області інспектором праці Яворським В. був складений Акт інспекційного відвідування № ЧК 237/1548/АВ від 16 березня 2020 року, відповідно до якого порушень при звільненні позивача із займаної посади, не відбулося.

Всупереч цьому, рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року вказаний Акт інспекційного відвідування оцінено критично та встановлено, що звільнення позивача відбулося із порушенням норм законодавства України.

Крім цього, під час проведення інспекційного відвідування інспектором праці Яворським В., яке відбулося у березні 2020 року, відповідачем не було надано останньому первинних документів, що підтверджують нарахування та виплату заробітної плати позивача ОСОБА_1 з 16 жовтня 2013 року по день звільнення.

Позивач посилається, що в результаті такого відвідування інспектором праці, було винесено припис про усунення виявлених порушень та зобов'язано відповідача надати всі необхідні для аналізу заробітної плати документи у строк до 06 квітня 2020 року.

Проте, у визначений строк необхідні документи відповідачем інспектору праці надано не було, що, на думку, позивача свідчить про затягування часу відповідачем та інспектором праці ОСОБА_2 .

У зв'язку з цим, позивач ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України з питань праці з проханням здійснити перевірку стосовно його незаконного звільнення та наполягав на проведенні перевірки нарахування та виплати заробітної плати позивача з 16 жовтня 2013 року по день звільнення.

У відповідь, у червні 2020 року, за вказівкою та погодженням Державної служби України з питань праці було проведено Управлінням Держпраці у Черкаській області повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) у АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, за результатами якого було виявлено ряд порушень стосовно неправильного нарахування позивачу заробітної плати, не виплати індексації, премії, встановлення занижених посадових окладів у період з 16 жовтня 2013 року по день звільнення.

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці Яворським В. було винесено припис № ЧК 295/1548/АВ/П, яким було зобов'язано відповідача усунути виявлені порушення. Проте, інспектором праці ОСОБА_3 , переважна кількість порушень, зазначена у листі Управління Держпраці у Черкаській області № Г-358/14-01/4211 від 24 червня 2020 року, у припис № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року не була внесена, вважає позивач.

У зв'язку з цим, позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до Управління Держпраці в Черкаській області з відповідним листом. Після його звернення, 13 серпня 2020 року, посадовими особами Управління Держпраці в Черкаській області відбулося контрольне інспекційне відвідування відповідача та був винесений припис про усунення виявлених порушень № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року, яким зобов'язано відповідача у строк до 07 вересня 2020 року усунути виявлені порушення, та виплатити не виплачені позивачу кошти з 16 жовтня 2013 року по день звільнення.

У відповідності до норм чинного законодавства, стан виконання приписів перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання.

Проте, Управлінням Держпраці у Черкаській області у вересні 2020 року не було здійснено перевірки про стан виконання припису, винесеного 13 серпня 2020 року.

У зв'язку з цим, позивач ОСОБА_1 адресував відповідачу письмове звернення, у якому наполягав зробити йому перерахунок, врахувавши виявлені порушення, та виплатити всі належні йому грошові кошти, надати розширену довідку із зазначенням загальної суми не виплачених позивачу коштів у період з 16 жовтня 2013 року по день звільнення. Проте таке звернення позивача залишилось без відповіді.

Після чергових звернень позивача ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Черкаській області про надання інформації стосовно стану виконання приписів, посадовими особами останнього 12 листопада 2020 року було проведено інспекційне відвідування АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області стосовно стану виконання вимог приписів № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року та № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року, за результатами якого повідомлено позивача про те, що при проведенні інспекційного відвідування 12 листопада 2020 року з питань виконання вищевказаних приписів встановлено, що, зазначені у приписах порушення, відповідачем не усунуто та Управлінням Держпраці у Черкаській області направлено відповідні листи т.в.о. начальника АРЗ СП Управління ДСНС України Черкаській області Суку С.А. та начальнику Управління ДСНС України у Черкаській області Данику А.М.

У листопаді 2020 року відповідачем було направлено позивачу лист з додатками, у якому містилася інформація щодо здійснених відповідачем деяких розрахунків за приписами № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року та № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року, в тому числі, і про нараховані суми належні при звільненні 11 січня 2020 року.

Іншим листом відповідачем було надіслано позивачу ОСОБА_1 розрахунково-платіжну відомість з розшифровкою нарахувань та проведених виплат за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року, на основі якої здійснювався відповідачем розрахунок за приписами Управління Держпраці у Черкаській області.

Ознайомившись із вище вказаними листами, позивачем ОСОБА_1 було встановлено, що відповідач не здійснив реального перерахунку коштів, не врахував всіх порушень та не виплатив позивачу належні до сплати грошові кошти, а саме він вважає :

- у період з 2013 року і по березень 2017 року включно відповідачем нараховувався позивачу занижений посадовий оклад, як працівникові 3 тарифного розряду, замість належного посадового окладу працівнику 5 тарифного розряду.

Як наслідок, всі обов'язкові надбавки, які нараховувались на посадовий оклад (надбавки за вислугу років, класність водію, особливі умови оплати праці, процентне співвідношення премії) - виплачувались позивачем у заниженому розмірі. Керуючись розміром посадових окладів (тарифних ставок) за ЄТС на 2014, 2015, 2016, 2017 роки, позивачем вирахувано, що відповідач не в повній мірі здійснив перерахунок належних до виплат позивачу грошових коштів, а саме : відповідачем за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року включно не дорахована та не здійснена виплата в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад в розмірі 6256,84 грн.;

- у зв'язку з тим, що заробітна плата та всі надбавки за період з жовтня 2013 року по березень 2017 року включно нараховувались позивачу по занижених посадових окладах, тому виплата лікарняних, матеріальної допомоги оздоровлення, відпускних, доплати за роботу у нічні, святкові дні нараховувались менші, передбачених, та до даного часу відповідачем не перераховані;

- провівши перерахунок відпускних за вересень 2015 року, жовтень - листопад 2016 року, липень 2017 року, вересень - жовтень 2017 року, позивачем встановлено, що відповідач не виплатив різницю недорахованих коштів відпускних у розмірі 3571,54 грн.;

- провівши перерахунок матеріальної допомоги за вересень - жовтень 2015 року, жовтень 2016 року, позивачем встановлено, що відповідач не виплатив різницю недорахованих коштів матеріальної допомоги у розмірі 260,00 грн.;

- провівши перерахунок лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року, позивачем встановлено, що відповідач не виплатив різницю недорахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця у розмірі 357,50 грн.;

- у порушення норм Податкового кодексу України, будучи учасником антитерористичної операції, знаходячись в зоні АТО у період з 14 грудня 2016 року по 01 лютого 2017 року, з позивача ОСОБА_1 відповідачем було утримано військовий збір, який до часу подання позовної заяви не було йому повернуто, у розмірі 151,04 грн.;

- також відповідачем не було ознайомлено позивача із наказами про проведення відрахування із заробітної плати останнього, згоди на які ним не надавалося - у травні 2017 року у розмірі 540,00 грн., у липні 2019 року у розмірі 1471,55 грн., у серпні 2019 року у розмірі 2392,41 грн.

Відповідачем було здійснено частковий перерахунок коштів, належних до виплати, а саме: перерахунок індексації заробітної плати за період січень 2014 року - грудень 2015 року, перерахунок середньої заробітної плати для обчислення розміру заробітної плати за дні щорічної відпустки за періоди відпусток з 03 липня 2017 року по 16 липня 2017 року, 06 вересня 2017 року по 22 вересня 2017 року, 25 вересня 2017 року - 08 жовтня 2017 року, перерахунок за січень - березень 2017 року, який був здійснений та виплачений відповідачем 04 вересня 2020 року у неповному обсязі. Крім цього, індексація заробітної плати позивача у період 2013 - 2020 років була проведена не у повній мірі та не була виплачена у повному обсязі. Так, відповідачем було здійснено перерахунок індексації заробітної плати за період з січня 2014 року по грудень 2015 року.

Приписами № ЧК 295/1548/АВ/П від 18 червня 2020 року та № ЧК-476/374/АВ/П від 13 серпня 2020 року було встановлено, що у табелях обліку робочого часу за 2017 - 2019 роки виявлено недостовірний облік робочого часу, зокрема, за квітень - червень 2017 року, січень - квітень 2018 року, травень - серпень 2019 року, у зв'язку з чим відповідачем не здійснено доплату позивачу за роботу в нічні та святкові дні у вказані періоди, посилається ОСОБА_1 .

Керуючись Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», враховуючи, що на день звільнення, як 11 січня 2021 року так і на день звільнення 23 грудня 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року) відповідачем не було проведено повного розрахунку із позивачем, ОСОБА_1 просить стягнути із відповідача компенсацію втрати частини доходу та компенсацію, передбачену ст. 265 КЗпП України у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Положенням про преміювання та колективним договором передбачено преміювання до святкових та ювілейних дат, проте всупереч цьому, відповідачем у 2014 - 2016 роках та 2019 році позивачу не було встановлено премію до професійного свята «Дня рятівника», також у 2020 році позивачу не було встановлено премію з нагоди ювілейної дати - 60 років.

Положеннями ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Всупереч цьому при звільненні 11 січня 2021 року та при звільненні 23 грудня 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року), відповідач не здійснив виплату всіх належних позивачу грошових коштів у день звільнення, а тому просить стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що за розрахунком позивача, на день подання позовної заяви становить 146177 гривень 52 копійки.

Позивач вказує, що при звільненні 11 січня 2021 року, відповідачем не була правильно нарахована та виплачена 19 січня 2021 року сума вихідної допомоги та заробітна плата за січень 2021 року, у результаті чого позивачу ОСОБА_1 були нараховані грошові кошти менше на 1399 гривень 30 копійок.

ОСОБА_1 посилається, що у період з 2019 року і по день звільнення (11 січня 2021 року) посадовими особами АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області по відношенню до нього регулярно здійснювався тиск та мобінг, а вищевказані дії, він вважає, призвели до погіршення стану здоров'я позивача, підтвердженням чого є перебування на лікуванні позивача ОСОБА_1 .

Вищезазначене призвело до моральних страждань ОСОБА_1 , тому він був змушений докладати зусиль для організації свого життя та життя родини, у зв?язку з чим позивач просить стягнути із відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 200000 гривень.

На підставі викладеного позивач просив суд :- скасувати наказ, виданий АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я (амбулаторно-поліклінічного відділення) АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача не донараховану заробітну плату в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі, у святкові та нічні години за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року включно у розмірі 6256,84 грн. з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача різницю не донарахованих коштів відпускних за вересень 2015 року, жовтень - листопад 2016 року, липень 2017 року, вересень - жовтень 2017 року у розмірі 3571 гривень 54 копійки з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача різницю не донарахованих коштів матеріальної допомоги за вересень - жовтень 2015 року, жовтень 2016 року в розмірі 260 гривень з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача різницю не донарахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року в розмірі 357 гривень 50 копійок з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача утриманий військовий збір за грудень 2016 року - січень 2017 року в розмірі 151 гривні 04 копійок з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача відраховані кошти із заробітної плати позивача за травень 2017 року в розмірі 540 гривень , липень 2019 року в розмірі 1471 гривні 55 копійок, серпень 2019 року в розмірі 2392 гривень 41 копійки;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача компенсацію за несвоєчасно виплачену не донараховану заробітну плату у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача невиплачену суму індексації заробітної плати за 2013 - 2020 роки;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача, передбачені премії до професійного свята «Дня рятівника» за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, вересень 2020 року у встановлених розмірах;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача, передбачену премію до ювілейної дати в розмірі посадового окладу;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача не донараховану заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 1399 гривень 30 копійок ;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з дня попереднього звільнення - 11 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення);

- зобов'язати АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області відшкодувати майнову шкоду в розмірі 2887 гривень 41 копійки згідно чеків на придбання ліків і лікарських засобів;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 200000 гривень.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 116242 грн. 23 коп. з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов'язкових платежів.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України у Черкаській області подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невірне застосування норм трудового законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач вказує, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не містить ціни, а отже, предмет позову відсутній, вважає скаржник. При цьому, незважаючи на вказане, суд з власної ініціативи визначив суму, яку стягує на користь позивача, а тому суд вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права, вважає відповідач. Вказує, що позивач ОСОБА_1 неправомірно просить стягнути кошти по день ухвалення судового рішення.

В апеляційній скарзі вказується, що судом не було враховано суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, які вже були виплачені позивачу та отримані ним.

Відповідач посилається, оскільки позивач ОСОБА_1 був поновлений на роботі, фактично звільнення не відбулося, а тому відсутні підстави для застосування ст. 117 КЗпП України.

Щодо відшкодування майнової шкоди скаржник вказує на те, що, як на підставу цієї вимоги, позивач посилається на подію, що трапилась 24 грудня 2020 року (пропонування посад), та із затримкою виплати заробітної плати шкоду не пов'язував.

Звільнення ОСОБА_1 визнано законним, пропонування посад 24 грудня 2020 року не є протиправною поведінкою, а тиск і мобінг позивачем суду не доведено.

Погіршення здоров'я ОСОБА_1 не могло статися внаслідок звільнення 11 січня 2021 року, тому що погіршення здоров'я, на яке посилається позивач, сталося до цієї дати. Крім того, у справі відсутні докази, які б свідчили про те, що всі придбані позивачем ліки були призначені йому лікарем та не пов'язані з іншими захворюваннями, які були наявні до звільнення позивача.

Щодо стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що до подання позовних вимог ОСОБА_1 жодного разу не вказував конкретні суми, які, на його думку, не виплачені позивачу. Порядок нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період 2013-2020 років неодноразово перевірялося відділами Держпраці і станом на 12 грудня 2020 року виявлені в ході попередніх перевірок порушення були усунені, відповідач був впевнений у тому, що всі кошти були позивачу виплачені. У своїх зверненнях до відповідача позивач конкретних сум, які, на його думку, позивачу не були сплачені, не вказував, лише зазначав про те, що ОСОБА_1 не здійснено реального перерахунку та не сплачені всі кошти.

Після отримання позовної заяви відповідачем було перевірено додані розрахунки та після отримання у відповідь на запит до позивача банківських розрахунків у найкоротші строки кошти були перераховані. Жодного умислу по невиплаті ОСОБА_1 належних йому сум у відподповідача не було.

12 січня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу АРЗ СП ГУ ДСНС України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , вказує, що доводи апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України у Черкаській області є незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач вказує, щопри звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, не повідомлено про всі нараховані суми належні при звільненні, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Незаконні дії відповідача, постійні стреси, тиск та мобінг по відношенню до позивача негативно впливали на його самопочуття, заподіяли моральні страждання.

Рішення суду АРЗ СП ГУ ДСНС оскаржується в частині задоволених позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 скористався правом на апеляційне оскарження, та оскаржив рішення суду в апеляційному порядку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 вказує, що вважає рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.11.2021 року в окремих частинах щодо відмови йому у задоволенні позовних вимог винесене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом всіх фактичних обставин справи, їх не дослідження, не надання їм належної оцінки, при цьому, суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи.

ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.02.2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було вказано про те, що «позовна заява відповідає ст.ст. 175-177 ЦПК України, підстави визначені ст.ст. 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

На думку скаржника, висновки суду першої інстанції суперечать вимогам чинного трудового законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Твердження відповідача, що ніби - то ще в 2019 році посада позивача водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я АРЗ СП була вилучена із штату № 25/82 АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, не думку скаржника, є досить помилковим.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не були враховані усні та письмові пояснення, в яких позивач звертав увагу на те, що відповідно до Статуту АРЗ СП у ДСНС України у Черкаській області, зокрема у п. 1.6 даного Статуту вказано, що дислокацію, організаційну структуру, штат Загону за поданням його начальника (тобто безпосередньо начальника АРЗ СП) та погодженням з Управлінням ДСНС України у Черкаській області та із зацікавленими структурними підрозділами ДСНС України лише потім затверджує Голова ДСНС України. Затвердження штату відбувається за поданням відповідача.

На думку скаржника ОСОБА_1 , відповідач навмисно змінює назву пункт охорони здоров'я на назву амбулаторно-поліклінічне відділення АРЗ СП Головного управління ДСНС України в Черкаській області, щоб скоротити посади.

Скаржник акцентує увагу на нормі чинного законодавства, де зазначено, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на різнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду.

ОСОБА_1 зазначає той факт, що звільнення його було незаконне підтверджується рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року та постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, постановою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.04.2021 року.

Твердження відповідача, що ніби - то після поновлення на роботі позивач ОСОБА_1 став «позаштатним працівником» - не відповідає дійсності так, як після поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я, відповідач не укладав з позивачем жодного трудового договору.

Однак, після поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я АРЗ СП управління ДСНС України в Черкаській області позивачу виплачувались заробітна плата, як було встановлено судом « у розмірі, який відповідає розміру заробітної плати, визначеної штатним розписом для працівнику, який займає посаду водія, з відповідними доплатами», надавалась та виплачувались матеріальна допомога на оздоровлення, відпустки та додаткові відпустки згідно із п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за заявами позивача, в яких він зазначав займану посаду водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, попереджаючи ОСОБА_1 про можливе вивільнення, останній неодноразово вимагав відповідача надати штат, щоб позивач міг вибрати собі посаду, проте штат відповідач не надав, проігнорувавши вимоги позивача.

Про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від запропонованих посад , позивачем зазначено не було, а так, як ОСОБА_1 не було запропоновано рівнозначну посаду, не всі посади були вказані в наданому переліку, враховуючи, що наказ ДСНС України від 20.05.2020 року № 303, яким керувався відповідач станом на день попередження стосовно здійснення організаційно-штатних заходів втратив свою силу, та жодного відношення у жовтні 2020 року до проведення організаційно-штатних заходів не мав, то він 27 жовтня 2020 року, враховуючи вищезазначене, письмово зазначив про те, що ОСОБА_1 не згідний з підставами для звільнення, згідно рішення суду є поновлений на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що відповідач незаконно, звільняючи позивача 23 грудня 2019 року позбавив ОСОБА_1 можливості дізнатися у день звільнення про проведення розрахунку при звільненні, чи здійснено нарахування та виплату всіх суми, що належить від роботодавця, так як лише в листопаді 2020 року листом № 829/01-03 від 12.11.2020 року з додатками позивача було ознайомлено про деякі нараховані відповідачем суми належні ОСОБА_1 при звільненні 11 січня 2020 року та здійснений відповідачем деякий розрахунок за приписами.

ОСОБА_1 вказує, що, звільняючи його 11.01.2021 року, відповідачем не був виплачений позивачу в повній мірі середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку при попередньому незаконному звільненні з 23.12.2019 року подальшими змінами з 11.01.2020 року). Відповідач безпідставно проігнорував звернення позивача, зокрема, чергове звернення до АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області № 976/01-03 від 24.12.2020 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення 200000 грн. моральної шкоди, скаржник зазначає, що оскільки його звільнення є незаконним та безпідставним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства, результатом упередженого ставлення відповідача, та враховуючи той факт, що, починаючи з 2019 року відповідачем вигадувалися всілякі підстави, щоб незаконно та націлено звільнити ОСОБА_1 з роботи, що негативно вплинули на фізичний стан та через незаконні дії відповідача стан здоров'я погіршився, тому позивач вимушений був звертатись до медичних закладів, що підтверджується листками непрацездатності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.11.2021 року у справі № 709/118/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

- скасувати наказ, виданий АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 ;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача передбачені премії до професійного свята «Дня рятівника» за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, вересень 2020 року у встановлених розмірах;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача передбачену премію до ювілейної дати в розмірі посадового окладу;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь позивача не донараховану заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 1399 гривень 30 копійок.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.11.20111 року у справі № 709/118/21 в частині часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди з АРЗ СП Головного управління ДСНС України в Черкаській області в сумі 10000 грн. змінити, стягнути з АРЗ СП Головного управління ДСНС України в Черкаській області 200 000 грн. завданої моральної шкоди. В іншій частині рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.11.2021 року у справі № 709/118/21 - залишити без змін.

Судові витрати покласти на відповідача (АРЗ СП Головного управління ДСНС України в Черкаській області).

20 грудня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від АРЗ СП Головного управління ДСНС України в Черкаській області в особі начальника АРЗ СП ГУ ДСНС України в Черкаській області - Б. Диченка надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

У відзиві зазначається, що відповідач повністю не погоджується з вимогами позивача.

Відповідач у відзиві вказує, що АРЗ СП за два місяці попередило ОСОБА_1 про наступне вивільнення, два рази пропонувало йому іншу роботу в АРЗ СП, в день звільнення видало розрахунок сум належних працівникові при звільненні, тобто відповідач в повній мірі забезпечив дотримання гарантій ОСОБА_1 по його працевлаштуванню. Здійснення загоном вказаних процесуальних дій ОСОБА_1 підтвердив своїми зверненнями, поясненнями в позовній заяві; додав до позовної заяви копії отриманих від АРЗ СП документів.

Зокрема, відповідач заперечує проти доводів позивача про те, що наказ ДСНС України № 303 від 20.05.2020 року на час звільнення ОСОБА_1 , втратив свою силу, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок втрати сили наказу підприємств, установи, організації щодо здійснення організаційно-штатних заходів.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що строк дії наказу у його змісті не зазначений, а отже, відсутні підстави вважати, що останній не є діючим.

Також, у відзиві відповідачем звертається увага на те, що позовна вимога під номером один є безпредметною, так як не вказано ідентифікаційні ознаки наказу номер, дата, назва), який позивач вимагає скасувати.

У позовній вимозі номер два, позивач вимагає поновити його на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я, але такої посади не існує і не існувало в АРЗ СП ДСНС України в Черкаській області.

Таким чином, враховуючи формулювання вказаної позовної вимоги, вона є незаконною.

Також у відзиві зазначається, що позивачу було виплачено 15615,85 грн. серед яких 3910,26 грн. доплата по перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (вислуга, класність, премія, нічні, святкові) за період жовтень 2014 року - березень 2017 року. Докази сплати коштів надавалися суду першої інстанції і позивачу.

При цьому, відповідачем зазначається, що позивач ухилявся від відповіді в суді першої інстанції чи отримував він кошти відправлені внаслідок перерахунку його позовних вимог.

Проте, згідно даних інформації від ПриватБанку підтверджено одержання коштів позивачем ОСОБА_1 .

Жодних розрахунків по даним вимогам у матеріалах справи немає, такі відсутні. Жодних доказів, які б стверджували про обов'язок відповідача виплатити позивачу премії, немає.

У відзиві начальник АРЗ СП ГУ ДСНС України в Черкаській області - Б. Диченко просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити повністю.

31 січня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення у справі № 709/118/21, в яких ним зазначається, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03.11.2021 року у справі № 709/118/21 в окремих частинах винесене з порушенням норм процесуального права та невірно застосовано матеріальні норми, що притягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом всіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, при цьому, суд лише формально підійшов до встановлення обставин справи.

В цілому вищезазначені пояснення ОСОБА_1 є аналогічним доводам безпосередньо апеляційної скарги ОСОБА_1 на поданому відзиву на апеляційну скаргу АРЗ СП.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримував вимоги своєї апеляційної скарги, представника АРЗ СП ГУ ДСНС України в Черкаській області - Ченцова О.Є., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , та підтримував вимоги апеляційної скарги відповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АРЗ СП ГУ ДСНС України в Черкаській області підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме : в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку з дня попереднього незаконного звільнення (11 січня 2020 року) по день ухвалення судового рішення мотивоване тим, що з моменту звільнення позивача до моменту остаточного розрахунку останньому була не виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 15615,85 грн. При цьому, суд послався на статтю 117 КЗпП України, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в сумі 2887,41 грн. згідно чеків на придбання ліків і лікарських засобів, районний суд виходив з наступного.

Дана позовна вимога позивачем обґрунтована тим, що 24 грудня 2020 року під час спілкування з посадовими особами АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, які застосовували до нього тиск та мобінг він відчув різке погіршення свого самопочуття та 27 грудня 2020 року був змушений звернутися в приймальне відділення швидкої медичної допомоги, де ОСОБА_1 була надана медична допомога, про що зафіксовано в журналі обліку прийому хворих.

28.12.2020 року ОСОБА_1 був відкритий лікарняний лист, який був продовжений до 08.01.2020 року. Позивач посилався, що, перебуваючи на лікуванні, він був змушений позичати кошти на лікування у знайомих. Під час лікування ним було витрачено на придбання ліків і лікарських засобів кошти, які він просить стягнути з відповідача в сумі 2887, 41 грн..

Вирішуючи питання про наявність між завданою позивачу майновою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди причинного зв'язку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що подія після якої позивач тимчасово втратив працездатність була за декілька днів до його госпіталізації (24.12.2020 року), тривала невиплата позивачу всіх належних йому коштів після його попереднього звільнення, яке відбулося 11 січня 2020 року у сукупності із його наступним звільненням, яке як було встановлено судом є законним, з урахуванням «балансу вірогідностей» могло стати причиною погіршення самопочуття останнього.

Отже, враховуючи вищевикладене, районний суд встановив наявність причинного зв'язку між завданою позивачу майновою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Часткового задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції прийшов до висновку, що, враховуючи тривалість порушення трудових прав позивача, яке тривало з 11 січня 2020 року до 22 березня 2021 року сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. відповідає вимогам розумності та справедливості та не призведе до безпідставного збагачення позивача.

Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а саме в частині щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції в даній частині не повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно відомостей трудової книжки позивача ОСОБА_1 з 07 червня 1982 року ОСОБА_1 почав працювати в установах, які на теперішній час підпорядковані Державній службі України з надзвичайних ситуацій (т. 1, а. с. 37-41).

Наказом № 130 від 16.10.2013 року Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі - АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області) призначено ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України у Черкаській області, з 16.10.2013 року, встановивши посадовий оклад у розмірі 1162 грн., надбавку за виконання особливо важливої роботи - 50 %, стаж роботи для виплати відсоткової надбавки станом на 10.10.2013 року - 30 років, 02 місяці, 25 днів (т. 1 а. с. 42), зроблено запис у трудову книжку за № 18.

11.01.2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із скороченням чисельності працівників), на підставі наказу АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 року № 101 (з подальшими змінами), запис у трудовій книжці за № 19.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020 року, яке вступило в законну силу 30.09.2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 23.12.2019 року № 101 (з подальшими змінами) про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33615,30 грн. з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов?язкових платежів, витрати на відрядження у розмірі 60,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь держави судовий збір у розмірі 2604,43 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (т. 1 а. с. 43-48).

Наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 28.05.2020 № 57 поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з 12.01.2020, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці позивача за № 20. Наказано проводити нарахування та виплату заробітної плати позивачу, починаючи з 21.05.2020 (день ухвалення рішення Чорнобаївським районним судом Черкаської області від 21.05.2020 року про поновлення позивача на роботі), (т. 1 а. с. 69).

26.10.2020 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Черкаській області та можливе звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, через два місяці, оскільки відповідно до наказу ДСНС України від 20.05.2020 року № 303 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Управлінню ДСНС України в Черкаській області» Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління переведений на новий штат.

В подальшому, запропоновано ОСОБА_1 наступні посади до призначення: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області (т. 1 а. с. 82).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно акцентовано увагу судом першої інстанції на тому, що згідно копії попередження про звільнення з посади доданого позивачем до матеріалів позовної заяви (т.1 а. с. 82) відсутній підпис та дата ознайомлення з ним позивача.

Однак до відзиву на позов відповідачем приєднано аналогічну копію попередження про звільнення з посади (т. 1 а. с. 256), в якій також відсутній підпис та дата ознайомлення ОСОБА_1 із даним попередженням, але міститься запис про те, що в присутності гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 останній відмовився від підпису у попередженні о 16 год. 30 хв. 26.10.2020 року.

Також, відповідачем надано до суду копію наказу (по особовому складу) АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 26.10.2020 року № 157, відповідно до відомостям якого т.в.о начальника загону ОСОБА_7 було наказано попередити про наступне вивільнення з роботи з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області по ст. 40 п. 1 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням чисельності працівників),

28 грудня 2020 року водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ОСОБА_1 у вказаній копії наказу в графі «Ознайомлений» міститься запис наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , згідно чинного законодавства та Конституції України маю час подумати. Вичерпну відповідь надам 27.10.2020».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей копії Акту від 26.10.2020 року, складеного комісією в складі: першого заступника начальника АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Павловського Д.Л., заступника начальника АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Терещенка О.А., провідного фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області ОСОБА_8 , фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області ОСОБА_9 , рятувальника рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області ОСОБА_10 про те, що 26.10.2020 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 відмовився поставити свій підпис у попередженні про наступне звільнення (т. 1 а. с. 257) та копію Акту від 26.10.2020 року, складеного комісією в тому ж складі, відповідно до якого 26.10.2020 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 ознайомився з наказом (по особовому складу) АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 26.10.2020 року № 157, але в графі «ознайомлений» свій підпис поставити відмовився (т. 1 а .с. 258).

У зв'язку із відмовою позивача поставити свій підпис у попередженні про звільнення про ознайомлення із вказаним документом, він був направлений на адресу позивача рекомендованим листом, який був отриманий останнім 31.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 260).

Факт ознайомлення позивача із попередженням про звільнення та копією наказу (по особовому складу) АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області від 26.10.2020 року № 157 не заперечується позивачем ні в позовній заяві, ні змісті, доданого позивачем до позовної заяви звернення, в якому останній повідомляє про те, що 26.10.2020 року ОСОБА_1 під тиском з боку АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області був оголошений наказ по особовому складу АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області № 157 від 26.10.2020 року про здійснення організаційно-штатних заходів в АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, який керувався наказом ДСНС України від 20.05.2020 року № 303, що втратив свою силу станом на 26.10.2020 (т. 1 а. с. 83).

При цьому, 27.10.2020 року ОСОБА_1 подав до відповідача письмове звернення (т. 1 а. с. 83), в якому зазначив про те, що він не згідний з підставами для звільнення, згідно рішення суду він поновлений на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я.

Отже, відомостей стосовно того чи він погоджується на будь-яку запропоновану відповідачем посаду останній не повідомив роботодавцю.

Також, до матеріалів позовної заяви позивачем було приєднано повідомлення про запропонування посад від 24.12.2020 року № 933/01-03 (т.1 а. с. 158), відповідно до відомостям якого ОСОБА_1 було вчергове запропоновано посади з метою його працевлаштування, а саме: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області; прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області.

Згідно даних відомостей акту від 24.12.2020 року (т. 1 а. с. 262), складеного комісією у складі: першого заступника начальника АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Павловського Д.Л., начальника відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області Мозгового С.О., провідного фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області ОСОБА_8 , начальника групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області ОСОБА_11 , ОСОБА_1 24.12.2020 року о 09 год. 30 хв. отримав повідомлення про запропонування посад від 24.12.2020 року № 933/01-03, від підпису про засвідчення одержання повідомлення відмовився, відповідь щодо згоди чи відмови від запропонованих посад не надав.

24.12.2020 року позивачем ОСОБА_1 було подано відповідачу чергове звернення (т. 1 а. с. 159), відповідно до змісту якого позивач зазначив про те, що він надав свою відповідь 27.10.2020 року, яка викладена у його звернення від 27.10.2020 року. Зауважив про те, що непотрібно в черговий раз застосовувати до нього незаконний тиск та мобінг.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що факт ознайомлення позивача із повідомлення про запропонування посад від 24.12.2020 року № 933/01-03 підтверджується змістом його чергового звернення від 24.12.2020 року та не заперечується останнім у позовній заяві.

Таким чином, із досліджених судом документів, не вбачається, що позивач погодився на будь-яку запропоновану йому відповідачем посаду, бездіяльність останнього в частині не надання відповіді на пропозиції відповідача, суд оцінює як відмову в переведенні.

У період з 28.12.2020 року по 08.01.2021 року включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня» ЧРР, що підтверджується копіями листків непрацездатності серія АДЯ № 558880, серія АДЯ № 570911(т.1 а. . 264-265).

11.01.2021 року наказом АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області (по особовому складу) № 3 від 11.01.2021 року звільнено ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області, з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням чисельності працівників) КЗпП України з 11.01.2021 року, внесено запис у трудову книжку за № 21.

Відповідно до відомостям зазначеним у копії наказу № 3 від 11.01.2021 року, у графі «ознайомлений» відсутній підпис ОСОБА_1 , але наявний запис наступного змісту: « Я, ОСОБА_1 , з підставами для звільнення не згідний. Наполягаю письмово повідомити мене про всі належні мені суми» (т. 1 а. с. 171).

Факт ознайомлення позивача із наказом про звільнення № 3 від 11.01.2021 року не заперечується останнім у змісті позовної заяви та підтверджується власноручним його записом на копії наказу. Також, у судовому засіданні був досліджений аудіо запис, який міститься на CD-R диску та приєднаний позивачем до позовної заяви, відомості якого також підтверджують факт ознайомлення позивача зі змістом наказу про звільнення № 3 від 11.01.2021 року, автентичність якого не заперечувалося сторонами (т. 1 а.с. 198).

Листом від 11.01.2021 року АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області за № 10/01-03 було повідомлено позивача про виплату остаточних сум належних йому при звільненні за наказом У ДСНС України у Черкаській області від 11.01.2021 року № 3, а саме лікарняні за п'ять днів за рахунок організації на суму 1837,85 грн. ( з урахуванням обов'язкових відрахувань), решта сім днів буде нарахована фондом соціального страхування; за ст. 44 КЗпП України, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку на суму 11323,31 грн. (з урахуванням обов'язкових відрахувань).

Повідомлено про те, що за табелем робочого часу за січень, за один робочий день (11.01.2021 року), немає можливості нарахувати суму заробітку у зв'язку з відсутністю наказу від ДСНС України про затвердження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери на 2021 рік.

Після опублікування даного наказу та відповідно розрахунку нарахованої заробітної плати за один робочий день буде здійснено перерахування та надано окремо лист-інформування. У вказаній копії листа від 11.01.2021 року за № 10/01-03 міститься запис від імені ОСОБА_1 , датований 11.01.2021 року, про те, що йому був наданий не повний розрахунок всіх належних йому при звільненні сум (т. 1 а. с. 267).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є, передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов?язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з?явилася на підприємстві протягом цього періоду, і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов?язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з?ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, враховуючи вище зазначені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що АРЗ СП за два місяці попередило ОСОБА_1 про наступне вивільнення, два рази пропонувало йому іншу роботу в АРЗ СП, в день звільнення видало розрахунок сум належних працівникові при звільненні.

За таких обставин, АРЗ СП в повній мірі забезпечило дотримання гарантій ОСОБА_1 по його працевлаштуванню.

Здійснення загалом вказаних процесуальних дій, ОСОБА_1 підтвердив своїми зверненнями, поясненнями в позовній заяві.

Що стосується доводів скаржника стосовно штату № 25-82, суд першої інстанції вірно зазначив, що досліджений судом штат № 25-82 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління ДСНС України в Черкаській області» був предметом розгляду цивільної справи № 709/90/20.

Як вбачається із змісту судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції, був встановлений факт вилучення посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я АРЗ СП У ДСНС України в Черкаській області внаслідок організаційно-штатних змін, при цьому, суд не ставив під сумнів відомості, зазначені у вказаному штаті з мотивів, вказаних позивачем.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи ОСОБА_1 про те, що наказ ДСНС України № 303 від 20.05.2020 року на час його звільнення втратив свою силу не підлягають до задоволення, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок втрати сили наказу підприємства, установи, організації щодо здійснення організаційно-штатних заходів.

Отже, в даній частині рішення суду першої інстанції є законним, оскільки судом достовірно встановлено, що позивачу завчасно повідомлено про наступне вивільнення і неодноразово пропонувалися вакантні посади, про що свідчать наявні докази у справі.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 про скасування Наказу, виданого АРПЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області № 3 від 11 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров'я (амбулаторно-поліклінічного відділення) АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області не підлягають до задоволення.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

У свою чергу, середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Оскільки, звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося відповідно до вимог чинного законодавства, не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як дана вимога є похідною від первісної, і підстави поновлення позивача на роботі відсутні.

Стосовно задоволених позовних вимог позивача про стягнення з АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 116242,23 грн., то колегія суддів апеляційного суду не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01.07.1949 за № 95 «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції керувався нормою ст. 117 КЗпП України.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Нормами КЗпП України та іншими нормами законодавства не передбачено проміжного стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Отже, метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи. Зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом при розгляді справи, станом на день подачі позовної заяви, фактичного розрахунку перед ОСОБА_1 здійснено не було (кошти були йому доплачені 22.03.2021 року), а тому вимоги сплатити середній заробіток по ст. 117 КЗпП України є незаконними, тому не підлягають задоволенню.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 300/598/20: «Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції дійшов до висновку, що нормами КЗпП України та іншими нормами законодавства не передбачено проміжного стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У зв'язку з відсутністю факту фактичного розрахунку із зазначенням конкретного дня фактичного розрахунку, у справі відсутні підстави, визначені статтею 117 КЗпП України, що виключає наявність обов'язку відповідача виплатити середній заробіток позивачу за час затримки розрахунку».

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, підставою застосування цієї статті є звільнення працівника.

Проте, згідно рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2020 року у справі № 70990/20 скасовано наказ відповідача від 23.12.2019 року № 101 про звільнення з роботи ОСОБА_1 . На виконання рішення суду, наказом АРЗ СП від 28.05.2020 року № 57 ОСОБА_1 був поновлений на посаді з 12.01.2020 року.

Згідно даних запису № 20 у трудовій книжці , «Запис № 19 є недійсний, поновлений на попередній посаді».

Тобто, звільнення позивача 11.01.2020 року скасовано і визнано таким, що фактично не було і відповідно відсутня підстава для застосування ст. 117 КЗпП України з 11.01.2020 року, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та не надав належної правової оцінки даному факту, прийшовши до хибних висновків про часткове задоволення позовних вимог позивача в цій частині вимог.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається той факт, що нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_1 перевірялися Управлінням Держпраці у Черкаській області у червні 2020, серпні 2020 року. листопаді 2020 року.

За результатами перевірки у червні 2020 року винесено припис № ЧК -295/1548/АВ/П від 18.06.2020 року.

За результатами перевірки у серпні 2020 року було винесено припис № ЧК-295/1548/АВ/П від 18.06.2020 року.

Предметом вищезазначених позапланових перевірок було додержання законодавства про працю в частині трудового договору, робочого часу, оплати праці.

Зокрема, це підтверджується предметом перевірки вказаного у направленні № 556 від 12.08.2020 року (а. с.7, т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі II акту № ЧК 476/374/АВ від 13.08.2020 року (а. с.8, т. 2), складеного за результатами цієї перевірки, Управління Держпраці зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування адміністрацією АРЗ СП було надано первинні документи за період з 2013 по 2020 роки, а саме: табелі обліку робочого часу 2017-2020 роки, відомості нарахування заробітної плати, накази на встановлення доплат, накази на проведення нарахування та виплати премії, матеріальної допомоги, на надання щорічної відпустки, відомості на перерахування заробітної плати на карткові рахунки та інші документи.

Тобто, усі вихідні дані для перевірки нарахування ОСОБА_1 за період з 2013 року по 2020 рік, за який висуває вимоги позивач, були передані Управлінню Держпраці і ним перевірені усі виявлені порушення були зафіксовані у приписах від 18.06.2020 року і 13.08.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи АРЗ СП усі вимоги вказані у вищенаведених приписах від 18.06.2020 року і 13.08.2020 року виконало.

Тому, жодних порушень, на які вказує ОСОБА_1 у позовній заяві, станом на 12.11.2020 року виявлено не було.

Проте, в подальшому, відповідач, отримавши вимоги позивача ОСОБА_1 про перерахунок заробітної плати та її недоплату, відповідачем було зроблено перерахунок та виплачено ОСОБА_1 15615,85 грн.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6256,84 грн. ніби - то не донарахованої заробітної плати в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (вислуга, класність, овз, премія, нічні, святкові) за період жовтень 2014 року - березень 2017 року, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції до позовної заяви не додано пояснень-розрахунків чи доказів (наказів про розміри складових заробітної плати, періоди відпустки, лікарняних тощо).

Тобто, в даному випадку позивачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів щодо не донарахування заробітної плати саме у розмірі 6256 грн.84 коп. за жовтень 2014-березень 2017 років.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачу ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 151 від 22.03.2021 року було виплачено 15615,85 грн. серед яких 3910,26 грн. доплата по перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (вислуга, класність, овз, премія, нічні, святкові) за період жовтень 2014 року - березень 2017 року.

Докази сплати коштів надавалися суду, а докази отримання коштів підтверджуються довідкою ПриватБанку № 20.1.0.0.0/7 - 210716/6285 від 27.07.2021 року (а. с.224 т.3).

Зокрема, розрахунок перерахованих 3910, 26 грн. надався разом з клопотанням № 226/01-03 від 22.03.2021 року та бухгалтерською довідкою (супровідний лист від 22.04.2021 року № 312/01-03), наданою на виконання ухвали суду від 07.04.2021 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи в розмірі коштів 6256,84 грн. позивач не враховує виплачену йому раніше доплату в розмірі 901,70 грн., що спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, для підтвердження донарахування ОСОБА_1 901,70 грн. (виплата недоплаченої протягом липня 2014 року - грудня 2016 року різниці в розрядах) суду разом із доповненням до відзиву і клопотанням від 22.03.2021 року № 226/01-03 надавалися платіжне доручення № 253 від 13.04.2017 року та відомості розподілів заробітної плати за 14.04.2017 року (дана відомість містить інформацію про розподіл банком коштів, що надійшли за платіжним доручення; платіжні доручення № 293 від 25.04.2017 року, № 294 від 25.04.2017 року та відомість розподілів заробітної плати за 26.04.2017 року (додаток 6 до клопотання від 22.03.2021 року).

У розрахунково-платіжній відомості з жовтня 2013 року по січень 2020 року (додаток 30 до позовної заяви) вказано, що 901,70 грн. є донарахуванням за перевіркою аудиту.

Перерахування в сумі 901,70 грн. також підтверджується листом Управління Держпраці у Черкаській області до ОСОБА_1 від 24.06.2020 року № Г-358/14-01/4211 (додаток 52 до позовної заяви).

Так, у листі вказано: «В результаті у квітні 2017 року здійснена виплата недотриманих протягом липня 2014 року - грудня 2016 року різниці в розрядах у сумі 901 грн. 70 коп.

Позивачем не додано жодних належних та достовірних доказів стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3571 грн. 54 коп., як не донарахованих відпускних та 357 грн. 50 коп. лікарняних, 260 грн. не донарахованої матеріальної допомоги.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що позивачем не додано пояснень-розрахунків чи доказів (наказів про розміри складових заробітної плати, періоди відпустки, лікарняних тощо).

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 151,04 грн. незаконно утриманого військового збору, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Так, звільнення особи від сплати судового збору передбачено п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» податкового кодексу України.

Порядок підтвердження статусу осіб, які мають пільги з оподаткування військовим збором врегульовано постановою КМУ від 30 грудня 2015 року № 1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередньо участь в антитерористичній операції та/або здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюють шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором».

Згідно цієї постанови, підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:

в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування

військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника

Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого

заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про

залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного

штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до

(із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і

стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях,

що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою

застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з

наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із

забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії

Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача

об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до

(з) районів здійснення таких заходів.

Так, як вбачається із матеріалів справи, документів, які б свідчили про застосування пільги з оподаткування військовим збором ОСОБА_1 до АРЗ СП не подавав.

Довідка, на яку посилається позивач ОСОБА_1 , як в ній вказується, є підставою для отримання статусу учасника бойових дій . Тому дана довідка і витяг із наказу, що вимагається постановою, є двома різними процесуальними документами з різним призначенням, на що не звернув уваги позивач, подаючи вказані документи роботодавцю.

Стосовно стягнення з відповідача коштів у розмірах 540 грн., 1471 грн. 55 коп., 2392,41 грн. відрахованих із заробітної плати позивача, та стягнення з відповідача не донарахованої заробітної плати за січень 2021 року в розмірі 1399,30 грн., то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Як зазначалося вище, позивачу ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 51 від 22.03.2021 року було виплачено 15615 грн. 85 коп., серед яких повернення знятих без згоди працівника 540 грн. у травні 2017 року, 1471 грн. 55 коп. у липні 2019 року, 2392 грн. 41 коп. у серпні 2019 року та 1399,30 грн., серед яких 120,25 грн. та 1279,02 грн. доплати заробітної плати за один робочий день (11.01.2021 року) та вихідної допомоги.

Докази сплати коштів надавалися суду і позивачу разом з клопотанням № 226/01-03 від 22.03.2021 року та № 231/01-03 від 23.03.2021 року.

Доказом отримання коштів позивачем ОСОБА_1 є також довідка ПриватБанку № 20.1.0.0.0/7-210716/6285 від 27.07.2021 року.

Розрахунок перерахованих коштів надавався разом з клопотанням № 226/01-03 від 22.03.2021 року та бухгалтерською довідкою.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивача ОСОБА_1 стосовно компенсації на користь позивача за несвоєчасно виплачену не донараховану заробітну плату у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат.

Так, відповідно до ст. 265 КЗпП України відповідальність у розмірі трьох мінімальних заробітних плат є штрафом (санкцією), який відповідно до цієї ж статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частина четверта вказаної статті передбачає, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, із аналізу змісту вказаної статті вбачається, що статтею 265 КЗпП України передбачена фінансова відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які винні у порушенні законодавства про працю, зокрема: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі. Вказана фінансова відповідальність у вигляді штрафу накладається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зараховується на користь Держави.

Таким чином, судом першої інстанції вірно було зазначено, що позивач ОСОБА_1 не може бути суб'єктом звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача фінансових стягнень, відповідно до положень ст. 265 КЗпП України та суб'єктом отримання вказаних стягнень.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача невиплаченої суми індексації заробітної плати за 2013-2020 роки, передбачені премії до професійного свята «Дня рятівника» і премії до ювілейної дати, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Так, суд першої інстанції вірно вказав, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Законом України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підприємства самостійно встановлюють умови та розміри оплати праці, в тому числі, перелік надбавок та доплат, у колективному договорі з дотриманням законодавства, генеральної, галузевої угод (ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 97 КЗпП України).

Повноваження керівника закладу, установи щодо преміювання працівника є дискреційними.

Розмір доплат встановлюється у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці (наприклад, положення про оплату праці).

Так, судом першої інстанції вірно акцентовано увагу, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування того, чи був виданий розпорядчий документ, зокрема, наказ, про виплату йому такої премії, та в ході судового розгляду такі докази також не здобуто.

Також, не надано суду копію колективного договору, в якому передбачений порядок та розмір преміювання працівників установи, і сторони не заявляли відповідного клопотання про його дослідження.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції, дійшов до вірного висновку про недоведеність позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь передбачених премій до професійного свята «Дня рятівника», зокрема, за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, а також вересень 2020 року у встановлених розмірах та передбаченої премії до ювілейної дати в розмірі посадового окладу.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 151 від 22.03.2021 року було виплачено 15615,85 грн., серед яких 120,25 грн. та 1279,02 грн. доплати заробітної плати за один робочий день (11.01.2021 року) та вихідної допомоги, у зв'язку з чим вимога про недоврахування заробітної плати за січень 2021 року не підлягає до задоволення.

Отже, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка ПриватБанку (а. с.224 т. 3), згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 від відповідача АРЗ СП ДСНС України в Черкаській області було сплачено 15 615,85 грн.

В матеріалах справи містяться розрахунки та безпосередньо відомості АРЗ СП ДСНС у Черкаській області стосовно нарахування доплат до заробітної плати ОСОБА_1 .

Так, згідно довідки АРЗ СП ДСНС у Черкаській області вбачаються відомості про найменування порушення та суму порушення, які були виявлені Управлінням Держпраці у Черкаській області.

Із довідки вбачається перерахунок посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (вислуга, класність, овз, премія, нічні, святкові) за період жовтень 2014-березень 2017 років; перерахунок середньої заробітної плати відпускних за період липень, вересень, жовтень 2017 року; перерахунок лікарняних у зв'язку із перерахунком посадового окладу; перерахунок матеріальної допомоги у зв'язку із перерахунком посадового окладу; перерахунок індексації за період січень 2016 року - січень 2021 року; перерахунок заробітної плати за один робочий день (11.01.2021); перерахунок вихідної допомоги за період січень 2021 року; сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (травень 2017 року); сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (липень, серпень 2019 року) (а. с.177, т. 2).

Таким чином, на момент розгляду справи відповідачем були усунуті порушення стосовно не донарахування доплат до заробітної плати ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст.1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що оскільки в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено факту неправомірності дій відповідача АРЗ СП Управління ДСНС України в Черкаській області стосовно здійснення незаконного звільнення, неповного розрахунку під час звільнення ОСОБА_1 , яке відбулося 11.01.2021 року, а отже, склад правопорушення, як протиправна поведінка заподіювача шкоди відсутня, та не встановлена судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що з медичної картки хворого ОСОБА_1 відсутній встановлений лікарем діагноз, що було встановлено судом першої інстанції та зазначено в рішенні.

Разом з тим, судом першої інстанції не було надано даному факту належних правових обґрунтувань стосовно належності та достовірності даного доказу, як причинено наслідкового зв'язку між хворобою позивача та діями відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно до роз?яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Аналіз указаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що указані положення можливо застосувати лише у випадку встановлення протиправної поведінки та/або неправомірних дій.

Оскільки, при розгляді справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушення стосовно звільнення ОСОБА_1 , не встановлено протиправної поведінки чи бездіяльності відповідача, у зв'язку з чим не підлягає до задоволення і вимога про стягнення моральної шкоди, так як відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Отже, доводи апеляційної скарги АРЗ СП ГУ ДСНС України в Черкаській області є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені належними та допустимими доказами .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є аналогічним доводам, які зазначені в позовній заяві, відзиві на апеляційну скаргу та поданих до суду неодноразових поясненнях, та які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не підлягають до задоволення апеляційним судом та їм дана належна оцінка судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року у даній справі слід скасувати в частині задоволених частково позовних вимог, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно з ч 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволення апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області підлягають пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то необхідно відшкодувати з держави на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області3043 грн. 32 коп. в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Відшкодувати судові витрати за сплату судового збору з держави на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області в розмірі3043 грн. 32 коп. в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови, в порядку та за умов визначених цивільно-процесуальним законом.

Повний текст постанови виготовлений 28 лютого 2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Попередній документ

109276078

Наступний документ

109276080

Інформація про рішення:

№ рішення:	109276079
№ справи:	709/118/21
Дата рішення:	13.02.2023
Дата публікації:	03.03.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Черкаський апеляційний суд
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(29.11.2023)
Результат розгляду:	Відмовлено
Дата надходження:	14.11.2023
Предмет позову:	про поновлення на работі, стягнення заробітної плвти за час вимушеного прогулу, недоплаеної заробітної плати та інших виплат з компенсацією, передбачених премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування майнової та моральної шкоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (35)

18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
18.01.2026 20:17	Черкаський апеляційний суд
02.03.2021 10:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
18.03.2021 14:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
26.03.2021 11:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
07.04.2021 15:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
08.04.2021 09:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
14.04.2021 15:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
27.04.2021 09:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
11.05.2021 14:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
27.05.2021 15:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
09.06.2021 14:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
23.06.2021 14:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
05.07.2021 15:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
08.07.2021 09:30	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
28.07.2021 15:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
02.08.2021 09:30	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
10.09.2021 09:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
04.10.2021 14:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
05.10.2021 09:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
06.10.2021 09:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
22.10.2021 13:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
23.10.2021 09:00	Чорнобаївський районний суд Черкаської області
17.02.2022 10:00	Черкаський апеляційний суд
02.02.2023 14:00	Черкаський апеляційний суд
08.02.2023 08:30	Черкаський апеляційний суд
08.02.2023 10:30	Черкаський апеляційний суд
13.02.2023 10:00	Черкаський апеляційний суд