28 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 558/144/22
Провадження № 22-ц/4815/182/23
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Майданіка В.В.,
суддів: Гордійчук С.О.,
Ковальчук Н.М.,
секретар Пиляй І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Андросюка Ігоря Сергійовича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2022 року, у складі судді Мельника Д.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз Захід", про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
13 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
--- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки площею 2,1611 га (рілля), кадастровий номер 5621485500:02:000:0133, розташованої на території Хрінницької сільської ради Демидівського району (Дубенського на даний час) Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на підставі додаткової угоди від 27.10.2017 року, номер запису про інше речове право 17138814;
---усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" повернути йому вказану земельну ділянку;
--- витребувати із чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" вказану земельну ділянку, яка належить йому.
Позов обґрунтований наступним.
Він (позивач) є власником земельної ділянки площею 2,1611 га (рілля), кадастровий номер 5621485500:02:000:0133, розташованої на території Хрінницької сільської ради Демидівського району (Дубенського на даний час) Рівненської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
12.09.2016 року між ним та ТОВ "Райз-Захід" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років.
В кінці грудня 2021 року він випадково дізнався про існування додаткової угоди б/н від 25.10.2017 року, згідно якої право оренди перейшло від ТОВ "Райз-Захід" до відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Строк дії договору змінено на 7 років з дня підписання такої додаткової угоди, тобто до 25.10. 2024 року.
З інформаційної довідки № 286520121 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належної йому вказаної земельної ділянки. Відповідно номер запису про інше речове майно: 17138814 орендар ТОВ "Західна агровиробнича компанія" код ЄДРПОУ 41099127, Додаткова угода до договору оренди землі від 12.09.2016 року, виданий 27.10.2017 року. Строк дії 7 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), сплив строку якого розпочинається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі. Запис є актуальним на даний час. Підставам внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32090748 від 28.10.2016 року, ОСОБА_2 , КП "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради Рівненської області.
Дізнавшись про існування додаткової угоди від 25.10.2017 року, він звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому належної земельної ділянки, скасування самостійно додаткової угоди, оскільки не давав згоди на заміну сторони орендаря, а також на зміну строку дії договору оренди. Крім того, він додаткову угоду від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 12.09.2016 року не підписував, ніколи не уповноважував інших осіб це робити за нього та відповідної довіреності нікому не видавав. При цьому, ознайомившись із змістом копії такої додаткової угоди від 25.10.2017 року, він виявив, що підпис на додатковій угоді йому не належить, таку угоду він бачить вперше і ніколи її не підписував.
Проте, відповідач земельну ділянку йому не повернув. Крім цього на підставі вищевказаної додаткової угоди від 25.10.2017 року, державним реєстратором було зареєстровано перехід права оренди земельної ділянки площею 2,1611 га до ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Отже, оскільки ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користується належною йому земельною ділянкою, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном, то між ним та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" наявний спір про право користування земельною ділянкою, яка йому належить.
З вказаних підстав просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 18.04.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.22).
Ухвалою суду від 18.04.2022 року у даній справі було відкрите провадження за правилами загального позовного провадження, а позовна заява прийнята до розгляду(а.с.22).
Ухвалою суду від 24.05.2022 року було закрито підготовче провадження й справу призначено до розгляду по суті. Крім того, вказаною ухвалою було задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів, зокрема судом було витребувано у відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" оригінал додаткової угоди від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 12.09.2016 року, щодо земельної ділянки площею 2,1611 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0133, що належить позивачу ОСОБА_1 (а.с.34-35).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначену ухвалу суду від 24.05.2022 року було вручено відповідачу 31.05.2022 року (а.с.39).
05.07.2022 року від відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надійшло клопотання про призначення справи (яка призначена на 05.07.2022 р. о 14-30 год) на іншу дату, в якому зазначено про надання копії додаткової угоди. Клопотання обґрунтовано наступним:
--- архів договорів оренди землі вивезено на території іншої області з метою його збереження, адже приміщення відповідача розташоване в безпосередній близькості до елеватора, який розташований за адресою АДРЕСА_1 як відомо з відкритих джерел елеватори перебувають під постійною загрозою ракетних обстрілів російськими військами. А тому з метою збереження оригіналів документів щодо орендованих земель, документи були вивезені;
--- є посилання на п.5 Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 року щодо по можливості відкладення розгляду справ, які не є невідкладними, та розгляд їх лише за наявності письмової згоди усіх учасників судового провадження;
--- представник відповідача не може прибути до суду через значний дефіцит пального на підприємстві та відсутність працівників, які можуть представляти інтереси підприємства (а.с.45).
05.10.2022 року до суду від відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надійшов відзив на позовну заяву, однак оригіналу додаткової угоди від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 12.09.2016 року щодо земельної ділянки площею 2,1611 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0133 суду відповідачем надано не було. У вказаному відзиві ставиться питання про відмову позивачу в позові. Крім того, у вказаному відзиві представник відповідача просить:
--- поновити строк на подачу відзиву;
--- викликати в судове засідання позивача в якості свідка;
--- витребувати у державного реєстратора Комунального підприємства Сарненське бюро технічної інвентаризації реєстраційну справу щодо реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку з копією договору оренди зелі від 12.09.2016 року та угоди до вказаного договору від 25.10.2017 року;
--- поновити строк для подання доказів та долучити подані докази до матеріалів справи.
Також вказав, що матеріали справи містять докази укладення позивачем додаткової угоди від 25.10.2017 року між позивачем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія", адже відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містять посилання на вказану додаткову угоду.
Також вказав, що у відповідача відсутній оригінал вказаної додаткової угоди, але наявна її копія. Оригінал же її, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", при реєстрації подається реєстратору, а тому для реєстрації права оренди державному реєстратору подано відповідний оригінал договору. Згідно ч.1 ст.18, ст.20 вказаного Закону витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням. Таким чином, відповідно до вимог Закону у відповідача відсутні підстави та права витребувати копії реєстраційних справ або окремих документів з реєстраційних справ. Вважає, що належна копія додаткової угоди має бути витребувана судом у державного реєстратора, який провів державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Крім того, зазначив, що відповідач не мав можливості подати до суду першої інстанції договори оренди землі, додаткові угоди та докази виплати позивачу орендної плати, оскільки вказані докази перебували за межами Рівненської області, без можливості доступу до них, що підтверджується відповідною довідкою, адже необхідність вивезення документів була зумовлена тим, що приміщення відповідача розташоване в безпосередній близькості до елеватора, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . А як відомо з відкритих джерел елеватори перебувають під постійною загрозою ракетних обстрілів російськими військами. В період же розгляду справи і на даний час в Україні запроваджено та діє режим воєнного стану, в результаті чого відповідач діє з обмеженими можливостями, адже наявні перебої з постачанням пального, що унеможливлювало отримання оригіналів необхідних документів чи відрядження представника відповідача до суду для участі у судовому засіданні. Також, в зазначений період, а саме з 07.06.2022 року з юридичного відділу відповідача мобілізовано до лав ЗСУ юриста Вовчука Р.М., а 22.08.2022 року звільнився начальник юридичного відділу, що підтверджується відповідними доказами. Діючий представник ТОВ "Західна агровиробнича компанія" почав здійснювати представництво у цій справі з 02.09.2022 року, і, крім цього, протягом тривалого часу товариство є одночасно учасником біля 100 судових справ різних інстанцій, що потребує значного часу та зусиль для підготовки процесуальних документів, що суттєво впливає на можливість своєчасно подавати відзиви та витребувані судом документи. Усі вказані обставини у сукупності не дали можливості у строки, встановлені законом, надати до суду докази, у зв'язку з чим просить апеляційний суд визнати поважною причину пропуску строку для подачі відзиву та доказів та прийняти вказаний відзив та документи у якості доказів по справі (а.с.58-60).
Ухвалою суду від 05.10.2022 року у задоволенні клопотань представника відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія", заявлених у відзиві на позов, було відмовлено, оскільки відповідач не використав своє право на подання відзиву у встановлені законом та судом строки, в судові засідання не з'являвся (а.с.72).
Іншою ухвалою суду від 05.10.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія", заявленого у відзиві на позов, про поновлення строку на подання відзиву на позов було відмовлено, оскільки відповідач не використав своє право на подання відзиву у встановлені законом та судом строки, в судові засідання не з'являвся (а.с.73-74).
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2022 року позов було задоволено. Суд вирішив:
--- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки площею 2,1611 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0133 до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на підставі додаткової угоди від 25.10.2017 року, номер запису про інше речове право 17138814;
--- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,1611 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0133;
--- витребувати із чужого незаконного володіння у товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" земельну ділянку площею 2,1611 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0133;
--- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 гривень сплаченого судового збору;
--- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на користь держави судові витрати в розмірі 1984,80 гривень судового збору.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач стверджує про неукладення додаткової угоди від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 12.09.2016 року та про відсутність у нього її оригіналу, то саме на відповідача покладається обов'язок представити докази на підтвердження її укладення. Відповідач же оригіналу додаткової угоди від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 12.09.2016 року щодо спірної земельної ділянки не надав, а тому, як вважав суд, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що додаткову угоду не було укладено, як і не доведено обставин її укладення. Тобто, встановлено, що позивач не отримував від відповідача пропозицій щодо укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, не погоджував умови такої додаткової угоди та не підписував її, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов додаткової угоди до договору оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі".
Також суд виходив з того, що не зважаючи на неукладення додаткової угоди від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 12.09.2016 року відповідач ТОВ "Західна агровиробнича компанія" продовжує користування землею, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним їй майном. Відтак, оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, то земельна ділянка підлягає поверненню позивачеві.
Крім того, суд виходив з того, що оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на укладеній додатковій угоді до договору оренди землі, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.
На вказане рішення представником ТОВ "Західна агровиробнича компанія" подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема зазначив, що представник відповідача у відзиві на позов заявляв клопотання про витребування матеріалів реєстраційної справи разом із належним чином завіреною копією додаткової угоди, проте суд першої інстанції дане клопотання не задовольнив, чим позбавив відповідача можливості доводити наявність вказаної угоди.
Також вказав, що судом не було враховано того, що у справі відсутні належні докази непідписання позивачем додаткової угоди до договору оренди, адже інформація про непідписання позивачем спірного правочину міститься лише в позовній заяві, а пояснення позивача в розумінні ст.76 ЦПК України не є доказами, тобто є недопустимими доказами в розумінні ст.78 ЦПК України. Натомість сам позивач для дачі особистих пояснень чи для допиту в якості свідка не викликався.
Також зазначив, що суд помилково застосував ч.10 ст.84 ЦПК України, що застосовується тоді, коли доказ неподано учасником справи з неповажних причин. Адже відповідач у своєму відзиві вказував про відсутність у нього додаткової угоди. Дана обставина є поважною причиною, оскільки не можна подати до суду документ, якого немає.
Також вказав, що суд не прийняв до уваги того, що єдиним належним доказом для підтвердження непідписання позивачем спірного правочину є висновок почеркознавчої експертизи, який у справі відсутній. При цьому суд ухвалив рішення на підставі припущення про те, що позивач спірну додаткову угоду не підписував, мотивуючи вказаний свій висновок відсутністю додаткової угоди у позивача та відповідача. Адже її було укладено в 3-х примірниках та між 3-ма сторонами, а саме ОСОБА_1 , ТОВ "Райз-Захід" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Тобто, за відсутності її в позивача та відповідача, її примірник може бути у третьої особи. Більше того, в матеріалах справи наявна копія додаткової угоди, проте почеркознавча експертиза проведена не була.
Також зазначив, що судом не було враховано того, що матеріали справи містять докази укладення додаткової угоди від 25.10.2017р між позивачем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія", адже відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містять посилання на вказану додаткову угоду. При цьому вказав, що у відповідача відсутній оригінал вказаної додаткової угоди, але наявна її копія. Оригінал же її, відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", при реєстрації подається реєстратору, а тому для реєстрації права оренди державному реєстратору подано відповідний оригінал договору. Крім того, оригінал додаткової угоди може бути і в третьої особи - ТОВ "Райз-Захід", і відсутність даної угоди на час розгляду справи не свідчить, що її не було взагалі
Також вказав, що судом не обґрунтовано необхідність повернення земельної ділянки саме позивачу, а не третій особі, адже основний договір оренди від 12.09.2016 р. укладено на 7 років, а значить строк його дії не закінчився, а тому земельна ділянка має бути повернута законному орендарю - ТОВ "Райз-Захід", а не позивачу. Зазначене підтверджується й тим, що право оренди ТОВ "Райз-Захід" на спірну земельну ділянку оскаржуваним рішенням не скасовано.
У своєму відзиві адвокат Лопухович Алла Олександрівна, діюча від імені позивача ОСОБА_1 , просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. При цьому вона послалась, зокрема, на те, що оригіналу додаткової угоди від 25.10.2017 року відповідачем у строк, визначений судом, надано не було, а тому суд вірно визнав, що вказана додаткова угода позивачем не підписувалась.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 28.02.2023 року об 11-30 годині, однак учасники справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Відповідно до Інформації з різних реєстрів щодо об'єкта нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), сформованої 24.11.2021 року - позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,1611 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0133, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Хрінницької сільської ради Демидівського району (Дубенського на даний час) Рівненської області (а.с.16).
Вказана Інформація містить у собі такі відомості щодо вказаної земельної ділянки:
--- вона належить на праві власності позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ № 724005 від 28.05.2012 року;
--- номер запису про інше речове право №17138814 від 27.10.2016 року; підстава для державної реєстрації: договір оренди землі від 12.09.2016 року; державний реєстратор: Грибун Вікторія Євгеніївна, Комунальне підприємство "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.10.2016 року, індексний номер 32090748, право оренди належної позивачу земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ "Райз-Захід";
--- підстава для державної реєстрації: Додаткова угода до договору оренди б/н від 25.10.2017 року; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; строк дії: 7 років; орендар: ТОВ "Західна агровиробнича компанія"; орендодавець: ОСОБА_1 .
Відповідно до копії Договору оренди землі від 12.09.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ТОВ "Райз-Захід" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 2,1611 га, кадастровий номер 5621485500:02:000:0133, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Хрінницької сільської ради Демидівського району (Дубенського на даний час), на строк 7 років, з розміром орендної плати 5% нормативно-грошової оцінки землі, що складає 6479,24грн (а.с.13-14).
Згідно з копією Додаткової угоди від 25.10.2017 року до Договору оренди землі від 12.09.2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 , орендарем ТОВ "Райз-Захід" та новим орендарем ТОВ "Західна агровиробнича компанія" було укладено Додаткову угоду щодо вказаної земельної ділянки, строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди, з розміром орендної плати в 8245,79грн, що становить 7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Вбачається, що зі згоди ОСОБА_1 , як орендодавця, орендар ТОВ "Райз-Захід" передає, а новий орендар ТОВ "Західна агровиробнича компанія" приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди (а.с.15-16).
Сторона позивача вказує, що в кінці грудня 2021 року позивач випадково дізнався про існування додаткової угоди б/н від 25.10.2017 року, згідно якої право оренди перейшло від ТОВ "Райз-Захід" до відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Строк дії договору змінено на 7 років з дня підписання такої додаткової угоди, тобто до 25.10. 2024 року. Також вказує, що він додаткову угоду від 25.10.2017 року до договору оренди землі від 12.09.2016 року не підписував, ніколи не уповноважував інших осіб це робити за нього та відповідної довіреності нікому не видавав, а відтак вважає її неукладеною. Однак відповідач ТОВ "Західна агровиробнича компанія" продовжує користуватися належною позивачу земельною ділянкою, чим порушує його права на користування та розпорядження нею.
Судово-почеркознавча експертиза в суді першої інстанції не призначалась, відповідно не проводилась.
Позивач просить задовольнити його позовні вимоги, пославшись на те, що вказану додаткову угоду він не укладав, особисто не підписував та не уповноважувала інших осіб на її підписання, в тому числі шляхом видачі довіреностей, з ним умови вказаної додаткової угоди не узгоджувалися, а тому вона не є укладеною.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, витребування її із чужого незаконного володіння
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
За ч.1 ст.15 вказаного Закону в зазначеній редакції істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У своїй постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. У тій іншій справі Верховний Суд України вказав таке: "Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України".
Велика Палата Верхового Суду зробила такий висновок щодо застосування відповідних норм права у вказаних правовідносинах:
--- правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки.
--- відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
--- враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
--- тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
У п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від Справа 02.02.2021 року у справі № 925/642/19зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.
Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому суд першої інстанції помилково констатував необхідність використання позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.
Тобто, на теперішній час такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 28.10.2020 у справі 910/10963/19.
Позиція суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог погодитися не може, оскільки до такого висновку суд дійшов при порушенні норм процесуального права.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Відповідно до ч.4 ст.13 ЦПК України суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Сторонами в цивільному процесі, згідно з ч.1 ст.48 ЦПК України, є позивач і відповідач.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Тобто, участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов'язки.
При цьому участь третіх осіб у справі є опосередкованою формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані зі спірними правовідносинами, оскільки за результатом вирішення спору у сторін виникнуть права та обов'язки, а у третіх осіб судове рішення може бути лише підставою для цього, тобто треті особи можуть вступити у справу, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін (ч.1 ст.53 ЦПК України).
Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
Відповідно до ст.51 ЦПК України:
--- суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч.1);
--- якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2).
Задовольняючи позовні вимоги, зобов'язавши відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути позивачу вказану спірну земельну ділянку, витребувавши її із чужого незаконного володіння вказаного відповідача, та скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди вказаної спірної земельної ділянки до відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на підставі додаткової угоди від 25.10.2017 року, суд першої інстанції порушив права Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Захід" (яке залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору), оскільки не було вирішено питання щодо залучення вказаної особи до участі у справі в якості співвідповідача, що є підставою для скасування судового рішення.
Необхідність залучення ТОВ "Райз-Захід" до участі у справі в якості співвідповідача простежується в тому, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, а саме вказаним рішенням встановлено, що додаткова угода від 25.10.2017 року за участі ТОВ "Райз-Захід", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та позивача є неукладеною, вказаним рішенням спростовано факт укладення зазначеної додаткової угоди за участю позивача, спростовано факт підписання її ним. Тобто, оскаржуване рішення не поновляє право ТОВ "Райз-Захід" як орендаря спірної земельної ділянки за договором оренди від 12.09.2016 року, а повертає земельну ділянку позивачу.
Отже, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги, поширивши законну силу судового рішення на ТОВ "Райз-Захід", з яким у позивача виник приватноправовий спір та яке не мало процесуального статусу відповідача у цій справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 665/1530/17.
Таким чином, суд першої інстанції, в порушення наведених вище приписів процесуального закону, не вирішив питання про залучення ТОВ "Райз-Захід" як співвідповідача у справі, а межі апеляційного перегляду судових рішень, визначені процесуальним кодексом, не надають суду апеляційної інстанції процесуальної можливості залучити до участі у справі іншого відповідача на стадії апеляційного перегляду, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції
З огляду на зазначене, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);
--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно
розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
При поданні апеляційної скарги скаржником ТОВ "Західна агровиробнича компанія" було сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі 2 977,20грн (а.с.96, 101).
Таким чином, з урахуванням наведеного, з позивача на користь скаржника необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2 977,20грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Андросюка Ігоря Сергійовича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", задовольнити.
Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2022 року скасувати й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз Захід", про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" судові витрати у розмірі 2 977,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 28 лютого 2023 року.
Головуючий суддя Майданік В. В.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.