23 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 559/875/21
Провадження № 22-ц/4815/43/23
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий суддя: Боймиструк С.В.,
судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 травня 2022 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
У квітні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь 6262 грн. 94 коп. заборгованості за кредитним договором, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що до АТ КБ «Приватбанк» звернувся ОСОБА_4 з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 30.12.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5600,00 грн. та зменшився до 0,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3 , п.п. 2.1.1.2.4 Договору на підставі яких відповідач при укладені Договору дав свою згоду щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Позивач вважає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав ОСОБА_4 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. Спадщину після померлого прийняли відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовилися від спадщини у передбачені законодавством строки.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 6362,94 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
При ухваленні свого рішення районний суд виходив із того, що АТ КБ "ПриватБанк" не доведено дотримання шестимісячного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника від дня відкриття спадщини. Не надано доказів щодо прийняття відповідачами спадщини, складу спадкового майна.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник АТ КБ “ПриватБанк” оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі покликається на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення через невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Вказує, що спадкоємці не виконали обов'язку щодо повідомлення кредитора про відкриття спадщини.
АТ КБ “Приватбанк” стало відомо про смерть позичальника в березні 2020 року та відразу ж направлена претензія кредитора. Таким чином визначений ст. 1281 ЦК України строк не пропущено.
Крім того ч. 3 ст. 1281 ЦК дозволяє пред'явити вимоги протягом одного року від настання строку вимоги.
Останній перевипуск картки був 14.09.2017 року зі строком дії до 06/21, тобто до 30.06.2021 року. Таким чином, строк пред'явлення кредиторських вимог починається з 30.06.2021 року та спливає 30.06.2022 року.
Отже строк пред'явлення кредиторських вимог не пропущено.
Зазначає, що згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України відповідачі прийняли спадщину за боржником, адже постійно проживали разом із ним на час відкриття спадщини та протягом 6 місячного строку з часу відкриття спадщини не заявили про відмову від неї. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів.
Банк зважав на те, що згідно з висновком Верховного Суду в постанові від 15 травня 2018 року в справі № 336/3968/16-ц факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватись відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що в силу положень статті 1268 ЦК України дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття.
Також, ураховуючи висновки Верховного Суду в цивільних справах 615/473/20, 640/6274/16-ц, 336/7643/18-ц, 306/2000/16-ц, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити саме спадкоємець, а тому висновок про необхідність доведення банком цих обставин помилковий.
За наведених підстав банк просив скасувати рішення районного суду та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з метою отримання банківських послуг підписав з АТ КБ «ПриватБанк» Заяву № б/н від 30.12.2013 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до вказаної заяви ОСОБА_4 своїм підписом підтвердив, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.68).
13.03.2020 року позивач звернувся до Другої Дубенської державної нотаріальної контори із претензією кредитора, в якій просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_4 до спадкової справи, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 6362,94 грн. (а.с.70).
Згідно інформації, від 28 квітня 2020 року, наданої Другою Дубенською державною нотаріальною конторою, претензію АТ КБ «Приватбанк» не прийнято, оскільки відсутні відомості щодо підтвердження моменту, з якого позивач дізнався чи міг дізнатися про відкриття спадщини (а.с.71).
21.07.2020 року банк надіслав на адресу відповідачів листи-претензії від 15.07.2020 року про сплату ними як спадкоємцями за законом на користь банку заборгованості позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором б/н від 30.12.2013 року, яка станом на дату його смерті становить 6362,94 грн. (а.с.72-74).
Будь-які докази про вручення вказаних листів спадкоємцям, в матеріалах справи відсутні.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Згідно з статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Відповідно до статті 1281 ЦК України (в редакції на момент відкриття спадщини) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Як вбачається з довідки про видані картки термін дії останньої картки виданої ОСОБА_4 встановлений до 06/21 (а.с. 61)
Отже, строк пред'явлення вимог до спадкоємців, який передбачено частиною третьою статті 1281 ЦК України, позивачем не пропущений.
Врахування строку дії картки при вирішенні питання щодо дотримання строку передбаченого ч. 3 ст. 1281 ЦК України відображено у постанові ВС від 27.06.2018 у справі №658/2811/16-ц
Відповідно до частини третьої статті 1268, частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З долучених до матеріалів справи доказів неможливо констатувати, що після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу. Не доведено надходження заяв від спадкоємців померлого в нотаріальну контору, склад спадкового майна, видачу свідоцтва про право на спадщину.
Позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно.
Звертаючись із позовом до відповідачів як до спадкоємців боржника, позивач мав довести, що єдиними спадкоємцями всього майна є саме відповідачі які фактично прийняли спадщину, а інші спадкоємці відсутні або відмовились від прийняття спадщини, у зв'язку з чим можуть задовольнити вимоги кредитора в межах його вартості.
З наявних документів неможливо встановити час, протягом якого позичальник та відповідачі проживали за встановленою адресою, а, відповідно, чи було це місце проживання спільним для них.
Зареєстроване місце проживання обох осіб за однією адресою не є безумовним доказом того, що відповідач дійсно проживав разом із позичальником та є особами, які відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли спадщину, оскільки положення Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.
Відсутнє й підтвердження позивачем факту ухилення відповідача від прийняття спадщини чи отримання свідоцтва.
Позиція з приводу того, що спільність реєстрації місць проживання відповідача та позичальника не є беззаперечним доказом встановлення факту їх постійного проживання однією сім'єю та саме по собі не може свідчити про прийняття відповідачем спадщини підтверджується постановами Верховного Суду від 31 травня 2018 року в справі № 661/2808/16-ц, від 11 липня 2018 року в справі № 551/19/17, від 15 березня 2018 року в справі № 489/2924/16-ц.
Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог АТ КБ "ПриватБанк" з підстав недоведеності факту прийняття спадщини відповідачами.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Судовий збір, що понесений відповідачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід віднести на його ж рахунок.
Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31 травня 2022 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Хилевич С.В.
Шимків С.С.