23 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/23829/21
Провадження № 22-ц/4815/38/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя: Боймиструк С.В.,
судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
23 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що утримує свою непрацездатну матір та двох неповнолітніх дітей в новому шлюбі.
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Мацей О.В. було подано відзив на позовну заяву в якому вона заперечує щодо задоволення позовної заяви, оскільки зміна сімейного стану платника аліментів та утримання позивачем своєї непрацездатної матері жодним чином не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Рішенням Дубенського міськрайонного судом Рівненської області від 26 травня 2022 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, стягуваних згідно рішення Рівненського районного суду від 02 листопада 2011 року по справі №2-1906/11.
Виконавчий лист виданий на підставі рішення Рівненського районного суду від 02 листопада 2011 року по справі №2-1906/11, визнано таким, що виконується по нарахованим коштам до набрання цим рішенням законної сили
Стягнуто з ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 1899/11, виданого Рівненським районним судом Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Вказує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, проте жодних доказів погіршення свого матеріального стану не надано, а саме щодо утримання дітей ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від другого шлюбу.
Позивач не надає жодної матеріальної допомоги, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 лютого 2012 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 не виконує та має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 171405,17 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів №7570 від 15.02.2022 року.
З цих міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, дана справа розглядається судом апеляційної інстанціїбез повідомлення учасників справи, за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та зменшивши розмір стягуваних з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що сімейний стан позивача змінився у зв'язку з народженням в іншому шлюбі з ОСОБА_7 доньки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та утриманням непрацездатної матері ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), відповідно матеріальний стан позивача погіршився, а тому наявні підстави для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів.
Такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рівненського районного суду від 02.11.2011 року розірвано. 08.06.2012 року Рівненським районним судом видано виконавчий лист №2-1899/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.08.2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.29).
04 лютого 2013 року державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1899/11, виданого 08.06.2012 року.
У другому шлюбі в позивача народились донька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та син ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону умовою зменшення або збільшення розміру аліментів є зміна обставин, які враховувалися судом при визначенні розміру аліментів.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із Законом про Держбюджет на 2022 рік на час ухвалення оскаржуваного рішення в справі прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становив 2618, а на 2023 рік для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 грн.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.(ч.1 ст.182 СК України).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4)
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцип 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Щодо аргументів позивача про зміну сімейного стану та народженням дітей у іншому шлюбі, то такий факт також не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Подібний за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі 301/2160/20 (провадження № 61-10800ск21), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) та від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20). Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, що відповідає й правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19. Усі діти - рівні між собою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вказав джерело доходів з яких він утримує сім'ю та матір чи офіційне місце роботи, що не може свідчити про погіршення його матеріального стану та бути безумовною підставою для зменшення раніше встановленого судом розміру аліментів на дитину від першого шлюбу.
В матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували відсутність пенсійного забезпечення в матері позивача, а також, що дружина позивача є непрацездатною та відноситься до категорії осіб, яка за законом перебуває на його утриманні, а це означає, що вона на рівні з позивачем також зобов'язана забезпечувати своїх дітей.
Щодо боргового зобов'язання у розмірі 171 405,16 грн. на підставі виконавчого листа №2-1899/11 від 02.02.2012 року, слід зазначити, що позивач не оплатив заборгованість.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси (див. справу «Нойлінгур і Шурук», №41615/07, 6 липня 2010 року, і «Х. проти Латвії», заява №27853/09, ЄСПЛ 2013 р.). Найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків (див. справу «Сахін проти Німеччини», заява №30943, ЄСПЛ 2003 VІІІ).
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним обставинам справи, не застосував існуючу судову та міжнародну практику та в порушення ч. 8 ст. 7 СК України ухвалив рішення без врахування інтересів дитини, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати в виді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 1362,00 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.В. Хилевич
С.С.Шимків