СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2129/23
ун. № 759/3402/23
28 лютого 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності за набувалою давністю,-
23.09.2022 р. до суду надійшов зазначений позов. Ціна позову становить 398004,60 доларів США.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір"судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивачем в підтвердження сплати судового збору не надано жодних доказів. Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить відстрочити сплату судового збору, з посиланням на те, що сплата судового збору не є першочерговим видатком фонду державного бюджету.
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, а також статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік", встановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2684,00 грн.
Статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є :а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Так, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26.07.2005, Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland». Від 25.07.2005).
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами від 25.09.2015 року) роз'яснено, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Позивачем на підтвердження тієї обставини, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством розмірі не надано жодних доказів, що унеможливлює з'ясування його фінансового становища. Посилання на те, що на те, що сплата судового збору не є першочерговим видатком фонду державного бюджету, не може бути взята до уваги, як підстава для відстрочення сплати судового збору.
Заява про відстрочку сплати судового збору до ухвалення рішення задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованою, адже сплата судового збору за подачу позову передбачена чинним законодавством, наявні матеріали поданого позову не свідчать про скрутне матеріальне становище позивача, оскільки обставини, на які посилається позивач, не є підставою для звільнення від сплати судового збору, так як не свідчать про тяжкий матеріальний стан.
Окрім цього, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимоги щодо сплати судового збору не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу (п. 3 Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»).
Доказів на підтвердження дійсної вартості майна позивачем до позовної заяви не додано.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Таким чином, позивачу відповідно до вимог п.п.3, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України необхідно викласти всі обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, зокрема: зазначити відомості про дійсну вартість нерухомого майна, не зазначення якої ускладнює визначення дійсної ціни позову та впливає на визначення підсудності та на розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовною заявою майнового характеру, або зазначити вжиті позивачем всі залежні від нього дії для отримання та зазначення в позові доказів вартості нерухомого майна або причини неможливості встановлення точної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову.
Отже, позивач має зазначити ціну позову, виходячи із дійсної ринкової вартості майна, та надати квитанцію про сплату судового збору на загальну суму, що буде відповідати заздалегідь встановленій оцінці майна виходячи з повної вартості майна, на майно, яке він просить поділити.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» в 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня становить - 2684 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У зв'язку з тим, що позивачем не визначена ціна позову виходячи із дійсної вартості спірного майна і на момент пред'явлення позову, за вимогами майнового характеру, суд не може встановити її ціну, тому суд в порядку ч.2 ст.176 ЦПК України попередньо визначає розмір в сумі 13420,00 грн., оскільки вірна ціна позову, тобто дійсна ринкова вартість спірного майна на момент пред'явлення позову не зазначена відповідно до вимог ст.176 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Позовна заява не може бути призначена до розгляду, підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.177 ЦПК України, а саме:в порушення вимог ч. 4 ст.175 ЦПК України до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору, який підлягає сплаті позивачем за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Святош.р-ні/Святош.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37962074; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA708999980313121206000026009; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Реквізити для сплати судового збору зазначені також в електронній формі за адресою: https://sv.ki.court.gov.ua/sud2608/gromadyanam/tax/.
Зазначені недоліки позовної заяви повинно бути усунено шляхом подання до суду доказу сплати судового збору.
Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору до ухвалення рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності за набувалою давністю, - відмовити
Позовну заяву ОСОБА_1 до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності за набувалою давністю., - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків терміном у 10 днів з моменту отримання копії ухвали суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя: Бабич Н.Д.