03.08.2022 Справа № 756/4717/22
Номер справи 756/4717/22
Номер провадження 2/756/3875/22
01 серпня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Мушкетик І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного центру зайнятості, третя особа: директор Державного центру зайнятості Жовтяк Юлія Сергіївна, про визнання наказу про оголошення простою незаконним та стягнення частини середнього заробітку, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами до відповідача Державного центру зайнятості та просив визнати незаконним і скасувати пункт 1 наказу директора ДЦЗ «Про оголошення простою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » від 11 квітня 2022 року № 30-к у частині оголошення з 12 квітня 2022 року простою ОСОБА_1 .
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі частини середнього заробітку, а саме різниці між середнім заробітком та оплатою за простій, за період з 12 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року у розмірі 24 451,55 грн.
У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у вересні 2019 року він був прийнятий на посаду Провідного фахівця із зв'язків з громадськістю та пресою Відділу комунікацій ДЦЗ. У серпні 2021 року позивача було переведено на посаду Провідного фахівця із зв'язків з громадськістю та пресою Департаменту інформаційного забезпечення Управління комунікацій ДЦЗ.
11 квітня 2022 року за підписом директора ДЦЗ Юлії Жовтяк було видано наказ «Про оголошення простою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » № 30-к. Пунктом 1 наказу було оголошено позивачу з 12.04.2022 про початок простою, а пунктом 2 - передбачено здійснювати оплату часу простою з розрахунку встановленого посадового окладу. Наказ видано у зв'язку з військовою агресією російської федерації, введенням воєнного стану в Україні, військовими діями у місті Києві, відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, неможливістю працювати дистанційно, з метою збереження життя та здоров'я співробітників, керуючись положеннями статей 34, 60-2, 113 КЗпП України.
Позивач вказує, що внаслідок видання наказу його було позбавлено можливості працювати та отримувати заробітну плату у повному обсязі. На його думку, відповідач дійшов передчасного висновку про наявність умов для оголошення простою.
ОСОБА_1 вважає вказаний наказ неправомірним, оскільки сама по собі військова агресія російської федерації не свідчить про неможливість працювати, зокрема, дистанційно. Військові дії у місті Києві станом на 11.04.2022 не велися, оскільки станом на початок квітня 2022 року Київська область була звільнена від російських загарбників, тому безпосередньої загрози бойових дій у місті Києві не існувало.
У оспорюваному наказі відповідачем не конкретизовано у чому саме полягає відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, а також неможливість працювати дистанційно. Окрім того, не доведено що життю та здоров'ю позивача існувала об'єктивна загроза, а запровадження простою здатне відвернути загрозу.
Також позивач звертає увагу, що у спірному наказі не визначено його тривалість. Сам простій міг бути оголошений лише для всього підприємства або його структурних підрозділів.
У зв'язку з оголошенням простою позивач не отримував від відповідача належної заробітної плати, яку б отримував у тому випадку, якби працював. Тому вважає, що відповідач зобов'язаний оплатити середній заробіток за час незаконного простою, врахувавши виплачену заробітну плату у розмірі посадового окладу за період з 12 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року у розмірі 24 451,55 грн.
Ухвалою суду 05 липня 2022 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, оскільки його довірителем не порушені жодні трудові права позивача.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце повідомлялася належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 наказом відповідача Державного центру зайнятості від 06.09.2019 № 151-к був призначений з 09.09.2019 на посаду провідного фахівця із зав'язків з громадськістю та пресою Відділу комунікацій.
Наказом відповідача № 69-к від 30.07.2021 позивач з 02.08.2021 був переведений на посаду провідного фахівця із зав'язків з громадськістю та пресою відділу інформаційного забезпечення Управління комунікацій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022) на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан.
Відповідно до п. 3 вищезазначеного Указу Президента, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Зважаючи на зазначене, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені, зокрема, ст. 43 Конституції України, а саме щодо права кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Простій може застосовуватись роботодавцем як до підприємства (установи, організації) в цілому так і до окремих його структурних підрозділів, або певних працівників.
Зважаючи на зазначене, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій. Отримання згоди працівників на оголошення простою чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
25 лютого 2022 року відповідачем було видано наказ № 25 «Про організацію роботи Державної служби зайнятості», пунктом 1 якого передбачено встановлення працівникам відповідача дистанційний режим роботи, а працівникам, які у зв'язку з військовою агресією російської федерації не можуть виконувати роботу дистанційно, простій. Пунктом 6 зазначеного наказу визначено, зберегти у межах кошторису середній заробіток працівникам, яким встановлено простій.
Наказом відповідача від 17.03.2022 № 32 «Про внесення змін до наказу «Про організацію роботи Державної служби зайнятості» внесено зміни до пункту 6 наказу від 25.02.2022 № 25, та встановлено, що оплату часу простою працівників здійснювати із розрахунку встановленого працівникові посадового окладу (тарифного розряду). У випадку, коли розмір посадового окладу (тарифної ставки) нижче, ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, оплата часу простою здійснюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.
Наказом відповідача від 31.03.2022 № 29-к «Про оголошення простою працівникам Державного центру зайнятості» у зв'язку з військовою агресією російської федерації, введенням воєнного стану в Україні, військовими діями у місті Києві, відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, неможливістю працювати дистанційно, з метою збереження життя та здоров'я співробітників, керуючись положеннями статей 34, 60-2, 113 КЗпП України, оголошено простій, що виник не з вини працівників, з 01.04.2022 до закінчення дії обставин, які створюють загрозу їх життю і здоров'ю із забезпеченням оплати часу простою працівників із розрахунку встановленого працівникові посадового окладу для 40 працівників різних структурних підрозділів відповідача.
У подальшому наказом відповідача від 11.04.2022 № 30-к «Про оголошення простою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » у зв'язку з військовою агресією російської федерації, введенням воєнного стану в Україні, військовими діями у місті Києві, відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, неможливістю працювати дистанційно, з метою збереження життя та здоров'я співробітників, керуючись положеннями статей 34, 60-2,113 КЗпП України, оголошено про початок простою, зокрема і позивачу, що виник не з вини працівників, з 12.04.2022 до закінчення дії обставин, які створюють загрозу їх життю і здоров'ю із забезпеченням оплати часу простою працівників із розрахунку встановленого працівникові посадового окладу.
У судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що з наказом про оголошення простою позивача було ознайомлено відповідачем засобом електронного зв'язку шляхом направлення копії наказу на його особистий мобільний номер в мобільному додатку «Viber».
Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною 2 ст. 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Відповідно до пп. 10, 11 та 14 розділу III Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Мінекономіки від 16.12.2020 № 2663, зареєстрованого в Мінюсті 28.12.2020 за № 1305/35588, директор Державного центру зайнятості у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання відповідно до законодавства, призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідача, виконує інші повноваження, передбачені законодавством.
Як вбачається з вищенаведеного, оспорюваний наказ від 11.04.2022 № 30-к «Про оголошення простою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 » видано відповідачем в межах наданих законодавством повноважень.
При запровадженні режиму простою для позивача, відповідачем дотримано гарантії з оплати праці, які закріплені у статті 113 КЗпП України та постанові Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221, що підтверджується розрахунковими листками, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції станом на день видання оспорюваного наказу) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
На підставі вищезазначеного судом вбачається, що відповідачем повністю дотримано вимог чинного трудового законодавства відносно видання наказу від 11.04.2022 № 30-к «Про оголошення простою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ».
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не знайшли свого доведення та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
На підставі викладеного, ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції від 15.03.2022), ст. 34, 60-2, 113 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2022 року.
Суддя,- Белоконна І.В.