Справа № 755/2472/22
Провадження № 2/755/765/23
"23" січня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
Позивач, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 7 165,84 грн за кредитним договором № б/н від 14.07.2009 та вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 14.07.2009. Своїм підписом у вказаній заяві ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9 000,00 грн. Позивач свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором, але в процесі користування кредитним рахунком позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таким чином, як зазначає позивач, у порушення п. 6.5 Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , яка мала право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 30.04.2020 по 30.10.2020. На виконання вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України позивачем 11.02.2021 була направлена претензія кредитора до Сьомої київської державної нотаріальної контори. 25.02.2021 надійшла відповідь Сьомої київської державної нотаріальної контори про те, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Таким чином, на думку позивача, відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилася від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. 01.07.2021 до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, у якій позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 14.07.2009 становить 7 165,84 грн., яка складається з наступного: 7 165,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21.06.2022 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами загального позовного провадження, справа призначена до підготовчого судового засідання, сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні процесуальні строки; витребувано докази з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та з Сьомої київської державної нотаріальної контори.
Копію ухвали суду про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та додатків до неї відповідачкою, ОСОБА_1 , отримано не було, а конверт із вказаними документами повернувся до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач копію вказаної ухвали суду отримав 24.06.2022.
19.07.2022 до суду з Сьомої київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 107/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
26.07.2022 до суду з Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на виконання ухвали суду від 21.06.2022 надійшов витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, до суду від представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Долгополого Д.Ю. надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2022 закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Уповноважений представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав заяву про розгляд справи без участі представника банку.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормою ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як убачається з матеріалів справи, 14.07.2009 ОСОБА_2 була складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві позичальником, останній підтвердив, що він погоджується з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
03.07.2019 Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У даному випадку Умови та Правила надання банківських послуг позичальником не підписані, а Тарифи банку, як окремий документ, в матеріалах справи взагалі відсутні.
За таких умов, з урахуванням практики Верховного Суду, банк має право вимагати повернення фактично отриманої суми кредиту.
Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що банк вимагає стягнення саме фактично виданої суми кредиту у розмірі 7 165,84 грн., що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, отже така вимога в даному випадку є мотивованою та відповідає судовій практиці вищої судової інстанції.
Натомість, вивчивши та оцінивши інші докази, на яких ґрунтується вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом з відповідачки, як спадкоємиці позивальника, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог банку до відповідачки, з огляду на наступне.
Як убачається зі змісту копії паспорту ОСОБА_2 (позичальник), останній був зареєстрований за наступною адресою проживання: АДРЕСА_1 з 18.02.1992 (а.с. 41-42).
Вказана копія паспорту позичальника не містить реквізитів її засвідчення станом на 14.07.2009, тобто станом на час підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
30.04.2020 ОСОБА_2 (позичальник) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 46).
За змістом наявної в матеріалах справи копії паспорту відповідачки ОСОБА_1 , а також згідно з даними електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», остання зареєстрована за адресою проживання: АДРЕСА_1 з 20.06.2006 (а.с. 43, 44 - зворотній бік).
05.08.2020 позивач, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори з претензією кредитора вих. № SAMDN50ОТС002040225, у якій просив: включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком в розмірі 7 165,84 грн; повідомити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини; повідомити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника; повідомити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості про видані свідоцтва про право на спадщину, та про осіб, які такі свідоцтва отримали (а.с. 48).
Своїм листом від 19.02.2021 Сьома київська державна нотаріальна контора повідомила позивача, що лист банку долучено до спадкової справи 107/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . В разі звернення спадкоємців або видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємців померлого буде повідомлено про наявність заборгованості перед банком (а.с. 49).
Також з матеріалів справи убачається, що банк листом від 18.06.2021 звертався до відповідача із претензією про погашення боргу померлого позичальника (а.с. 50).
Із копії матеріалів спадкової справи № 107/2021, заведеної Сьомою київською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , убачається, що спадкова справа була заведена державною нотаріальною конторою 17.02.2021 на підставі претензії кредитора - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вих. № SAMDN50ОТС002040225 від 05.08.2020. Заяви спадкоємців про прийняття спадщини у матеріалах спадкової справи відсутні (а.с. 75-83).
Відповідно до положень ст,ст. 1216-1218, 1220-1221 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За змістом ст.ст. 1222-1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За приписами ст.ст. 1258, 1261-1265 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За змістом ст.ст. 1281, 1282 ЦК України (у редакції закону, що була чинною станом на день відкриття спадщини, а також станом на 05.08.2020 - день, коли банку стало достовірно відомо про смерть позичальника (день направлення претензії кредитора) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач посилається на те, що відповідачка є спадкоємицею позичальника, яка прийняли спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тож має сплатити заборгованість за кредитним договором, яка увійшла до складу спадщини.
Відповідно до положень ст.ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даному випадку суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця з огляду на наступні, встановлені судом, факти та обставини.
Так, на підтвердження позовних вимог до ОСОБА_1 позивачем до позовної заяви було долучено копію паспорта померлого позичальника та відповідачки у даній справі, на яких міститься відмітка про їх зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак позивач звертаючись до суду указував на те, що місце реєстрації відповідачки за адресою, що тотожна зареєстрованому місцю проживання померлого позикодавця, що свідчить, на думку позивача, про те, що остання прийняла спадщину, оскільки відповідачка зареєстрована за цією адресою та не заявила про відмову про прийняття спадщини протягом установленого законом строку. Утім, законодавець, регулюючи дані правовідносини не визначає факт реєстрації місця проживання спадкодавця та спадкоємців, останнім визначено факт спільного проживання за однією адресою на момент смерті.
Убачається, що відповідачка дійсно зареєстрована за адресою, що збігається із місцем реєстрації позичальника, утім не може свідчити про те, що остання на момент смерті проживала із позичальником, оскільки позивачем у цій частині будь-яких доказів не надано.
Крім того, не надано позивачем і будь-яких доказів того, що відповідачка і померлий позичальник мали родинні зв'язки (свідоцтва про шлюб, народження, або будь-яких інших документів, що свідчили б про їх родинні зв'язки), що є визначальним у спадкових правовідносинах, оскільки спадкоємцями є родичі спадкодавця або особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. В даному випадку позивачем не доведено, що відповідачка є родичом позичальника або проживала з ним сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За матеріалами справи також і не було встановлено наявність майна, одержаного відповідачкою у спадщину, в межах вартості якого, остання зобов'язана б була задовольнити вимоги кредитора.
Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, керуючись положеннями вищенаведеного діючого законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 7 165,84 грн. за кредитним договором № б/н від 14.07.2009, що є підставою для повної відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 634, 1054, 1216-1218, 1220-1223, 1258, 1261-1265, 1268, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 102, 133, 137, 141, 158, 209, 210, 247, 263, 265, 280, 354 ЦПК України, суд -
В позові АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570, м. Київ вул. Грушевського, 1-Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: