Справа №705/223/23
1-в/705/33/23
20 лютого 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника установи ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення, подане засудженим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Біла Церква, Київської області, громадянин України, одружений, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, який відбуває покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.01.2018 року, яким засуджений за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення, у якому зазначив про те, що він на цей час відбуває покарання у Старобабанівській виправній колонії № 92 і на момент звернення відбув 3/4 строку покарання, тому вважає, що має право на умовно-дострокове звільнення.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив суд його задовольнити, оскільки він відбув 3/4 строку покарання, не має стягнень, та вважає, що став на шлях виправлення, розкаюється у вчиненому, тому просить звільнити його умовно-достроково.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення, оскільки засуджений має 5 судимостей за вчинення злочинів проти власності. 12.04.2017 року був звільнений умовно-достроково та в період відбування покарання протягом одного місяця вчинив 7 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України. Усі епізоди злочинів вчинялися засудженим однотипно, шляхом відкритого заволодіння золотими прикрасами у жінок. Засуджений не характеризується позитивно за весь період відбування покарання, працевлаштовувався не постійно, саме через своє небажання, а також не відшкодовував шкоду заподіяну злочином. Лише з 2022 року виконує обов'язки днювального, частково відшкодував 600,00 грн. визначених вироком витрат. Має три заохочення, але має і 5 стягнень. Під час проходження лікування у спеціальному медзакладі у нього було вилучено мобільний телефон, про походження якого засуджений відмовлявся повідомляти. За вказаних обставин вважає, що засуджений на шлях виправлення не став, а тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання засудженого.
Представник установи в судовому засіданні у вирішення клопотання покладався на розсуд суду.
Представник спостережної комісії в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд справу слухати у відсутність їх представника, не заперечує проти задоволення клопотання.
Суд, вислухавши засудженого, врахувавши позицію прокурора, представника установи, вивчивши письмові матеріали клопотання та особової справи засудженого, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.01.2018 року, яким засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі і на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.08.2014 року та остаточно йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. Вказаний вирок залишено в силі ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 травня 2018 року.
Згідно довідки відділу по контролю за виконанням судових рішень Старобабанівської ВК №92 початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_5 : 29.07.2017 року, кінець строку: 29.07.2023 року, не відбута частина покарання складає 05 місяців 23 дні.
Станом на день розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув 3/4 строку покарання.
Відповідно до характеристики ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» Черкаської області - ОСОБА_5 з 10.07.2018 року відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська ВК №92». За період відбування покарання характеризується позитивно, має 3 заохочення та 4 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з порушенням вимог режиму відбування покарання. Виконує обов1язки днювального, до роботи ставиться відповідально. Виконує роботи із самообслуговування. Дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня. На міри виховного характеру реагує позитивно, робить належні висновки. У взаємовідносинах із засудженими неконфліктний, підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Провину у скоєному визнає, розкається. Має цивільний позов за вироком суду у розмірі 61512,00 грн. із яких добровільно погасив заборгованість у розмірі 600,00 грн. Вважають, що став на шлях виправлення. Разом з тим, йому було відмовлено у переведенні до дільниці соціальної реабілітації, у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням та 29.01.2022 року в умовно-достроковому звільненні, після відбуття 3/4 строку покарання.
Згідно витягу з протоколу №3 від 03.02.2022 комісія ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» Черкаської області вважає, що засуджений ОСОБА_5 , на день засідання комісії не став на шлях виправлення, має 5 стягнень, тому йому відмовлено в умовно-достроковому звільненні.
Згідно довідки начальника відділення соціально-психологічної служби ДУ СВК № 92, затвердженої 30.01.2023 року, засуджений ОСОБА_5 за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки має 3 заохочення. Разом з тим, має 4 стягнення, які погашені, та, згідно матеріалів особової справи, мав ще одне порушення, але до дисциплінарної відповідальності притягнутий не був (а.с. 121 особової справи).
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Крім цього суд звертає увагу, що не можна вважати сумлінною поведінку засудженого лише через відсутність у засудженого не знятих або не погашених у порядку, встановленому статтею 134 КВК України, стягнень, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов'язком засудженого.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 має 5 судимостей за вчинення злочинів проти власності та проти здоров'я, відбуває покарання за вчинення ряду епізодів, а саме відкритих викрадень майна, які вчинив через два з половиною місяці після умовно-дострокового звільнення, до засудження характеризувався негативно, мав схильність до вживання алкогольних напоїв та наркотичних засобів. За час відбування покарання з 10.07.2018 вчинив 5 порушення режиму відбування покарання за що притягувався до дисциплінарної відповідальності (27.12.2018, 14.01.2019, 24.09.2021, 05.10.21, а також мав ще одне порушення 28.12.2020 за яке не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. За весь період відбування покарання має лише 3 заохочення (06.07.2021, 04.01.2022 та 09.01.2023), які він отримав в період що передував настанню пільги. Маючи значну заборгованість за вироком суду, з 17.12.2020 по 29.08.2021 року не був працевлаштованим, і добровільно погасив заборгованість лише у розмірі 600,00 грн.
Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, ставлення до праці, яке за наявних обставин не можна вважати сумлінним, тяжкість та характер скоєного злочину та його поведінку за весь період відбування покарання, суд вважає обґрунтованими сумніви, що ОСОБА_5 довів своє виправлення та не буде вчиняти нових кримінальних правопорушень після умовно-дострокового звільнення з установи виконання покарання і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже не заслуговує того, щоб до нього застосували умовно-дострокове звільнення від покарання.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, на даний час суд не вбачає підстав для застосування до засудженого норм ст. 81 КК України, а тому клопотання про умовно-дострокове звільнення останнього не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 369, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1