Справа № 372/3173/22
Провадження № 2-247/23
20 лютого 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Крамара О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивезення побутових відходів,-
В жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про солідарне стягнення за період з 01.11.2016 року по 30.06.2022 року заборгованості за надані послуги із вивозу побутових відходів у розмірі 863,34 грн. та просив стягнути суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані та проживають АДРЕСА_1 . Послуги з вивезення побутових відходів за вказаною адресою надаються Приватним підприємством «Обухівміськвторресурси» на підставі договору, що набрав чинності 01 жовтня 2016 року б/н «Про надання послуг із вивезення побутових відходів на території Обухівської міської ради: приватної садиби забудови міста Обухова, сіл Таценки та Ленди» згідно затвердженого графіку, щорічно опублікованому в офіційному друкованому засобі масової інформації Обухівської міської ради - газеті «Обухівські вісті» №37 (708) від 24 вересня 2016 року в газеті «Обухівські вісті» № 28 (750) від 22 липня 2017 року; в газеті «Обухівські вісті» № 2 (825) від 18 січня 2019 року, а також на власному веб-сайті www.ogvr.com.ua. Такий договір є публічним в силу ст. ст.633, 634, 641, 642 ЦК України, а його умови встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно довідки від 23.02.2021 року про склад сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано двоє осіб, які у контексті положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами послуг. Про належне надання позивачем послуги із вивезення побутових відходів свідчить відсутність скарг відповідачів. Впродовж тривалого часу відповідачі отримували послуги і вивезення побутових відходів, але взагалі не сплачували їх вартість, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період надання послуг, а саме 01 листопада 2016 року по 30 червня 2022 року у розмірі 863,34 грн.
29 листопада 2022 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
23 грудня 2022 року позивачем зменшено розмір позовних вимог, які згідно поданої останнім заяви за період з 01.03.2017 року по 30.06.2020 року становлять 786,04 грн.
В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги уточнив просив стягнути заборгованість за період з 021.02.2017 по 31.01.2020 року в розмірі 786,04 грн.. Пояснив, що з жовтня 2016 року по даний час позивач надає послуги відповідачам із вивезення побутових відходів. Своєї незгоди з публічним договором останні не заявляли, як і про наявність скарг на надані послуги. 24.01.20 року між сторонами укладено письмовий договір про надання мешканцям приватного сектору послуг з поводження з побутовими відходами, який виконується сторонами та починаючи з 01 лютого 2020 року заборгованість за вказаним договором у відповідачів відсутня. Разом з тим, позивачі мають заборгованість, яка утворилася до укладення договору та становить з 01.03.2017 року 786 грн. 04 коп. Добровільно сплачувати вказану суму відповідачі не бажають, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву та просив відмовити у позові повністю, оскільки матеріалами справи не доведено факт надання позивачем та отримання відповідачами послуг з вивезення побутових відходів до лютого 2020 року, не надано жодних доказів фактичного надання таких послуг, а тому вимоги позивача є безпідставними. Просив застосувати строк позовної давності до вимог, що перевищують три роки з часу подачі позову.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Обухівської міської ради № 223-12-VII від 28 липня 2016 року «Про визначення переможця конкурсу на вивезення побутових відходів для мешканців приватного сектору на території Обухівської міської ради», виконавцем послуги із вивезення побутових відходів від мешканців приватного сектору території Обухівської міської ради визначено ПП «Обухівміськвторресурси».
24 вересня 2016 року в газеті «Обухівські вісті» № 37 (708) зі змінами розмішеними в газеті «Обухівські вісті» № 28 (750) від 22 липня 2017 року опубліковано договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, 18 січня 2019 року в газеті «Обухівські вісті» № 2 (825), а також на власному веб-сайті www.ogvr.com.ua
30 грудня 2016 року, відповідно до положень п.31 постанови КМУ №1173 від 16.11.2011 року «Питання надання послуг із вивезення побутових відходів» між позивачем та виконавчим комітетом Обухівської міської ради був укладений договір б/н «Про надання послуг із вивезення побутових відходів на території Обухівської міської ради: приватної садиби забудови міста Обухова, сіл Таценки та Ленди» відповідно до якого позивач зобов'язався відповідно до затвердженого графіку надавати послуги із вивезення побутових відходів на території Обухівської міської ради: приватної садиби забудови міста Обухова, сіл Таценки та Ленди. Відповідно до розділу №8 договору фінансове зобов'язання господарської діяльності позивача забезпечується за рахунок грошових коштів, які надходять від споживачів. Договір набрав чинності з 01.10.2016 року. з дати набрання чинності договору, позивач відповідно до погодженого графіку, фактично розпочав та систематично і по цей час надає послуги із вивезення твердих побутових відходів мешканцям приватної садиби забудови міста Обухову, сіл Таценки та Ленди.
Відповідно додатку №1 до позовної заяви, розрахунку суми заборгованості в період надання послуг з 01 листопада 2016 року по 30 червня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 де кількість зареєстрованих споживачів у житловому приміщенні складає двоє осіб, заборгованість становить 863, 34 грн.
Згідно довідки про склад сім'ї №1367 від 23.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано двоє осіб.
Як вбачається з матеріалів справи 24.01.2020 року між сторонами укладено договір №473 «Про надання мешканцям приватного сектору та багатоквартирних житлових будинків послуг з поводження з побутовими відходами».
Сторонами визнається в судовому засіданні, що з часу укладення сторонами письмового договору заборгованість відповідачів перед позивачем відсутня.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).
Такі положення Закону України «Про житлово - комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Згідно з пунктом б частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.
У частинах другій та третій статті 35-1 Закону України «Про відходи» передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
На виконання зазначеного закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070 про затвердження «Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами», за положеннями пунктів 6-13 цієї постанови визначення норми вивозу відходів, контроль якості послуг, графік надання послуг визначається замовником послуг - органом місцевого самоврядування, а оплата за послуги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.
Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Тобто судом встановлено, що у відповідачів наявний обов'язок щодо сплати позивачу коштів за надані послуги із вивезення побутових відходів з жовтня 2020 року. Доводи представника відповідача, що до укладення договору з позивачем в січні 2020 року вони користувались послугами інших підприємств, зокрема ТОВ «МЖЦ» на підтаві договору №315 від 23.10.2018 року не приймаються судом як спростування отримання послуг відповідачами від позивача, оскільки відносно відповідачів ТОВ «МЖЦ» не набуло статусу виконавця відповідних послуг в силу положень Закону України «Про відходи», «Про місцеве самоврядування», «Про благоустрій населених пунктів».
Разом з тим суд вважає доцільним зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Як встановлено судом 27.10.2022 року позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів заборгованості за вивезення побутових відходів в розімірі 786 грн. 04 коп. за період з 01 березня 2017 року по 31 січня 2020 року.
Враховуючи, що укладення сторонами договору в січні 2020 року не переривало позовної давності, оскільки відповідачами сплачувались платежі лише згідно вказаного договору і дій на визнання заборгованості, яка існувала до вказаного договору ними не вчинялись, оплата не проводилась і не визнається ними також на час розгляду справи, суд ввавжає, що позовна давність не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки. Таким чином суд вважає, що позивач має право на стягнення заборгованості за період з жовтня 2019 по січень 2020 включно, що складає 112,33 грн.
Щодо доводів представника позивача, який просив врахувати положення п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України яким встановлено, що під час дії карантину, встанволеного КМУ з метою запобіганню поширенню коронавірусної хвороби строки визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карнатину. Так як карантин запроваджений на території України з 12 березня 2020 року і триває до 30 квітня 2023 року вважав, що строки давності ПП при зверненні до суду з даним позовом не порушені, то суд вважає, що сам факт існування карантинних обмежень не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду, якщо такі обмеження об'єктивно не перешкоджали реалізувати своє право на звернення до суду у строки встановлені законодавством України.
Отже, сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлдення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальний дій. А такі обставини представником позивача не вказані.
Згідно зі статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 3,4, 12, 13, 76, 81, 141, 280-289, 259-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» заборгованість за надані послуги із вивозу побутових відходів в розмірі 112,33 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» сплачений судовий збір у розмірі 176 грн. 50 коп. з кожного.
Позивач: Приватне підприємство "Обухіввторресурси", місце знаходження: 08700, Київська область, м.Обухів, вул.Київська буд.21, код ЄДРПОУ 32152706.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2023 року.
Суддя Проць Т.В.