Справа № 359/332/21
Провадження № 2/359/1524/2021
Іменем України
«17» червня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
19.01.2021 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 5260 гривень за кредитним договором б/н від 18.07.2011, а також понесені судові витрати (а.с.2-6).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 18.07.2011 року, при підписанні якої підтвердила, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 8000,00 грн. Банк виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, відповідачі, які постійно проживали разом зі спадкоємцями, прийняли спадщину. 01.02.2020 позивачем було направлено претензія кредитора до Бориспільської державної нотаріальної контори, та 06.03.2020 отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталась та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Посилаючись на вимоги ст.ст.1281 ЦК України, зазначає, що 15.05.2020 до спадкоємців було направлено лист-претензію, проте пред'явлені вимоги не було задоволено, станом на дату смерті заборгованість позичальника становила 5260 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5260 гривень.
Ухвалою ід 28 січня 2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду (а.с.79).
Ухвалою від 30.03.2021 було задоволено клопотання позивача та витребувано з Бориспільської міської державної нотаріальної контори копією спадкової справи (номер у нотаріуса №61/2019), що була відкрита після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а також витребувано з Реєстраційної служби Бориспільської міської ради Київської області витребувано інформацію про реєстрацію (довідку про склад сім'ї) за адресою: АДРЕСА_1 , на дату смерті ОСОБА_3 , на 11 січня 2019 року (а.с.86-87).
В призначене судове засідання сторони не з'явилися.
Від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» Нікеркіна М.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином - за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позовну заяву до суду не направила.
Відповідно до вимог ст. ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи представник позивача не заперечує.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 18.07.2011 між Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки «Універсальна», що підтверджується укладеною сторонами Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.07.2011 року (а.с.21).
Так, за змістом ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ч.1-3 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
При цьому, суд також враховує, що відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.07.2011, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи - позивача (а.с.21).
Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.07.2011 ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Дослідженням долученого до позовної заяви Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.23-48), встановлено , що підпис відповідача про ознайомлення на вказаному Витягу відсутній, як і на Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.22).
Згідно з долученими довідками про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача та видані кредитній картки (а.с.20,49) кредитний ліміт 25.02.2013 був збільшений до 8000 грн., після чого був зменшений до 0,00грн. та ОСОБА_3 видавались кредитні картки, в тому числі остання 06.10.2018 зі встановленим терміном дії до червня 2022 року.
При цьому суд звертає увагу, що у заяві позичальника від 18.07.2011 (а.с.21) процентна ставка не зазначена, а також відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Встановлено, що у долучених позивачем Витягах з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт відсутній підпис спадкодавця ОСОБА_3 , як і відсутня дата його підписання самим позивачем.
Крім цього, матеріали справи не містять жодного доказу, що саме долучені до позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» Умови та Тарифи були додатками до підписаної відповідачем заяви від 18.07.2011 року, оскільки в даних документах відсутня дата.
Так, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку (а.с.23-48), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17, яка згідно до ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
З цих підстав суд не приймає до уваги Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. А отже, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 9-13) встановлено, що станом на 18.12.2020 за позичальником ОСОБА_4 рахується заборгованість у сумі 5260 гривень, яка складається з наступного: 5260 гривень -заборгованість за тілом кредиту. Заборгованість виникла станом на 16.01.2019 (а.с.12- на звороті).
Відомості щодо використання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_3 (а.с.14-19).
Таким чином, розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку, а також банківською випискою по картковому рахунку (а.с.14-19), та відповідачами не оспорюється, підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, відповідачами не надано та не зазначено джерел їх здобуття.
Зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що нараховані банком відсотки були погашені банком за рахунок кредитних коштів і з цього приводу відповідачами будь-яких заперечень по суті позову не надано, як і не надано контр-розрахунку заборгованості.
Так, встановлено, що позичальник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 62 років, про що зроблено актовий запис про смерть №39 від 16 січня 2019 року, та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.55, 97).
Згідно з даними Реєстраційної служби Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, станом на 11.01.2019 за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.116).
За даними Спадкової справи №61/2019, яка була відкрита 13 лютого 2019 року у Бориспільській державній нотаріальній конторі щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , прийняла спадщину після померлої матері ОСОБА_3 згідно з поданою заявою від 13.02.2019 року (а.с.96), відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від прийняття спадщини відмовився, про що подав до державної нотаріальної контори відповідну заяву від 13.012.2019 (а.с.96 - на звороті).
Відомості про видані свідоцтва про право на спадщину, а також про перелік та вартість спадкового майна в матеріалах спадкової справи, а також в наданих суду документах відсутні.
Як вбачається з долучених до позовної заяви письмових доказів, позивач звертався до Бориспільської міської державної контори з претензією кредитора від 17.01.2020 (а.с.57), а також з листами-претензіями від 08.05.2020, адресованими відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погашення заборгованості ОСОБА_3 в сумі 5260 гривень (а.с.59,60, 61-62).
Згідно з відповіддю Бориспільської міської державної нотаріальної контори від 04.02.2020: листами, направленими Бориспільською міською державною нотаріальною конторою на адресу спадкоємців померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за вих. №112/02-14, 113/02-14, їм доведено до відома претензію кредитора АТ КБ «Приватбанк» (а.с.58).
Відповідно до вимог ст. ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вище вказаного Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст.1054ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно з ст. 1282 ЦК України, в чинній на 11.01.2019 редакції, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз» яснино, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналіз зазначеного законодавства дає підстави для висновку, що спадкоємці боржника за кредитним зобов'язанням зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у випадку пред'явлення у передбачений законом строк кредитором вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину.
Встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду після смерті боржника ОСОБА_3 ..
Разом із цим доказів того, відповідачі, зокрема відповідач ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем, яка прийняла спадщину в розумінні вимог цивільного законодавства України, набули право на конкретну спадщину, а також доказів того, що вартість одержаного у спадщину майна є співмірною із розміром заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачів, суду надано не було та не зазначено жерел їх здобуття.
За правилами ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч наведеному, представником позивача не надано до суду доказів, на підтвердження того, що після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, не зазначено, не вказано вартість цього майна, що позбавляє суд визначити обсяг відповідальності відповідача ОСОБА_2 перед позивачем, враховуючи ту обставину, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Щодо відповідача ОСОБА_1 , який відмовився від прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що він не є належним відповідачем у справі.
Також суд звертає увагу, що вимоги щодо звернення стягнення на спадкове майно позивачем не заявлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними: обраний спосіб захисту не відповідає вимогам ст.1282 ЦК України, позивачем не доведено наявність спадкового майна та його вартість, відповідач ОСОБА_1 не є належним відповідачем.
У зв'язку з цим у задоволені позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,223, 258,259,263-265,266,273, 280-284 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 5260 гривень за кредитним договором б/н від 18.07.2011 - відмовити.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса : 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 25.06.2021.
Суддя: І. В. Муранова-Лесів