вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/862/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гупалюк, розглянувши заяву представника Фізичної особи - підприємця Кошмака Вадима Степановича про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
до відповідача-1 Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради,
до відповідача-2 Фізичної особи - підприємця Кошмака Вадима Степановича
про визнання недійсним договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу шляхом викупу та договору дарування в частинах та зобов'язання повернути протирадіаційне укриття,
за участю представників учасників:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: А. Дяденчук, ордер ВК № 1032171 від 02.11.2022,
від прокуратури: І Котяй, посв. № 065220 від 09.08.2021
У жовтні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Фізичної особи - підприємця Кошмака Вадима Степановича про визнання частково недійсними договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу шляхом викупу та договору дарування, а також зобов'язання повернути протирадіаційне укриття площею 222.6 кв.м.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.01.2023 у справі № 918/862/22 у задоволенні позову відмовлено.
07.02.2023 на адресу суду від представника відповідача-2 Фізичної особи - підприємця Кошмака Вадима Степановича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, в якій просить суд стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь Фізичної особи-підприємця Кошмака Вадима Степановича 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 08.02.2023 розгляд заяви представника Фізичної особи - підприємця Кошмака Вадима Степановича про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/862/22 призначено на 27.02.2023.
У судове засідання 27.02.2023 представники сторін не з'явилися.
Суд, розглянувши заяву представника відповідача-2, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Представником відпровідача-2 до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про подання документів, що підтверджують витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частинами 1, 2 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву надано попередній орієнтовний розрахунок суми на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
На підтвердження витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, відповідачем-2 надано договір про надання правової допомоги від 02.11.2022, укладений між відповідачем-2 (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Скорпіон" (далі - АО Скорпіон), ордер серії ВК № 1032171 від 02.11.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН № 1126 від 11.09.2014, акт передачі-приймання виконаних послуг (надання правової допомоги) від 01.02.2023, звіт про виконану роботу, рахунки на оплату № 1 від 27.12.2022 на суму 20 000,00 грн та № 2 від 31.01.2023 на суму 10 000,00 грн та платіжне дорученням № 938 від 01.02.2023 на суму 10 000,00 грн.
За п. 1.1. договору клієнт замовляє у адвоката надання йому правничої допомоги, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту замовлену ним правничу допомогу відповідно до умов, узгоджених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2. договору адвокат надає клієнту комплекс правничої допомоги по правовому супроводу справи № 918/862/22.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що надана адвокатом правнича допомога підлягає оплаті клієнтом в спосіб, розмірах та строки, визначені цим договором.
Права адвоката у наданні ним професійної правничої допомоги договором не обмежуються.
У разі подальшого обмеження таких прав клієнт про це обов'язково має повідомити адвоката у письмовій формі. Відсутність такого повідомлення вказує на те, що адвокат при наданні того чи іншого виду професійної правничої допомоги не обмежений правами (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 2.1.- 2.4. договору клієнт замовляє у адвоката надання йому правничої допомоги, вид та обсяг якої узгоджуються сторонами в додатку № 1 до цього договору. Адвокат при виконанні цього договору та наданні професійної правничої допомоги діє самостійно. Адвокат має право без погодження з клієнтом залучати до надання професійної правничої допомоги третіх осіб (адвокатів, спеціалістів, експертів тощо), при цьому відповідальність за надання правничої допомоги перед клієнтом залишається за адвокатом. Спосіб та порядок надання того чи іншого виду правничої допомоги та їх об'ємів визначається адвокатом самостійно з дотриманням принципу домінантності інтересів. Адвокат самостійно визначає уповноважує особу, яка буде надавати правничу допомогу клієнту. На підтвердження повноважень головою об'єднання адвокату видається ордер на надання правничої допомоги клієнту (п. 2.5. договору).
Для надання правової допомоги клієнту АО призначено Дяденчука Анатолія Івановича, адвоката, який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1126 від 11.09.2014, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області № Ш/-6 від 11.09.2014.
Відповідно до розділу 3 договору вартість правничої допомоги складається з гонорару та фактичних (інших) витрат понесених, або які підлягають понесенню адвокатом на виконання
умов цього договору. Гонорар адвоката за надання правничої допомоги узгоджується в додатку № 2 до цього договору. До фактичних (інших) витрат, що вказані в п. 3.1. цього договору, відносяться документально підтверджені витрати по оплаті послуг, наданих третіми особами, зокрема експертами, перекладачами, спеціалістами, нотаріусами, органами державної влади, агентами, судові та адміністративні збори, а також витрати адвоката на відрядження до іншого населеного пункту. Розмір вказаних витрат узгоджуються з клієнтом до моменту їх оплати. За вимогою клієнта адвокат має надати документи, що детально підтверджують вказані фактичні витрати та їх розрахунок. Якщо сторони договору не домовляться про інше, усі рахунки, які виставляються адвокатом за надану професійну правничу допомогу, а також з оплати фактичних витрат, підлягають сплаті клієнтом у строки, встановлені адвокатом в рахунку. За погодженням сторін оплата гонорару може бути здійснена повністю або частково шляхом здійснення авансового платежу. Якщо сторони не домовляться про інше в письмовій формі, усі платежі, передбачені цим договором, здійснюються виключно шляхом безготівкового розрахунку, з використанням реквізитів, вказаних у цьому договорі. Клієнт несе усі витрати, що пов'язані з будь-якими банківськими комісіями та іншими подібними зборами.
Порядок передачі-приймання наданої правничої допомоги визначено сторонами у розділі 4 договору. Після повного або часткового виконання замовленого клієнтом виду правничої допомоги, адвокат складає акт передачі-приймання з детальним викладенням переліку наданої правничої допомоги. Клієнт протягом 5 календарних днів перевіряє повноту надання професійної правничої допомоги та підписує акт у двох примірниках, один з яких повертається адвокату. Клієнт має право викласти в письмовій формі свої обґрунтовані заперечення та зауваження щодо поданого акту. Необґрунтована відмова клієнта у прийнятті наданої правничої допомоги не допускається. Якщо Клієнт відмовляється від підписання акту, при цьому не надає обґрунтованих заперечень або зауважень щодо наданої правничої допомоги, акт вважається чинним за умови його підписання лише адвокатом.
Відповідно до підп. 5.2.9. п. 5.2. договору до обов'язків клієнта належить здійснення оплати адвокату гонорару та фактичних (інших) витрат, що пов'язані з виконанням цього договору, в
строки та спосіб, визначені цим договором.
У свою чергу, адвокат, згідно з підп. 5.4.1. п. 5.4. договору зобов'язався забезпечити надання професійної правничої допомоги належним чином, якісно, професійно та в строки, узгоджені з клієнтом, або в строки, встановлені законом чи судом.
За п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє по 01.04.2023.
До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено акт про надання правової допомоги від 01.02.2023, у якому передбачено вид та обсяг правової допомоги, а саме: ознайомлення з матеріалами справи № 918/862/22, виготовлення паперових копій та фотознімків, здійснення правового аналізу документів, що містяться в матеріалах справи, встановити їх правову природу та зміст, перевірити належність та достовірність приєднаних до справи доказів, проаналізувати доводи та аргументи поданої позовної заяви, встановити зміст спірних правовідносин та фактичні обставини, якими прокурор обґрунтовує заявлені позовні вимоги, сформувати правову позицію та стратегію захисту прав клієнта, визначити перелік доказів та документів, необхідних для формування та обґрунтування правової позиції клієнта, вжити заходів щодо збирання доказів та документів для захисту прав клієнта, відправити адвокатські запити та заяви про надання документів, здійснити аналіз норм матеріального права в частині, необхідній для формування правової позиції захисту прав та інтересів клієнта, проаналізувати судову практику по вирішенню аналогічних спорів, здійснити написання та подання до Господарського суду Рівненської області заяв по суті справи, зокрема, заяв про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання, відзив на позовну заяву тощо, здійснити представництво інтересів клієнта в Господарському суді Рівненської області та забезпечити реалізацію його прав та виконання обов'язків при розгляді справи № 918/862/22.
У п. 2 цього акту сторони підтвердили, що правнича допомога надана належним чином та відповідно до умов договору.
У додатку № 2 до договору сторони узгодили розмір гонорару за надання правничої допомоги та порядок його визначення, зокрема: комплекс правничої допомоги по правовому супроводу господарської справи № 918/862/22 в суді першої інстанції - 20 000,00 грн та гонорар успіху в суді першої інстанції (сплачується за умови, якщо суд відмовить у задоволення позову повністю, або частково, або суд закриє провадження у справі, чи залишить позов без розгляду) - 10 000,00 грн.
Відтак загальна вартість наданих послуг становить 30 000,00 грн, що підтверджується детальним описом виконаних робіт (додаток № 2 до договору) та актом про надання правової допомоги від 01.02.2023.
Відповідач свої зобов'язання з оплати правничої допомоги виконав у повному обсязі, а саме: 27.12.2022 оплатив адвокату 20 000,00 грн, що підтверджую фіскальним чеком АТ “Укрпошта”, а також 01.02.2023 відповідачем оплачено гонорар успіху в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 938.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
У ч. 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням
доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Проте, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього
Кодексу.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового
стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених відповідачем-2 до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено шість судових засідань, у яких представник відповідача брав участь. Крім того, представником відповідача- 2 підготовлено одну заяву по суті спору - відзив на позов, дві заяви про ознайомлення із матеріалами справи, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про допуск до електронного суду.
При цьому, як установлено судом, такі послуги, як: здійснення правового аналізу документів, що містяться в матеріалах справи, аналізу доводів та аргументів позовної заяви, встановлення змісту спірних правовідносин та фактичних обставин, якими прокурор обґрунтовує заявлені позовні вимоги, формування правової позиції, визначення доказів та документів, необхідних для формування та обґрунтування правової позиції клієнта, вжиття заходів щодо збирання доказів та документів для захисту прав клієнта, відправлення адвокатських запитів та заяв про надання документів, здійснення аналізу норм матеріального права в частині, необхідній для формування правової позиції захисту прав та інтересів клієнта, аналізу судову практику по вирішенню аналогічних спорів, здійснення, написання та подання до Господарського суду Рівненської області заяв по суті спору охоплюється поняття «підготовка та подання відзиву на позовну заяву».
Окрім того, такий вид послуги як виготовлення паперових копій та фотознімків носить технічний характер, не потребує знань у сфері права, а відтак не відноситься до надання професійної правничої допомоги.
Щодо оплати професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта в розмірі 10 000,00 грн , то суд уважає за необхідне зазначити таке.
За своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст. 632, 903 ЦК України та ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Заразом домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі “Іатрідіс проти Греції” тлумачить “гонорар успіху” як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру. За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі “Пакдемірлі проти Туреччини”.
Слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.
З огляду на викладене суд, проаналізувавши подані представником відповідача-2 докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, ураховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданої послуги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника відповідача-2 про стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи.
За п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Ураховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн, покладаються на позивача.
У цьому випадку позивачем виступав керівник Рівненської окружної прокуратури, тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем-2 у зв'язку з розглядом цієї
справи, необхідно покласти на позивача.
Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Рівненська окружна прокуратура не є окремою юридичною особою, а є структурним підрозділом Рівненської обласної прокуратури, яка зареєстрована як юридична особа.
Окрім того, саме Рівненська обласна прокуратура є платником судового збору під час подання позовної заяви у цій справі.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд
Заяву представника Фізичної особи - підприємця Кошмака Вадима Степановича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Фізичної особи - підприємця Кошмака Вадима Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У решті вимог заяви відмовити.
Стягувач: Фізична особа - підприємець Кошмак Вадим Степанович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Боржник: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077).
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне додаткове судове рішення складене та підписане 27.02.2023.
Суддя О.Андрійчук